Постанова Київський апеляційний суд № 362/281/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/281/21 Головуючий у 1-й інст. - Ковбель М.М. Апеляційне провадження 22-ц/824/6238/2022 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування моральної шкоди розмірі 25 036 грн. Посилається на те, що 27 липня 2019 року близько 00 год. 11 хв. на автодорозі М05 сполученням «Київ-Одеса» на 64 км., що у Васильківському районі Київської області водій автомобіля "RENAULT MAGNUM 440", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом "SCHWARZMULLER TS-E" реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 скоїв наїзд на її сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок отриманих в ДТП травм помер на місці події. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування шкоди - відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, 04 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що відповідно до висновку судово- медичної експертизи №249 від 26 вересня 2019 року встановлено, що при проведенні судово- медичної експертизи трупу ОСОБА_4 смерть настала внаслідок розтрощення голови у вигляді множинних переломів склепіння черепа та кісток лицевого скелета. Дана травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, яке є безпосередньо причиною смерті. Крім того, посилається на те, що постановою про закриття кримінального провадження у справі чітко встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля Renault Magnum 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SehwarzmuUer Ts-ЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено те, що внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Renault Magnum 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SehwarzmuUer Ts-ЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застрахований відповідачем, заподіяна смерть ОСОБА_4 . Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходив з наступного. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що автомобіль Renault Magnum 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SehwarzmuUer Ts-ЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 був застарахований у ТОВ "Страхова компанія "Ю.ЕЙ.АЙ". Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , позивач є матір`ю ОСОБА_4 (а.с.17). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.16). Відповідно до змісту постанови про закриття кримінального провадження від 28 вересня 2019 року, винесеної слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції Гапонько О.М., 27 липня 2019 року близько о 00 год. 11 хв. на автодорозі М05 сполученням «Київ-Одеса» 64 км, що в Васильківському районі Київської обл., в бік м. Одеса, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Renault Magnum 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 в складі з напівпричепом Schwarzmuller Ts-ЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався по АД М05 Київ-Одеса в бік м. Одеса здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав частину з ліва на право в невстановленому для цього місці. Внаслідок чого останній помер на місті події (а.с.13-15) За результатами досудового розслідування, кримінальне провадження № 12019110000000560 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (а.с. 13-15). Відповідно до висновку судово- медичної експертизи №249 від 26 вересня 2019 року встановлено, що при проведенні судово- медичної експертизи трупу ОСОБА_4 смерть настала внаслідок розтрощення голови у вигляді множинних переломів склепіння черепа та кісток лицевого скелета. Дана травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, яке є безпосередньо причиною смерті. Виявлені тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті. При судово- токсикологічній експертизі крові трупу ОСОБА_4 було виявлено етиловий спирт в концентрації 1,92% проміле, що відноситься до середнього ступеня алкогольного сп`яніння.(а.с.13) Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ст 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, відповідно до статті 1194 ЦК України, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон № 1961-IV). Страховим випадком, відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV, є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Вищевказане узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц. Отже, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову не надав належної оцінки висновку судово - медичної експертизи № 249 від 26 вересня 2019 року внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено те, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Renault Magnum 440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SehwarzmuUer Ts-ЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застрахований відповідачем. Згідно п.27.3 страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Враховуючи вищевикладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. (Постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 544/858/19). Враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини від 28 травня 1985 року справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним - суд розцінює як суттєві моральні страждання - отримання позивачем загибелі її сина внаслідок ДТП, що у свою чергу спричинило моральні страждання позивача, порушення організації та устрою життя, а також судом враховується ступінь вини загиблого у дорожньо-транспортній пригоді, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 25 036 грн. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року - скасувати. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 036,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді