Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2590/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2590/22 пров. № А/857/8147/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів нишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 380/2590/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Яворівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська митниця про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Коморний О.І., час ухвалення рішення 11.05.2022 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 11.05.2022 року, В С Т А Н О В И В : До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами визнати протиправними та скасувати : - постанову старшого державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кота Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 68042935 від 05.01.2022 року; - постанову старшого державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кота Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 68043005 від 12.0.1.2022 року; - постанову старшого державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кота Павла Васильовича про відкриття виконавчого провадження № 68109467 від 12.01.2022 року. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил 162436,05 гривень, також вилучений згідно протоколу №4124/20900/19 від 29.10.2019 товар конфісковано в дохід держави. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил 15965,99 гривень та стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України 420,40 гривень судового збору. Позивач вказує, що постановою Львівського апеляційного суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу адвоката Оприска М.В. - залишено без задоволення, постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст.

472. МК України залишено без змін. Зазначає, що 13.01.2022 позивач отримав листа із Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із постановою про відкриття виконавчого провадження № 68042935 від 05.01.2022. Також вказує, що в реєстрі виконавчих проваджень позивач виявив, що відносно нього відкрито ще 2 виконавчі провадження: постановою про відкриття виконавчого провадження №68043005 від 12.01.2022 та № 68109467 від 12.01.2022. Всі три вказані постанови винесені на виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2020 року у справі № 461/713/20. Вважає зазначені постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню оскільки постанова Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20 могла бути звернута до виконання протягом трьох місяців із дня прийняття постанови Львівського апеляційного суду, тобто, до 03.06.2021 року, однак була звернута до виконання через 6 місяців після закінчення цього строку. Тобто, відповідно до законодавства про виконавче провадження, старший виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Павло Васильович повинен був повернути стягувачу постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20, а не виносити постанови про відкриття виконавчого провадження на її виконання. Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 380/2590/22 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 03.12.2021 Львівською митницею за вихідними №7.4/20-04/8.19/14007, №7.4/20-04/8.19/14006, №7.4/20-04/8.19/14143 на адресу Яворівського районного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області направлено для виконання постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року №461/713/20. Враховуючи те, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року №461/713/20 отримана представником Львівської митниці 18.11.2021, а Львівською митницею скеровано 03.12.2021 року для виконання, тобто в межах трьох місячного строку. Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 380/2590/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що старший державний виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Павло Васильович при отриманні виконавчого документа, мав повернути стягувачу постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20, а не виносити постанови про відкриття виконавчого провадження на її виконання. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року №461/713/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 162 436,05 грн, стягнення витрат у розмірі 15 965,99 грн та конфісковано вилучений товар. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.03.2021 по справі №461/713/20 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 03.12.2021 Львівською митницею за вихідними №7.4/20-04/8.19/14007, №7.4/20-04/8.19/14006, №7.4/20-04/8.19/14143 на адресу Яворівського районного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області направлено для виконання постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року №461/713/20. Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виніс постанови про відкриття виконавчого провадження № 68042935 від 05.01.2022, №68043005 від 12.01.2022 та № 68109467 від 12.01.2022. Позивач не погодившись із постановами про відкриття виконавчого провадження звернувся із даним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 18 наведеного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно зі ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20 могла бути звернута до виконання протягом трьох місяців із дня прийняття постанови Львівського апеляційного суду від 03.03.2021, тобто, до 03.06.2021, однак звернута до виконання через 6 місяців після закінчення цього строку. Крім того, в оскаржуваних постановах про відкриття провадження № 68042935 від 05.01.2022, № 68043005 від 12.01.2022, № 68109467 від 12.01.2022, старшим державним виконавцем Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зазначено дату набрання чинності виконавчого документа (постанови №461/713/20 від 21.07.2020), а саме 03.03.2021. З клопотанням про поновлення пропущеного строку представник митниці не звертався. Згідно п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Давність строків встановлюється задля підвищення ефективності роботи і відповідальності органів (посадових осіб), що звертають постанови до виконання. Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, старший державний виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кіт Павло Васильович при отриманні виконавчого документа, мав повернути стягувачу постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2020 року у справі № 461/713/20, а не виносити постанови про відкриття виконавчого провадження на її виконання. З мотивів вищенаведеного, апеляційний суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягали до задоволення. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у справі № 380/2590/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.06.2022 року