Постанова КЦС ВС № 152/1359/20

Постанова Іменем України 22 червня 2022 року м. Київ справа № 152/1359/20 провадження № 61-16715св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокава Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: державний реєстратор реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Залоцька Вікторія Дживанівна, Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в складі колегії суддів Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., ВСТАНОВИВ : Історія справи Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Золоцької В. Д., головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки. В обґрунтування позову зазначала, що 08 грудня 1981 року позивач уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, за яким вона придбала житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 565 м2. Згідно рішення 14-ї сесії 21 скликання Шаргородської міської ради народних депутатів від 05 квітня 1994 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність на постійне користування на території Шаргородської міської ради народних депутатів» ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність 0,04 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є власником земельних ділянок загальною площею 0,1508 га кадастрові номери 0525310100:05:007:0010, 0525310100:05:007:0011 по АДРЕСА_1 (далі - земельні ділянки) на підставі договору дарування від 08 червня 2004 року. 19 липня 2004 року ОСОБА_4 на підставі вказаного договору дарування отримав державні акти на земельні ділянки серії ВН № 218377 та ВН № 218378. Заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року в справі № 2-523/2009 зазначені державні акти на право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки визнано недійсними з підстав порушення порядку їх видачі. У жовтні 2019 року позивач з метою оформлення права власності на земельну ділянку звернулася до ПП «Центр земельних відносин» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . ПП «Центр земельних відносин» листом № 280 від 26 жовтня 2020 року повідомив позивача про те, що земельна ділянка площею 0,0565 га по АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку площею 0,10 га кадастровим номером 0525310100:05:007:0010 по АДРЕСА_3 . До цього листа доданий кадастровий план земельної ділянки, на якому відображено схематично місце розташування спірних земельних ділянок і з якого вбачається, що межі земельної ділянки площею 0,10 га, що перебуває у власності ОСОБА_2 , накладаються на межі земельної ділянки, якою користується позивач. Зазначає, що суміжний землевласник ОСОБА_5 не погоджував межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 при виготовленні технічної документації із землеустрою, у зв`язку з чим позивач за вирішенням відповідного спору 15 липня 2020 року звернулася до Шаргородської міської ради Вінницької області. Із листа виконавчого комітету Шаргородської міської ради № 02-15/318 від 05 серпня 2020 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 0525310100:05:007:0010, 0525310100:05:007:0011 загальною площею 0,1508 га, із яких: 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0508 га для ведення селянського господарства, право власності на які зареєстровані за відповідачем 11 липня 2014 року. Вказує, що ОСОБА_2 всупереч заочному рішенню Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року в справі № 2-523/2009 повторно зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки, чим порушив права позивачки, оскільки ці земельні ділянки накладаються на межі земельної ділянки, якою користується позивач. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просить: визнати незаконним і скасувати рішення, запис № 6316214 від 11 липня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га, кадастровим номером 0525310100:05:007:0010, яка розташована по АДРЕСА_3 , ухвалене державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д.; визнати незаконним і скасувати рішення, запис № 6316213 від 11 липня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0508 га кадастровий номер земельної ділянки 0525310100:05:007:0011, яка розташована по АДРЕСА_3 , ухвалене державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення, запис № 6316214 від 11 липня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0010, яка розташована по АДРЕСА_3 , ухвалене державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д.; визнано незаконним та скасовано рішення, запис № 6316213 від 11 липня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0508 га кадастровий номер 0525310100:05:007:0011, яка розташована по АДРЕСА_3 , ухвалене державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не закінчивши процес приватизації, без встановлення меж в натурі, знаючи про існування заочного рішення Шаргородського районного суду від 23 грудня 2009 року, звернувся до державного реєстратора Залокоцької В. Д., яка 11 липня 2014 року здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки на підставі договору дарування № 1132 від 08 червня 2004 року та технічної документації від 18 червня 2004 року, що існувала до скасування державних актів. Тобто, під час здійснення такої реєстрації державний реєстратор не звернула увагу, що проведена державна реєстрація права власності за відповідачем на підставі цієї документації вже скасована судовим рішенням та згідно кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого на замовлення позивача, встановлено накладення цієї земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд вважав наявними порушення прав та інтересів позивача та задовольнив позов у повному обсязі. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Вінницького апеояційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела у встановленому законом порядку факту порушення її прав при здійсненні державної реєстрації прав на земельні ділянки за відповідачем, оскільки рішення державних реєстраторів та вчинені записи № 6316214, № 6316213 здійснені відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі дійсного договору дарування від 08 червня 2004 року. Аргументи учасників справи У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеояційного суду від 25 серпня 2021 року, просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про відсутність порушення прав позивачки, адже встановлено накладення зареєстрованих за відповідачем земельних ділянок на земельну ділянку позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності на належну їй земельну ділянку, яка розміщена під житловим будинком. Апеляційний суд не врахував, що заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року визнано недійсними державні акти про право власності, які видані ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 08 червня 2004 року. Після скасування цих актів рішенням Шаргородської міської ради № 87 від 29 квітня 2011 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, проте, відповідач без виготовлення технічної документації у 2014 році повторно провів державну реєстрації права власності на землю на підстав того самого договору дарування від 08 червня 2004 року. Зазначене свідчить про порушення державним реєстратором Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У грудні 2021 року від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін. Посилається на те, що суди не звернули увагу на те, що управління є неналежним відповідачем у справі. Належним відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 99 від 11 лютого 2016 року «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» має бути Шаргородська районна державна адміністрація, якій передані відповідні повноваження з державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомості. У грудні 2021 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне у справі. