Постанова 4857 № 380/9852/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9852/21 пров. № А/857/5425/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Большакової О.О., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (головуючий суддя: Кузан Р.І., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту судового рішення 10.02.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про стягнення недоплаченого середнього заробітку, встановив: ОСОБА_1 , 17.06.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області на його користь недоплачений середній заробіток за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 469609,66 грн. Обґрунтовує позов тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15 його позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 23.10.2014 № 405 о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 02.03.2015 № 28 к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 03 березня 2015 року. Зобов`язано Державну екологічну інспекцію у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства та фактично нарахованих коштів ОСОБА_1 за місцем праці за період з 03.03.2015 по 20.11.2020. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. В задоволенні інших вимог відмовлено. Позивач вважає, що відповідачем неправильно визначено розмір належного до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не погоджуючись з проведеним відповідачем розрахунком середнього заробітку, просить стягнути недоплачений середній заробіток за період з 03.03.2015 по 20.11.2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 55702,16 з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити. Викласти абзац 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення у наступній редакції: «Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівській області на його користь недоплачений середній заробіток за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 469609,66 грн.» В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що обчислення середнього заробітку за спірний період проводиться з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу, що становить у 2015 році 1,25. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції України від 12.03.2012 № 47-о позивача призначено на посаду першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області. Наказом Державної екологічної інспекції України від 23.10.2014 № 405-о позивача звільнено з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України. Наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області № 28-к від 02.03.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області, першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, визнано протиправними та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 23.10.2014 № 405-о та наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 02.03.2015 № 28-к «Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 03 березня 2015 року. Зобов`язано Державну екологічну інспекцію у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства та фактично нарахованих коштів ОСОБА_1 за місцем праці за період з 03.03.2015 по 20.11.2020. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання. Наказом Державної екологічної інспекції України від 07.04.2021 № 40-тр/р скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 23.10.2014 № 405-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 03.03.2015. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі № 813/1645/15, відповідач 14.05.2021 виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 379269,11 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. На звернення позивача відповідач надав відповідь № 14-2882 від 28.05.2021 з якої слідує, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області здійснено розрахунок середнього заробітку починаючи з 01.05.2016 на підставі абз. 7.8 пункту 2 Порядку № 100, відповідно до яких у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства, період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підставою для звернення до суду у розглядуваних спірних правовідносинах, є незгода позивача з діями відповідача щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, позивач вказує на неналежне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15, яке набрало законної сили, в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Статтею 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Розділ IV КАС України врегульовує процесуальні питання пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України). Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Крім цього, необхідно зазначити, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. (ч. 6 ст. 383 КАС України). Аналіз наведених вище норм права, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (ст. 382 КАС України) або із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання такого рішення суду (ст. 383 КАС України), а не пред`являти новий адміністративний позов. Відтак, вимога позивача про стягнення з Державної екологічної інспекції у Львівській області на його користь недоплачений середній заробіток за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 469609,66 грн, яка на думку ОСОБА_1 , виникла у зв`язку рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, які вчинені (не вчинені), на виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15, яке набрало законної сили, не може розглядатися в окремому провадженні. Проаналізувавши предмет спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15, в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у цій справі обрав не вірний спосіб захисту своїх прав шляхом подання позову про стягнення заборгованості з Державної екологічної інспекції у Львівській області на його користь недоплаченого середнього заробітку за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 469609,66 грн, яка виникла у зв`язку рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, які вчинені (не вчинені), на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 813/1645/15, яке набрало законної сили. Оскільки, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що у свою чергу, унеможливлює задоволення позову у цій справі. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у КАС України наявні спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, що виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання нового позову, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову необхідно скасувати та відмовити у задоволенні позову у цій частині. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при частковому задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині та прийняття у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову, а в решті рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 380/9852/21 в частині стягнення з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток за час за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2015 по 20.11.2020 у розмірі 55702,16 з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів скасувати та прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 380/9852/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. О. Большакова В. В. Ніколін