Постанова 4808 № 347/2270/21

Справа № 347/2270/21 Провадження № 22-ц/4808/733/22 Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю.С. Суддя-доповідач Девляшевський В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.. суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., секретаря: Мельник О.В., за участю відповідача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду ухвалене головуючою суддею Кіцулою Ю.С. 12 квітня 2022 року у м. Косові Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 25 квітня 2022 року, у справі за позовом Органу опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року Орган опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на обліку Cлужби у справах дітей з 29 липня 2021 року перебувають неповнолітні діти відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. Даний статус надано дітям на підставі рішення виконавчого комітету Кутської селищної ради №44 від 25 серпня 2021 року у зв`язку з застосуванням батьком неприйнятних методів виховання, які спричинили реальну загрозу для життя та здоров`я сина. Так, батько з жовтня 2016 року самостійно виховує і утримує дітей, оскільки їх мати ОСОБА_6 померла. Син відповідача з 20 серпня 2020 року хворіє цукровим діабетом. 28 липня 2021 року у результаті конфлікту сина з батьком, застосування фізичного покарання, словесних образ малолітній ОСОБА_4 втік з дому. До його пошуку було залучено органи поліції та наступного дня дитину знайшли. Він повідомив, що втікає з дому не вперше, а також те, що батько, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, неодноразово виганяв його з дому. Натомість відповідач пояснив, що свідомо застосовує до сина фізичні покарання та нецензурну лайку, оскільки останній часто обманює. На підставі рішення виконкому Кутської селищної ради від 25 серпня 2021 року дітей влаштовано у сім`ю рідної дітки по маминій лінії ОСОБА_7 , що позитивно вплинуло на їх стан здоров`я та успішність в навчанні. Відтак, позивач вважає, що відповідачем застосовувались по відношенню до дітей недопустимі методи виховання, що становлять загрозу їх психічному і фізичному здоров`ю, моральному та духовному розвитку. Вказане підтверджуєтья поясненнями сусідів, які вказували на протиправні дії ОСОБА_1 , неналежне виховання дітей, зловживання алкогольними напоями, неодноразові факти жорсткого поводження з дітьми тощо. Хоча працівниками служби у справах дітей Кутської селищної ради та відділу соціального захисту населення Кутської селищної ради і проведено ряд профілактичних бесід з батьком дітей з метою налагодження психологічного контакту з сином та виправлення асоціальної поведінки, позитивних результатів це не дало. Тому позивач вважає, що саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 збереже життя та здоров`я малолітніх дітей, сприятиме влаштуванню їх до пріоритетних форм сімейного виховання, а батько усвідомить протиправність своїх дій та змінить асоціальну поведінку. Крім того, посилаючись на те, що відповідач є фізично здоровою працездатною особою, матеріально забезпечений, з нього необхідно стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000,00 грн щомісячно на кожну дитину. Рішенням Косівського районного суду від 12 квітня 2022 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі по 1 500,00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що він з дітьми важко переносять смерть їх матері у 2016 році. Разом з тим він доглядав та виховував дітей самостійно, ніяких скарг з навчальних закладів та з органів місцевого самоврядування на нього не було, до кримінальної відповідальності не притягувався. Діти були доглянуті, проживали в належних умовах, що підтверджується відповідними актами обстеження. Зазначає, що в рішенні Кутської селищної ради про влаштування малолітніх дітей відсутній термін, на який їх влаштували до тітки ОСОБА_7 . Відтак вони знаходяться на постійному перебуванні у тітки і саме вона, а не орган опіки та піклування, мала право на подання позову про позбавлення батьківських прав. На думку апелянта, вказане свідчить про неналежність позивача, на що суд увагу не звернув. За відсутності законного позивача не досліджувались питання і щодо подальшого проживання та виховання малолітніх дітей, особи, на чию користь належить стягувати аліменти, можливість отримання медичних препаратів суворої звітності для хворого сина тощо. Таким чином, суд фактично залишив дітей без конкретного місця перебування та опікуна над ними, що є порушенням їх прав. Зазначає також, що він не перебуває на обліку в алко- чи наркодиспансері, в громаді зарекомендував себе з позитивної сторони. Доказів вчинення ним насильницьких дій щодо малолітніх, зокрема судові медичні експертизи побоїв чи інше, судом не здобуто. Суперечки з сином, на думку апелянта, не можуть бути єдиною підставою для позбавлення батьківських прав. Більше того, вказує, що опитування дітей проводилось без психолога, його експертний висновок з цього приводу відсутній. Апелянт заперечує також стягнення з нього судового збору, оскільки позивачем не понесені витрати щодо розгляду даної справи. Також звертає увагу на те, що інтереси органу опіки та піклування повинен був представляти адвокат. За вказаних доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. 06 червня 2022 року на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшов відзив Органу опіки та піклування Кутської селищної ради. Згідно з частиною четвертою статті 395 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. ЦПК України не передбачає надання судом строку на усунення недоліків відзиву або заперечення. Отже, якщо відзив або заперечення не відповідає вимогам ЦПК України, вони не приймаються судом до уваги. До відзиву Органу опіки та піклування Кутської селищної ради не додано доказів надсилання копій цього відзиву іншим учасникам справи. В зв`язку з цим апеляційний суд не враховує цей відзив. В судове засідання представник органу опіки та піклування Кутської селищної ради не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи подану заяву про розгляд справи без участі позивача, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розглядові справи у його відсутності. Апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з викладених у ній мотивів. