Ухвала КЦС ВС № 361/5447/19

Ухвала 27 червня 2022 року м. Київ справа № 361/5447/19 провадження № 61-5082ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мітюрін Сергій Олександрович, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу та поділ спільного майна, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу та поділ спільного майна. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 07 червня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мітюрін С. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У клопотанні, яке містить касаційна скарга, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мітюрін С. О., порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року не було вручено чи надіслано ОСОБА_1 , повний текст оскаржуваної постанови нею отримано лише 25 травня 2022 року. За положеннями статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року складено 20 грудня 2021 року, а оприлюднено 23 грудня 2021 року. Разом із тим, письмових доказів на підтвердження обставини щодо отримання повного тексту оскаржуваної постанови 25 травня 2022 року заявником не надано, що позбавляє суд касаційної інстанції вирішити питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень. З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мітюрін С. О., не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки до Верховного Суду подано короткий текст касаційної скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Згідно із частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у липні 2019 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2019 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн. Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*0,4=768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 921 грн*5=9 605 грн), та немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (редакція закону на момент подачі позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті. Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру (встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу) - 1 536,80 грн (768,40 грн*200%). Ураховуючи, що вартість спірного майна становить 1 585 572 грн (згідно звіту про оцінку майна від 16 липня 2019 року), розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру (поділ спільного майна) - 19 210 грн (9 605 грн*200%). Отже, судовий збір підлягає сплаті за подання касаційної скарги у розмірі 20 746,80 грн (1 536,80 грн+19 210 грн) Таким чином, заявнику необхідно сплатити 20 746,80 грн. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мітюрін Сергій Олександрович, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк