Постанова КАС ВС № 809/468/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року м. Київ справа № 809/468/18 адміністративне провадження № К/9901/64345/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 (суддя Григорук О.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 (колегія у складі суддів Матковської З.М., Затолочного В.С., Костіва М.В.) у справі № 809/468/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій. І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив зобов`язати вчинити дії щодо виплати решти суми одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про міліцію» та положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, позов задоволено. 3. 19.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідачі просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 відкрито касаційне провадження. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №809/593/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2015 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності; зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2015 та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті; в задоволенні позову в решті позовних вимог відмовлено. 6. 12.10.2017 Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на виконання вищевказаного судового рішення прийняло висновок, затверджений першим заступником Голови Державної фіскальної служби України, про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в разі інвалідності працівника податкової міліції в розмірі 82680,00 гривень.

7. Згідно платіжного доручення від 04.12.2017 сума 82680,00 грн одноразової грошової допомоги переведена на рахунок ОСОБА_1 . 8. 22.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області та Державної фіскальної служби України із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, в яких повідомив, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 мала становити 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, а саме 206700,00 грн, а не 82680,00 гривень. Тобто, позивач просив відповідачів виплатити решту коштів в сумі 124020,00 гривень. 9. 05.02.2018 Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області листом №1147/10/09-19-37 повідомило ОСОБА_1 про такий розрахунок одноразової грошової допомоги: прожитковий мінімум 1378,00 грн х на 150-ти кратний розмір х на ступінь втрати працездатності 40 % = 82680,00 гривень. 10. 06.02.2018 Державна фіскальна служба України листом №1755/Н/99-99-04-04-02-14 повідомила позивача, що розрахунок та виплата одноразової грошової допомоги здійснювалась підрозділом, у якому проходив службу ОСОБА_1 , відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 в справі №809/593/16.

11. Вважаючи неправомірними дії відповідачів щодо відмови у виплаті решти суми одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн, позивач звернувся до суду. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та втрати професійної працездатності, отриманої під час проходження служби в ОВС, порушили його конституційній права. Також зазначав, що право на виплату пенсії набуто ним до 07.11.2015 (втрати чинності Закону України «Про міліцію») і зміни в законодавстві, якщо і відбулися, згідно Конституції України не повинні погіршувати його правове становище.

13. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність їх дій. ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що під час призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 82680,00 грн відповідачі діяли безпідставно, всупереч повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також недобросовісно, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги із застосуванням відсотку втрати працездатності не передбачено жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України. За висновком суду першої інстанції, доводи представника відповідачів про порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки справа не належить до категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Тому в даному випадку місячний строк для звернення до суду не підлягає застосуванню. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі відповідачі посилаються на порушення судами норм матеріального права.

16. Скаржники зазначають, що норми Порядку № 850 встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності, а саме більший відсоток втрати працездатності дає особі право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

17. Крім того, з днем припинення дії Закону України «Про міліцію» 07.11.2015 припинилося врегулювання правовідносин, яке передбачалося нормами цього нормативно-правового акта, в тому числі щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст. 23 Закону України «Про міліцію», у зв`язку з чим дії органів ДФС є правомірними.

18. Також зазначає про пропуск позивачем місячного терміну звернення до суду.

19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав. VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

21. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Щодо припинення врегулювання правовідносин, яке передбачалося нормами Закону України «Про міліцію», в тому числі щодо виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст. 23 цього Закону, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

24. Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

25. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

26. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

27. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі № 464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі № 822/31/18, від 28.08.2018 у справі № 804/6297/17, від 27.12.2019 у справі №805/3760/18-а.

28. Щодо права позивача на отримання вказаної допомоги без врахування відсотку втрати працездатності, то колегія суддів звертає увагу, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

29. Зокрема у постановах від 27.11.2018 у справі №822/1656/16, від 04.10.2019 у справі №822/540/18, від 29.07.2020 у справі № 822/539/18, від 12.08.2021 у справі № 822/1477/18, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що застосування такого показника як 60 % втрати працездатності для визначення розміру грошової допомоги суперечить положенням статті 23 Закону України "Про міліцію", яка містить чіткий розмір, а саме: 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності. З аналізу статті судами встановлено, що ступінь втрати працездатності застосовується для визначення групи інвалідності особи при її встановленні, а не для обрахування розміру одноразової грошової допомоги.

30. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

31. Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли вірного висновку, що ступінь втрати працездатності випливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги із встановленням відповідної групи інвалідності.

32. Таким чином, всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про міліцію» позивачу протиправно не призначено та не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

33. Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ця справа не відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а тому в даному випадку не підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

34. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.

35. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Судові витрати покласти на відповідачів. Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 809/468/118 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб