Постанова Київський апеляційний суд № 761/8048/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/8048/22Головуючий у І інстанції: Мєлєшак О.В. Провадження №33/824/1527/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2022 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Тавлуй О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Тавлуй О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За доводами апелянта, ОСОБА_1 бажала пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, проте працівники поліції, всупереч вимогам ст.266 КУпАП, не забезпечили проведення такого огляду. За результатами апеляційного перегляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Тавлуй О.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 16 грудня 2021 року о 19 год. 52 хв. керувала транспортним засобом «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Студентській, 10 в місті Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння відмовилась, чим порушила п.2.5 ПДР України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частині 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За оскаржуваною постановою суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що в установленому судом місці та час керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, в порушення п.2.5 ПДР від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що її дійсно зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки ознак алкогольного сп`яніння у неї не було, вона відмовилась пройти огляд на місці зупинки, проте не заперечувала проти проходження такого огляду в медичному закладі. Як вбачається із відеозапису з місця події, який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 дійсно відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На запитання працівників поліції про причини відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння остання повідомила, що «це не гігієнічно». Даних про те, що ОСОБА_1 бажала пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, проте працівники поліції, всупереч вимогам ст.266 КУпАП, не забезпечили проведення такого огляду, матеріали справи не містять. Крім цього, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, з якого вбачається, що особа від проведення такого огляду відмовилась (а.с. 3). Оскільки ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах притягнув її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. За результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Тавлуй О.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Тавлуй О.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Мосьондз