Постанова 4811 № 451/105/20

Справа № 451/105/20 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З. Провадження № 22-ц/811/3910/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри розглянувши в місті Львові, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: 22 січня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 17.01.2006 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 11.11.2019 року має заборгованість у розмірі 7798 гривень 74 копійки, яка складається з 7798 гривень 74 копійки - заборгованість за тілом кредиту. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.03.2016 року. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача по справі, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 . Позивачем 13.02.2019 року була направлена претензія кредитора до Радехівської державної нотаріальної контори. 06.05.2019 року позивачем було отримано відповідь Радехівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. 03.10.2019 року до спадкоємця ОСОБА_3 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7798 гривень 74 копійки та судові витрати. Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». Вважає оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимогнезаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував відповідь Радехівської державної нотаріальної контори на претензію кредитора АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Зазначає, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач - ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, заявила про відмову від прийняття спадщини. Крім того, в матеріалах справи відстуні належні докази того, що відповідач не проживала разом з позичальником на день його смерті. Відтак, відповідач вважається такою, що фактично прийняла спадщину. ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту. Зазначене свідчить про обов`язок відповідача відшкодувати борг спадкодавця перед Банком в повному обсязі. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14 червня 2022 року, є дата складення повного судового рішення 24 червня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, зокрема, прийнятого спадкового майна після смерті позичальника, а також його обсягу та вартості. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні документи, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 . Крім цього суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація боржника та відповідача за однією адресою не є безумовною підставою для висновку про обов`язок відповідача задовольнити вимоги кредитора. Колегія суддів з такими висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять yсі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України). За положеннями ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано кредитні картки (а.с.102,148). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за Договором станом на 11.11.2019 року становить 7798 гривень 74 копійки, яка складається з 7798 гривень 74 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.7-16,136-147). ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с.37). 13.02.2019 року позивачем була направлена претензія кредитора до Радехівської державної нотаріальної контори в порядку статті 1281 ЦК України (а.с.38,39). Позивач отримав відповідь Радехівської державної нотаріальної контори 06.05.2019 року, в якій зазначено, що спадкова справа №59/2016 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 була заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» (а.с.40). 03 жовтня 2019 року Банк надіслав лист-претензію відповідачу, в якій повідомив про наявну заборгованість за кредитним договором (а.с.41-43). Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №64255029 від 07.04.2021 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа №59045713, номер у нотаріуса 59/2016. Зазначена спадкова справа заведена по претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.05.2016 року, що підтверджується повідомленням в.о. завідувача Радехівської державної нотаріальної контори, завідувача Соснівської державної нотаріальної контори З.Медведюк від 09.07.2021 року (а.с.127,167). Відповідно до довідки виданої КП «Радехівське міське водоканалізаційне господарство», за адресою в АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.130). Судом встановлено, що станом на 01.09.2021 року, відповідач та інші спадкоємці не зверталися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, або відмову від неї після смерті ОСОБА_2 та свідоцтво про право на спадщину не отримували (а.с.167). Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. З матеріалів справи встановлено, що відповідач не зверталася до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Крім цього, у матеріалах справи відстуні докази на підтвердження постійного місця проживання відповідача на час смерті спадкодавця за адресою, відмінною від адреси реєстрації. Зазначене свідчить про те, що відповідач постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала, тому в силу вимог ч. 3 ст. ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність доказів на підтвердження обсягу та вартості спадкового майна колегія судів зазначає наступне. Суд при вирішенні питання про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора не врахував того, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновок суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону. За наведених обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що дійсне коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після її смерті та обсяг успадкованого майна не встановлено. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Положенням ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) підтвердив, що між ним та Банком досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, тому числі договору банківського рахунку та кредитного договору. Таким чином, підписанням даної заяви сторони дійшли згоди, що всі інші умови Кредитного договору, в т.ч. порядок його зміни, містяться в Договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено ст.629 ЦК України. Статтею 530 ч.1 ЦК України передбачено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Як зазначено вище, між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано кредитні картки (а.с.102,148). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за Договором станом на 11.11.2019 року становить 7798 гривень 74 копійки, яка складається з 7798 гривень 74 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.7-16,136-147). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, тому колегія суудів приймає розрахунок заборгованості станом на 23 березня 2016 року, згідно якого розмір заборгованості становить 7798,74 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7798,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Статтею 141 встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей же суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). За подачу позову та апеляційної скарги Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» сумарно сплачено 5255 грн. судового збору (2102 грн. + 3153 грн. (арк.спр. 1,186). Апеляційним судом задоволено позов та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» повністю, тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 5255 грн. судових витрат. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором укладеного ОСОБА_2 № б/н від 17 січня 2006 року у розмірі 7798 гривень 74 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 5255гривеньсудових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року. Головуючий: Н. П. Крайник Судді Я. А. Левик М. М. Шандра