Постанова 4803 № 212/889/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4603/22 Справа № 212/889/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 212/889/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Приватно акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 березня 2022 року, - ВСТАНОВИВ : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його батько, ОСОБА_2 з 05 листопада 1974 року по 30 листопада 2010 року перебував у трудових відносин з відповідачем. Батько позивача працював на підприємстві відповідача в умовах шкідливого виробничого фактору - пилу. Відповідно до повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) № 01 від 12.02.1991 року ОСОБА_2 у лютому 1991 року встановлено професійне захворювання - пиловий бронхіт першої стадії. Причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_2 було визнано довготривалу дію на організм працівника шкідливого виробничого фактору - пилу. Висновком МСЕК від 08 січня 2003 року ОСОБА_2 , при повторному переогляді, 60 % втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. Протягом 2008-2013 років батько позивача змушений постійно лікуватись, як амбулаторно так і стаціонарно, у зв`язку з постійною задишкою, важкістю та болем у грудній клітині, нападами утруднення дихання, постійним кашлем. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1834 причиною смерті ОСОБА_2 є хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії, пиловий бронхіт, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, спайки легеневої плеври. Довідкою Обласної МСЕК № 2 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 18.12.2013 року Серії НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим йому за життя професійним захворюванням. Смертю батька позивача, ОСОБА_2 , йому завдано моральної шкоди, оскільки він втратив рідну йому людину, яку дуже любив і поважав, після смерті батька, позивач знаходився в напруженому стані, адже думки про смерть батька не залишають його і до теперішнього часу. Просив стягнути з відповідача на його корить, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 400 000,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 240 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 2400,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю ОСОБА_2 від отриманого професійного захворювання, при цьому, батько позивача, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Вказує, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим,факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. На думку відповідача, судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладання на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, в зв`язку із запобіганням загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, яке колегією суддів залишено без задоволення з наступних підстав. Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. При цьому, колегія суддів наголошує, оскільки, відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активних бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною. Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ПрАТ «Суха Балка» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов`язків у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України. На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с. 8). ОСОБА_2 з 05 листопада 1974 року по 30 листопада 2010 року перебував у трудових відносин з відповідачем. Батько позивача працював на підприємстві відповідача в умовах шкідливого виробничого фактору - пилу ( а.с. 10-15). Відповідно до повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) № 01 від 12.02.1991 року ОСОБА_2 у лютому 1991 року встановлено професійне захворювання - пиловий бронхіт першої стадії (а.с.16). Причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_2 було визнано довготривалу дію на організм працівника шкідливого виробничого фактору - пилу. Висновком МСЕК від 08 січня 2003 року ОСОБА_2 , при повторному переогляді, 60 % втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково ( а.с.17). Протягом 2008-2013 років батько позивача змушений постійно лікуватись, як амбулаторно так і стаціонарно, у зв`язку з постійною задишкою, важкістю та болем у грудній клітині, нападами утруднення дихання, постійним кашлем ( а.с. 18,19,20,21,22) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер ( а.с. 9) Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1834 причиною смерті ОСОБА_2 є хронічне обструктивне захворювання легень ІІ стадії, пиловий бронхіт, емфізема легень, дифузний пневмосклероз, спайки легеневої плеври ( 25-29). Довідкою Обласної МСЕК № 2 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 18.12.2013 року Серії НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с.24). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачу має бути відшкодовано моральну у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманих ним професійних захворювань на підприємстві відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Позивач ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім`ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - сину померлого, оскільки у зв`язку зі смертю батька позивача від профзахворювань, він переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення його звичного ритму та способу життя. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю ОСОБА_2 від отриманого професійного захворювання, колегія суддів не бере до уваги оскільки довідкою Обласної МСЕК № 2 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 28.01.2021 року Серії НОМЕР_2 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленими йому за життя професійними захворюваннями. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що батько позивача добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) № 01 від 12.02.1991 року ОСОБА_2 у лютому 1991 року встановлено професійне захворювання - пиловий бронхіт першої стадії. Причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_2 було визнано довготривалу дію на організм працівника шкідливого виробничого фактору - пилу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Колегія суддів погоджується із визначеними судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначений ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача, який втратив батька, обставини виникнення професійного захворювання та смерті його батька - ОСОБА_2 , істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. В зв`язку з чим, колегія судів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та не відповідає дійсності. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважаєщо рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Приватно акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 червня 2022 року. Головуючий: Судді: