Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5337/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/5337/21 пров. № А/857/3032/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, прийняте суддею Гаврилко Є.Є. в м. Ужгород, повний текст рішення складено 17 січня 2022 року, у справі № 260/5337/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В: 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду із даним позовом як пропущений по поважним причинам; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області м. Ужгород № Ф-5146-50 від 06 травня 2021 року про стягнення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2021 року в сумі 37762,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказана вимога сформована з порушенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки він підприємницької діяльності не здійснював і здійснювати не міг, а тому не може вважатися платником єдиного внеску. Вказує, що в 2013 році повністю припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податковий орган, перестав сплачувати єдиний податок та подавати звітність, а свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця було здано реєстратору для внесення у реєстр відомостей про припинення його діяльності в порядку як це було передбачено законом в 2013 році. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, замінено неналежного відповідача Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на його правонаступника - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року за № Ф-5146-50 в частині вимоги сплати заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в сумі 7619,90 грн. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ще в 2013 році подав заяву про припинення діяльності як фізична особа підприємець. Протягом останніх восьми років не подавав до податкового органу жодних бухгалтерських та інших документів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задоволити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 14 червня 2006 року ОСОБА_1 зареєструвався як суб`єкта підприємницької діяльності, номер державної реєстрації 23240000000007082, що стверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 86). 13 серпня 2021 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що внесено запис номер 2003240060003007082. 06 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5146-50, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 37762,26 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яку позивачем було отримано 08 жовтня 2021 року. Позивач вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року за № Ф-5146-50 звернувся до суду. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обов`язку позивача щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем за квітень 2019 року (12 днів), травень 2019 року (31 день), червень 2019 року (30 днів), липень 2019 року (31 день), серпень 2019 року (31 день), вересень 2019 року (30 днів), жовтень 2019 року (31 день), листопада 2019 року (27 днів), у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності та отримання доходу, оскільки такий сплачено роботодавцем, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 частиною 1 пунктами 2 і 6 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (частина 1 пункту 4 статті 4 Закону № 2464-VІ) Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Згідно ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI). Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абз.4 ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI). Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 2 абзаців 1 та 2 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. Відповідно до статті 9 частин 2 - 4, 8, 12 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція №

449. Пунктом 2 абзацом 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (пункт 3 абзаци 1 - 3, 11 розділу VI Інструкції № 449). Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, що позивач з 2013 року не здійснював підприємницьку діяльність. Разом з тим, судом встановлено, що у період квітень 2019 року (12 днів), травень 2019 року (31 день), червень 2019 року (30 днів), липень 2019 року (31 день), серпень 2019 року (31 день), вересень 2019 року (30 днів), жовтень 2019 року (31 день), листопад 2019 року (27 днів) ТОВ "ВПК-Україна" було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що стверджується відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб форма ОК-5 пенсійного органу щодо позивача. Таким чином, у період з квітня 2019 року (12 днів) по листопад 2019 року (27 днів) підтверджено сплату страхувальником (роботодавцем позивача) єдиного внеску за застраховану особу (позивача). Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 260/5337/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула