Постанова Одеський апеляційний суд № 496/2181/21

Номер провадження: 22-ц/813/6148/22 Справа № 496/2181/21 Головуючий у першій інстанції Драніков С. М. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила суд збільшити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Біляївського районного суду Одеської області, на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1500,00 грн. щомісяця до 3000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10350,00 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму індексації в розмірі 305,06 грн. Позов обґрунтований тим, що від шлюбу сторони мають спільну дитину. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. щомісяця, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подачі позовної заяви з 04.05.2018 року. Однак відповідач добровільно не виконував рішення суду, аліменти не сплачував, тому позивач вимушена була звернутися до Державної виконавчої служби. Державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57069313 від 27.08.2018 року на підставі виданого Біляївським районним судом Одеської області виконавчого листа №496/1675/18 від 14.08.2018 року. Оскільки утворилася заборгованість зі сплати аліментів державним виконавцем було застосовано заходи примусового обмеження у праві полювання, у праві виїзду за межі України, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві керування транспортними засобами, але такі заходи не мали позитивного впливу на боржника, заборгованість не погашена, аліменти не сплачуються. Загальна сума заборгованості зі сплати аліментів станом на травень 2021 року склала 37310,49 грн. Станом на 01.05.2021 року відомо, що у відповідача іншої сім`ї, дітей не має, не хворіє, працездатний, разом з батьками займається фермерським господарством на території Подільського району Одеської області. На даний час розмір стягуваних аліментів, який був визначений судом, є недостатнім для належного утримання малолітнього сина. Дитина росте, розвивається, їй потрібно щодня харчуватись, купляти одяг, взуття, засоби гігієни. Додатково, з метою підготовки до школи, син позивача відвідує заняття з загального розвитку та англійської мови (1600 грн. на місяць), а також проходить заняття з логопедом (300 грн. за годину, 2400 грн. на місяць). В сукупності позивач несе додаткові витрати, у розмірі 4000 грн. на місяць на забезпечення належного фізичного та емоційного розвитку дитини. При цьому відповідач в цих витратах участь не приймає. Окрім того, враховуючи, що відповідач не сплачував аліменти вчасно, позивач просить стягнути з нього неустойку (пеню) у розмірі 1% за кожен день прострочення. Розмір пені за несплату аліментів складає за 2018 р. 495,00 грн., за 2019 р. 5175,00 грн., за 2020 р. 3345,00 грн. та за 2021 р. 1335,00 грн., а всього загальна сума неустойки становить 10350,00 грн. Розмір індексації аліментів становить 305,06 грн. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 10350 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , суму індексації в розмірі 305,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в сумі 908 грн. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що пред`являючи позов про збільшення розміру аліментів, позивач не надала жодного доказу суттєвого покращення матеріального стану відповідача після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів. Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд врахував той факт, що відповідач неналежно виконував покладений на нього статтею 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, оскільки сплачував стягнуті з нього рішенням суду аліменти нерегулярно, та дійшов висновку про наявність передбачених статтею 196 СК України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що складає 10350 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 19.01.2022 року, через засоби поштового зв`язку, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до вимог якої просить суд рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.12.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Тобто фактично апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у вимогах про збільшення розміру аліментів на стягнення дітей, оскільки в решті вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені та стягнення індексації, задоволені у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду щодо того, що нею не було надано доказів суттєвого покращення матеріального стану відповідача після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, вважає його хибним, з огляду на те, що воно не відповідає нормам та принципам, викладеним в Сімейному кодексі України, Законі України «Про охорону дитинства», зокрема ст. 8 Закону, в якій визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема для дітей віком до 6 років з 01 грудня 2021 року становить 2100 грн. (з липня 2013 грн.). Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати той факт, що не працевлаштування відповідача не може бути підставою для часткової відмови у позові. ОСОБА_1 вказує, що ухвалюючи судове рішення, що оскаржується, суд мав виходити із захисту інтересів дитини та вимог діючого законодавства. Враховуючи вищезазначене та відсутність будь-якого аналізу з боку суду змісту позовної заяви, додаткових пояснень позивача, відсутність жодної відповіді з боку суду на аргументи позивача, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції порушує її право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2022 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у встановлений апеляційним судом строк станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судом встановлено, що заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 20.12.2019 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. щомісяця, до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня подачі позовної заяви з 04.05.2018 року. Постановою державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кіртокою В.В. від 27.08.2018 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №496/1675/18, виданого 14.08.2018 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі 1500 грн., щомісячно, на користь ОСОБА_1 , починаючи з 04.05.2018 року. 06.02.2020 року постановами державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кіртоки В.В., при примусовому виконанні виконавчого листа №496/1675/18, виданого 14.08.2018 року Біляївським районним судом Одеської області, у зв`язку із виникненням у боржника заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 22665,41 грн., встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №496/1675/18. Постановою державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кіртоки В.В. від 06.02.2020 року встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. 06.02.2020 року постановою державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кіртоки В.В. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. 06.02.2020 року постановою державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кіртоки В.В. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №496/1675/18. Згідно з наданим старшим державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кіртокою В.В. розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01.05.2021 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 34165 грн. 41 коп. Відповідно до довідки №530 від 09.12.2021 року, виданої виконкомом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_2 , 1993 р.н., не працював, не працює на території Станіславського старостинського округу та трудової книжки не має. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) ОСОБА_4 заборгованість по аліментам станом на 01.11.2021 року відсутня, погашена повністю 19.10.2021 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що пред`являючи позов про збільшення розміру аліментів, позивач не надала жодного доказу суттєвого покращення матеріального стану відповідача після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів. Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Положеннями статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Відповідно до довідки №530 від 09.12.2021 року, виданої виконкомом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_2 , 1993 року народження, не працював, не працює на території Станіславського старостинського округу та трудової книжки не має. Із зазначених доказів не вбачається, що матеріальне становище відповідача змінилось (поліпшилося) і оскільки ніяких інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для збільшення аліментів в розумінні ст. 192 СК України позивачкою не представлено, суд першої інстанції вірно вважав, що підстави для збільшення розміру аліментів, що стягуються з боржника з 1 500 грн. щомісячно до 3 000 грн. щомісячно відсутні. Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 29.06.2022 року. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: С.О. Погорєлова А.П. Заїкін