Ухвала КАС ВС № 580/6955/21

УХВАЛА 28 червня 2022 року м. Київ справа №580/6955/21 адміністративне провадження № К/990/15357/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року в справі № 580/6955/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.07.2020 по 03.09.2021; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.07.2020 по 03.09.2021. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції: - абзац перший резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №580/6955/21 викладено в наступній редакції: «Позов задовольнити частково»; - абзац третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №580/6955/21 викладено в наступній редакції: «Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації:АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму відшкодування за час несвоєчасного розрахунку при звільненні у розмірі 8 405,72 грн (вісім тисяч чотириста п`ять грн 72 коп) за період з 01.07.2020 по 03.09.2021»; - в решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №580/6955/21 залишено без змін. 20 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року в справі № 580/6955/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що 30.06.2020 позивач був звільнений зі служби в поліції. Судом установлено, що станом на час звільнення позивач обіймав посаду заступника начальника відділу правового забезпечення УПП у м.Києві ДПП. Отже, з наведеного слідує, що позивач не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду). За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності. У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки апеляційним судом у двох аналогічних справах між тими самими сторонами прийнято кардинально протилежні рішення. З огляду на зазначене, скаржник вважає, що правозастосовна практика з приводу вирішення такої категорії справ є різною та неоднозначною. Зокрема, скаржник указує, що питання виходу судом за межі позовних вимог у подібних правовідносинах має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер. Скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення безпосередньо цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. При цьому, Суд ураховує, що предмети спорів у цій справі та справі № 580/5899/20, на яку посилається скаржник є відмінними та відповідно врегульовані різними нормами матеріального права. Водночас відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі №520/12022/17, задля відновлення порушених прав та законних інтересів позивача доцільно враховувати конкретні обставини справи та суть правовідносин, які склалися після їх врегулювання спірним актом. Крім того, з аналізу приписів статей 5 та 9 КАС України випливає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення нового рішення не обмежений у повноваженні вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина або обрати на свій розсуд найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин. Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Судом установлено, що подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою немає. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року в справі № 580/6955/21. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко