Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3551/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3551/20 пров. № А/857/6813/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Кушнерика М.П. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Львівської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення (суддя першої інстанції Качур Р.П., м. Львів, повний текст складено 25.03.2022) В С Т А Н О В И В : У лютому 2022 року Галицька митниця Держмитслужби звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 380/3551/20, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби 12300,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення. Не погодившись із ухвалою, вважаючи таку постановлену з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, Галицька митниця Держмитслужби оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву про поворот виконання судового рішення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тим обставинам, що норми ст. 381 КАС України щодо повороту виконання рішення суду за умови, що скасоване рішення було обґрунтоване повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами стосуються, зокрема, присудження виплати заробітної плати. Натомість в даному спорі позивачу була виплачена не заробітна плата, а середній заробіток за час вимушеного прогулу. Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі, судова повістка одержана апелянтом 17.06.2022 о 12:52 год, що підтверджено звітом про доставку електронного листа. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 задоволено частково позов ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 125-о від 13.04.2020; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по день постановлення рішення суду в сумі 114600 гривень 00 коп. без відрахування податків і зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС допущено до негайного виконання; рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12300 гривень 00 коп. допущено до негайного виконання. Також встановлено, що на виконання вищевказаного рішення суду Галицькою митницею Держмитслужби було виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 12300,00 грн, що підтверджено розрахунковим листом ОСОБА_1 за березень 2021 року, списком перерахування в банк заробітної плати за березень 2021 року та платіжними дорученнями № 440 від 12.03.2021, № 662 від 29.03.2021. В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 380/3551/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 (адміністративне провадження № К/9901/18762/21) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишено без змін. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. Отже, відсутні законні підстави для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.380 КАС України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина друга). Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина третя). Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина сьома). Зі змісту процесуального закону слідує, що поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2011 у справі № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Статтею 381 КАС України встановлено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ. Поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ: про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів; рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби. У вказаних випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Із матеріалів справи видно, що предметом розгляду в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поворот виконання рішення у вказаній справі стосується виключно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12300,00 грн, а тому має здійснюватися з урахуванням особливостей встановлених положеннями ст.381 КАС України. Процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов`язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів. При цьому, задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо рішення суду, яке скасовано, було обґрунтовано на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Передумовою для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у такій справі є встановлення, чи судове рішення, яке скасовано, було обґрунтовано на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Отже, можливість повороту виконання судового рішення у справі присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби передбачена виключно в разі недобросовісних дій позивача (стягувача), згідно з якими скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Таким чином, самої лише обставини щодо скасування судового рішення щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є недостатнім. Рішення Львівського адміністративного суду від 21.01.2021 було обґрунтоване тим, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, однак відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даного публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі. Оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю. Висновки постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 зводяться до того, що відповідачем при звільненні позивача була дотримана процедура щодо його належного персонального попередження, тому відсутні підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді з підстав порушення гарантій, визначених статтями 40, 49-2 Кодексу законів про працю України. Наказ про звільнення відповідає вимогам, визначених Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, містить зазначення обов`язкових реквізитів, вказівку на підставу його видання «попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020», в якому містяться причини та підстави звільнення (у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС), та прийнятий повноважною особою. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » № 125-о від 13.04.2020, оскільки такий прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом. Тобто, рішення Львівського адміністративного суду від 21.01.2021 не було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. В свою чергу, рішення суду першої інстанції скасоване судом апеляційної інстанції не з підстав повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів, а з причин неправильного застосування судом при прийнятті постанови вимог матеріального права. Таким чином, рішення Львівського адміністративного суду від 21.01.2021, яке скасоване, не було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Заява відповідача про поворот виконання рішення та матеріали справи також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і в подальшому були визнані завідомо неправдивими чи підробленими. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для здійснення повороту виконання постанови суду про присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12300,00 грн. Додатково колегія суддів наголошує, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15.09.2009р.). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008р.), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 27.06.2022.