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають сумніву, а отже, відповідачем порушено право його дітей на безпечний рівень життя, достатній для їх фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, яке гарантоване ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" і яке підлягає захисту на підставі п. 3 ч. 1 ст. 164 СК України шляхом позбавлення його, як батька батьківських прав відносно малолітніх сина та дочки, оскільки вони зазнають сімейної жорстокості. Вказане, на думку суду, не буде суперечити інтересам дітей. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є працевлаштованим, відсутність на його утриманні інших осіб, задовільний стан здоров`я, часткове визнання ним позову, отримання дітьми соціальної допомоги, беручи до уваги необхідність створення для дітей такого рівня життя, який був би достатнім для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд визначив розмір аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не повністю відповідає цим вимогам. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З копії свідоцтва про смерть встановлено, що матір дітей ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13). Встановлено, що малолітній ОСОБА_1 відвідував дитячий садок «Кобзарик» Пеньківської початкової школи, з вересня 2019 року - Смоднянську загальноосвітню санаторну школу-інтернат, а з листопада 2020 року - Пеньківську почакову школу. Малолітня ОСОБА_3 відвідувала дитячий садок «Кобзарик». Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області №45 від 25.08.2021 року малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, тимчасово влаштовано в сім`ю тітки зі сторони матері ОСОБА_7 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14). Відповідно до копії довідки виданої виконкомом Кутської селищної ради Косівського району №1229 від 30.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 проживає в с Старі Кути, Косівського району Івано-Франківської області, в склад його сім`ї входять син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27). Згідно характеристики Кутської селищної ради від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 характеризується позитивно, зрідка вживає алкогольні напої, самостійно виховує двох малолітніх дітей, та в міру своїх можливостей забезпечує їх всім необхідним для проживання. Скарг на нього від жителів громади не поступало (а.с.28). Встановлено, що малолітній ОСОБА_1 з 21.09.2020 по 22.09.2020 перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з коливанням рівня глікемії (а.с.29-30). Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 29.07.2021 року №20, у зв`язку з з`ясуванням причин та обставин зникнення малолітнього ОСОБА_1 , було обстежено умови проживання. За результатами обстеження встановлено, що умови проживання задовільні, потребують покращення, наявні продукти харчування, одяг та взуття відповідно до віку дітей. Проте, у батька ОСОБА_1 відсутній контакт з сином, діти потребують турботи, ласки та опіки. Втеча хворої дитини є наслідком конфлікту батька з сином, оскільки зі слів дитини батько б`є сина, ображає, та зловживає алкогольними напоями (а.с.31). Постановою Косівського районного суду від 13.09.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП, за неналежне виховання дітей (а.с.32-34). Відповідно до копії постанови Косівського районного суду від 09.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім`ї) (а.с.35). Вказана відповідальність наступила за результатом однієї події - конфлікту відповідача з сином 28.07.2021, після якого останній втік з дому. Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Кутської селищної ради вирішено вважати за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітніх дітей (а.с. 16-19). Комісія взяла до уваги той факт, що 28 липня 2021 року у результаті конфлікту з батьком малолітній ОСОБА_1 втік з дому. Дитину знайшли на наступний день, та він пояснив, що боїться йти додому, оскільки батько застосовує до нього психологічне та фізичне насильство. Крім того, були взяті до уваги повідомлення сусідів, відповідно до яких ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння дозволяв в присутності дітей нецензурну лайку, застосовував фізичні покарання, та вів себе дуже жорстко з власними дітьми. Вказані пояснення долучені до позовної заяви (а.с. 23-26). Комісія покликалась на те, що діти не бажають проживати з батьком, що є наслідком застосування по відношенню до них недопустимих методів виховання, які становлять загрозу психічному і фізичному здоров`ю дітей, моральному та духовному їх розвитку. Про вказане свідчить психолого-педагогічна характеристика Пеньківської початкової школи від 15.09.2021 року, відповідно до якої поведінка ОСОБА_1 після смерті матері різко змінилась в гіршу сторону, хлопчик став неспокійним, відсутнє бажання навчатись, не мав бажання гратись зі своїми однолітками. ОСОБА_3 програму садочка засвоїла з труднощами, виникають труднощі у спілкуванні з однолітками, потребує опіки та уваги дорослих, часто несподівано обнімала вихователів та помічників вихователя, мовлення невиразне. Рішенням виконавчого комітету Кутської селищної ради №60 від 29.09.2021 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.15). Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відповідно до частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема орган опіки та піклування (стаття 165 СК України). Відтак, покликання апелянта щодо неналежного позивача у справі є надуманими. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, Орган опіки та піклування вказував, що батько свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, застосовує до них фізичні покарання, лайливі слова, психологічне насильство тощо, що негативно впливає на їх фізичний та духовний розвиток. Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини чи жорстоко з нею поводяться. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки. Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Вирішуючи спір, суд вважав, що ОСОБА_1 дійсно застосовує до своїх неповнолітніх дітей неприйнятні методи виховання із застосуванням фізичних покарань, лайки, образливих слів на адресу дітей, та психологічного емоційного насильства, що проявляється у ворожому ставленні до дітей, обвинуваченні їх, ігнорування сина заради покарання тощо, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Разом з тим ОСОБА_1 проти позбавлення батьківських прав заперечує, висловлює бажання приймати участь у піклуванні про своїх дітей, зустрічатись та спілкуватись з ними. Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження систематичних протиправних дій відповідача щодо його сина та дочки, в тому числі і щодо фізичного або психічного насильства як факту жорстокого поводження. Так, матеріалами справи підтверджується, що батько з жовтня 2016 року самостійно виховує і утримує своїх дітей. Питання щодо вилучення дітей з сім`ї виникло після конфлікту з неповнолітнім сином у липні 2021 року, в результаті якого малолітній ОСОБА_1 втік з дому. Натомість жодних належних доказів жорстокого поводження з дітьми до настання цього випадку матеріали справи не містять. Самі по собі письмові пояснення сусідів таких фактів достовірно не підтверджують, оскільки останні на протязі 6 років до органу опіки та піклування чи правоохоронних органів за фактом вчинення насильства в сім`ї не звертались. Відсутні також відомості навчальних закладів, які відвідували діти, щодо фактів жорстокого поводження та неналежного виховання дітей. Що стосується відповідей малолітнього сина ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції щодо небажання повернутись до батька, то позиція дитини могла обумовлюватися емоційною особливістю її розвитку, зокрема тривалою розлукою з батьком, вливом інших осіб тощо. Натомість ОСОБА_3 не могла висловити однозначно свою думку щодо відношення до батька. Встановлено, що зараз діти проживають з тіткою зі сторони матері ОСОБА_7 , де їм створено належні житлово-побутові умови для проживання. Натомість ОСОБА_1 пояснив, що заперечує проти позбавлення батьківських прав, дуже любить дітей та хоче брати участь у їх житті. Зазначив, що не проти, щоб діти проживали в тітки, проте хоче мати можливість бачитись з донькою, що підтверджує небайдуже ставлення батька. Також відповідач пояснив, що буде виправляти свою поведінку по відношенню до виховання сина, не буде використовувати фізичне покарання, зловживати алкогольними напоями тощо. Матеріали справи не містять негативних характеристик, доказів винної поведінки відповідача, систематичного жорстокого поводження, умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Один підтверджений факт вчинення насильства в сім`ї та ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неполітніх дітей, що стався 28 липня 2021 року по відношенню до малолітнього ОСОБА_1 , не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав щодо обох дітей. Колегія суддів вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його неповнолітніх сина та дочки є передчасними та не відповідає інтересам дітей. Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Наявні в матеріалах справи докази вказують на помилки у вихованні та недосягненні порузуміння з сином, однак не могли слугувати підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки така міра є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Натомість встановлено, що ОСОБА_1 після смерті дружини на протязі 6 років самостійно належним чином виконував свої батьківські обов`язки, забезпечував дітей матеріально та виховував їх. З урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення його батьківських прав колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування Кутської селищної ради про позбавлення батьківських прав слід відмовити. Разом з тим, застосування фізичних методів виховання, вживання лайливих слів тощо, що є неприпустимим у сім`ї та негативно впливає на малолітніх дітей є підставою для здійснення контролю за відповідачем в частині виконання батьківських обов`язків та попередження судом відповідача щодо необхідності змінити ставлення до виховання дочки та сина під контролем органу опіки та піклування. Що стосується рішення суду в частині стягнення аліментів на користь неповнолітніх дітей, то суд виходить з наступного. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу (СК) України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Згідно пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України). За правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційна скарга не містить доводів щодо рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Разом з тим в судовому засіданні останній визнав, що діти на даний час з ним не проживають, а тому не заперечував свого обов`язку їх матеріально утримувати. З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, а також того факту, що рішенням суду ухвалено стягувати аліменти на особисті рахунки дітей, відкриті на їх ім`я у відділенні Державного Ощадного банку України, з чим у засіданні апеляційного суду відповідач погодився, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині. Оскільки рішення суду в цій частині залишено без змін, а також застосовано попередження відповідачу щодо необхідності змінити ставлення до виховання дочки та сина, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Покликання апелянта на необгрунтованість стягнення з нього судового збору колегія відхиляє. Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, за результатом розгляду спору судові витрати з відповідача стягнуті в дохід держави. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 12 квітня 2022 року в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову Органу опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовити. Попередити ОСОБА_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Покласти на Орган опіки та піклування Кутської селищної ради Косівського району контроль за виконанням ОСОБА_1 , батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2022 року