Постанова Одеський апеляційний суд № 491/5/20

Номер провадження: 22-ц/813/3344/22 Справа № 491/5/20 Головуючий у першій інстанції Желясков О. О. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії:: Головуючого Гірняк Л.А. суддів Комлевої О.С., Цюри Т.В., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -про стягнення боргу за договором позики, - встановив: ПРОЦЕДУРА Короткий зміст позовних вимог 08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 09.02.2020, та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики у розмірі 149 987 гривень з урахуванням відсотків(а.с.1-2, 17-19). Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 позичила у нього 1400 доларів США, що за курсом НБУ становить у розмірі 149 987 гривень, з кінцевою датою повернення боргу - 31 грудня 2016 року, про що, 03.09.2016, склала розписку. В зазазначенй термін, визначений розпискою, відповідач кошти не повернула. Крім того, позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто домовленості про виплату відсотків у випадку неповернення коштів в обумовлений термін в розмірі 10 % щомісяця, які просив стягнути з відповідачки на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 до суду першої інстанції не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд встановив, що 03.09.2016 відповідач ОСОБА_2 видала позивачу ОСОБА_1 розписку, в якій міститься наступний текст російською мовою «Я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прописана Ананьевский р-н Новогеоргиевка Одесская область обезуюсь отдать ОСОБА_4 1 1400 (тысячу четыреста) долларов США до 31.12.2016 г. в случае задержки обв`язуюсь платить пеню в размере 10 % ежемесячно от сумы долга» Розписка містить прізвище та ініціали « ОСОБА_3 » та підпис. На підставі ст.ст.207, 218, 1046, 1047 ЦК України з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі N 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18),Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі N 194/1126/18, та аналізу змісту розписки суд дійшов висновку, що надана позивачем копія розписки від 3 вересня 2016 року не містить будь-яких відомостей про те, що відповідач (позичальник) отримав в борг від позивача (позикодавця) будь-які грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а отже не може слугувати підтвердженням факту укладення між позивачем та відповідачем договору позики, за яким позивач просить стягнути кошти з відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Підставою для оскарження судового рішення зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зазначає, що факт укладення договору позики та наявність боргового зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 на підставі ч.2 ст.1047 ЦК України підтверджується розпискою від 03.09.2016, оригінал якої знаходиться у позивача та матеріалах досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016161480003384 від 09.12.2016, та письмовими поясненнями ОСОБА_2 про наявність боргового зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Зважаючи на вимоги частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Фактичні обставини та оцінка апеляційного суду Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянула справу в порядку письмового провадження та прийшла до наступного. З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2016 відповідач ОСОБА_2 видала позивачу ОСОБА_1 розписку, в якій міститься наступний текст російською мовою «Я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прописана Ананьевский р-н Новогеоргиевка Одесская область обезуюсь отдать ОСОБА_4 1 1400 (тысячу четыреста) долларов США до 31.12.2016 г. в случае задержки обв`язуюсь платить пеню в размере 10 % ежемесячно от сумы долга» Розписка містить прізвище та ініціали « ОСОБА_3 » та підпис (а.с.3). Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, яка діяла на день складення розписки від 03 вересня 2016 року, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч.1 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Питання надання коштів у позику врегульовано, § 1 «Позика» Глави 71 Цивільного кодексу України. Так, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. При цьому, абзацом 2 частини 1статті 1046 ЦК Українивизначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже, істотною умовою укладення договору позики є передача позикодавцем позичальнику грошових коштів, та саме з такою передачею майна пов`язується факт укладення договору позики. Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розписка має підтверджувати факт укладення договору позики, та саме отримання позичальником від позикодавця у власність певних грошових коштів підтверджують факт укладення договору позики. Проте, надана позивачем копія розписки від 3 вересня 2016 року не містить будь-яких відомостей про те, що відповідач (позичальник) ОСОБА_2 отримала від позивача (позикодавця) ОСОБА_1 будь-які грошові кошти, а отже не є доказом підтвердженням укладення між позивачем та відповідачем договору позики. Згідно з ч.ч.1-3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апелянт надав до суду апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_2 , які прийняв від неї 09.11.2016 о/у СКП Таїровського ВП Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області лейтенант поліції Цуркан М.В., які, на думку апелянта, підтверджують факт отримання відповідачкою коштів. Судова колегія не приймає та не оцінює ці пояснення в якості доказів правовідносин, що винили між сторонами по справі, оскільки ці пояснення не були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, а апелянт у апеляційній інстанції не навів доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з ст.1049 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором. Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за відсутності доказів передачі грошових коштів договір позики є неукладеним, тобто таким, що не відбувся та не існує як юридичний факт, а тому підстави для стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на підставі ст.ст.1049, 1050 ЦК України та застосування за ч.2 ст.625 ЦК України відсутні. Отже, суд першої інстанції в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, вірно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми права до встановлених фактів та правові висновки Верховного суду, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі N 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18), Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі N 194/1126/18 щодо застосування норм права, які регулюють відносини, які виникають з договору позики. За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.5 ст.258 ЦК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді- О.С.Комлева Т.В.Цюра