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду 03 серпня 2021 року в справі № 913/175/20, від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 755/9215/15-ц, від 07 серпня 2019 року в справі № 139/11/17. Фактичні обставини справи Суди встановили, що 08 грудня 1981 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набула у власність жилий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 565 м2. Рішенням Шаргородської міської ради Вінницької області від 24 березня 2004 року ОСОБА_7 передано у приватну власність земельні ділянки кадастрові номери 0525310100:05:007:0011 та 0525310100:05:007:0010 загальною площею 0,1508 га по АДРЕСА_3 (далі - земельні ділянки). 08 червня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельних ділянок. На підставі вказаного договору дарування 19 липня 2004 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності серії ВН №218377 на земельну ділянку площею 0,100 га та державний акт на право власності серії ВН №218377 на земельну ділянку площею 0,0508 га, що розташовані по АДРЕСА_3 . Заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2009 року в справі №2-523/2009 визнано недійсними вказані державні акти з підстав порушення порядку їх видачі. 11 липня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки. Підставою набуття права власності є договір дарування № 1132 від 08 червня 2004 року. 02 грудня 2015 року та 26 січня 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області Залокоцькою В. Д. прийнято рішення № 6687593 та № 27941871, якими скасовано право власності на земельні ділянки кадастровий номер 052310100:05:007:0011 та 52310100:05:007:0010. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року в справі № 802/1100/16-а визнано протиправними дії державного реєстратора при винесенні рішень про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки та скасовано рішення № 6687593 та № 27941871. У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до ПП «Центр земельних відносин» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0578 га, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Листом № 280 від 26 жовтня 2020 року ПП «Центр земельних відносин» повідомило ОСОБА_1 про те, що подальше виготовлення технічної документації неможливе, оскільки встановлено, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0565 га по АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га кадастровим номером 0525310100:05:007:0010. Виконавчий комітет Шаргородської міської ради 05 серпня 2020 року надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій повідомив про те, що при виготовленні ОСОБА_1 технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виявлено накладення на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , якому пропонується відновити межові знаки земельної ділянки відповідно до статті 107 ЗК України та з цієї метою йому слід звернутися в організацію, яка виготовляла технічну документацію або в іншу відповідну організацію для повторного встановлення межових знаків земельних ділянок в натурі (на місцевості) в присутності представника міської ради. Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровим номером 0525310100:05:007:0010 цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , запис про державну реєстрацію здійснено 11 липня 2014 року. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка площею 0,0508 га, кадастровим номером 0525310100:05:007:0011 цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , запис про право власності здійснено 11 липня 2014 року. Позиція Верховного Суду Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на порушення ОСОБА_2 під час здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки її права як суміжного користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні». Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Апеляційний суд встановив, що документом, який посвідчує право на земельні ділянки ОСОБА_2 є договір дарування від 08 червня 2004 року. Відповідно до пункту 1.1. договору дарування ОСОБА_2 прийняв у дар належні дарувальнику ( ОСОБА_7 ) земельні ділянки загальною площею 0,1508 га на підставі державних актів про право власності на землю від 16 квітня 2004 року, виданих Шаргородською міської радою на підставі рішення від 24 березня 2004 року. Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на земельні ділянки кадастрові номери 052310100:05:007:0011, 52310100:05:007:0010 на підставі дійсного договору дарування від 08 червня 2004 року, зробив обґрунтований висновок про недоведеність порушення вимог законодавства під час проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на ці земельні ділянки, та відповідно порушення прав позивача. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду 03 серпня 2021 року в справі № 913/175/20, від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 755/9215/15-ц, від 07 серпня 2019 року в справі № 139/11/17, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин. Водночас суди не звернули увагу на те, що державний реєстратор реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Залоцька В. Д. як орган, що проводив державну реєстрацію права власності, не може бути належним відповідачем у справі, що переглядається. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 668/10350/15 (провадження № 61-35478св18) зазначено: «спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Залоцька В. Д., як орган державної реєстраційної служби речових прав є неналежними відповідачами у справі і в зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неї, необхідно було відмовити саме з указаної підстави. Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), апеляційний суд не врахував, що вказані управління юстиції не є належними відповідачами, оскільки до них будь-яких вимог не пред`явлено, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до вказаних відповідачів необхідно відмовити з цієї підстави. Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , пред`явлених до державного реєстратора та управлінь юстиції, проте помилилися з мотивами такої відмови, а тому оскаржена постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги, з зв`язку необхідністю врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року в справі № 668/10350/15 (провадження № 61-35478св18) дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в частині позовних вимог пред`явлених до державного реєстратора реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Залоцької В. Д., Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржена постанова підлягає залишенню без змін. Оскільки постанова апеляційного суду змінена тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до державного реєстратора реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області Залоцької Вікторії Дживанівни, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко О. І. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук