Постанова 4803 № 932/2805/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4032/22 Справа № 932/2805/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р.. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу адвоката Циба Сергія Вікторовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 червня 2021 року, яке постановлено суддею Куцеволом В.В. у м. Дніпро, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , 2003 року народження та дочку ОСОБА_5 , 2005 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 син - ОСОБА_6 досяг повноліття та навчається на 1 курсі. Відповідач грошової допомоги, пов`язаної зі сплатою за гуртожиток та навчанням сина, не надає, усі витрати, пов`язані з проживанням сина в гуртожитку та його навчанням несе позивач. Син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Харківському Національному Економічному університеті імені Семена Кузнеця, мешкає в гуртожитку та не отримує жодного виду доходу. З урахуванням викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісяця і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трирічного віку. Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 06 квітня 2021 року та до досягнення ОСОБА_6 двадцяти трирічного віку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допустив негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , через свого представника, звернувся до суду з апеляційною скаргою та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалите нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Циб С.В., який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 зазначив, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Мотивувальна частина рішення не містить даних щодо затрат, які несе позивач у зв`язку з навчанням сина, з чого вони складаються та чим підтверджуються. Крім того, зазначає, що сина ОСОБА_6 , було відраховано за академічну неуспішність. Вважає, що оскільки ОСОБА_6 , в період навчання, проживав в гуртожитку університету, а не з позивачем, то саме ОСОБА_6 мав звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідно до ч.3 ст.199 СК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 2003 року, актовий запис № 405. (а.с.6) Відповідно до довідки № 73/2021, виданої 12 лютого 2021 року Харківським національним економічним університетом ім. С.Кузнеця, ОСОБА_6 , за спеціальністю 122 Комп`ютерні науки , навчається на першому курсі, першого рівня вищої освіти, факультету інформаційних технологій, денної форми здобуття вищої освіти, спеціальність 122 Комп`ютерні науки ХНЕУ ім. С.Кузнеця, строк навчання в навчальному закладі до 30 червня 2024 року. (а.с.7) Згідно довідки № 094/2022, виданої 08 лютого 2022 року Харківським національним економічним університетом ім. С.Кузнеця, ОСОБА_6 був відрахований з даного закладу освіти наказом № 961-С від 30.08.2021 року за академічну неуспішність. (а.с.34) Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визначений позивачем розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, є співмірним з потребами дитини, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання сина на період навчання. Проте, не погоджується з висновком суду щодо визначеного кінцевого терміну стягнення аліментів, з наступних підстав. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, із ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно врахувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо. У п. 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. За таких обставин, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно з статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог дійшов правильного висновку, що повнолітній син навчається та на період навчання потребує матеріальної допомоги, а відповідач має змогу надавати позивачу на утримання сина на період навчання матеріальну допомогу та вірно визначив розмір аліментів на утримання повнолітнього сина на період навчання. Разом з тим, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_6 , відповідно до наказу № 961-С від 30.08.2021року, виданого Харківським національним економічним університетом імені С.Кузнеця, ОСОБА_6 30.08.2021 року відрахований з навчального закладу, що було обов`язковою умовою щодо права на утримання, у зв`язку із чим обов`язок сплати батьками аліментів на його утримання вважається припиненим. Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки син ОСОБА_6 , в період навчання, проживав в гуртожитку університету, а не з позивачем, то саме ОСОБА_6 мав звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів, відповідно до ч.3 ст.199 СК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не є підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги що сина сторін, ОСОБА_6 , було відраховано за академічну неуспішність, а тому період, визначений для стягнення аліментів, має бути тільки коли повнолітній син навчався, колегія суддів, вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги, що відповідач та його представник не були належним чином повідомлені про розгляд справи, колегія суддів до уваги не бере, з огляду на те, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження по справі та копії апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що мотивувальна частина рішення не містить даних щодо затрат, які несе позивач у зв`язку з навчанням сина, з чого вони складаються та чим підтверджуються, колегія суддів до уваги не бере з огляду на те, що відповідно до ст.ст. 199, 200 СК України, до батьків, повнолітні діти яких продовжують навчання, встановлені певні обов`язки по їх утриманню. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів приходить до наступного висновку. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. Згідно з ст.30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. У додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування відповідачем надано договір на надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2022 року, який укладено між відповідачем та адвокатом Цибом Сергієм Вікторовичем (а.с.54-57), Додаткова угода № 1 до договору надання правової (правничої) допомоги, за якою визначений розмір гонорару у сумі 3000 грн. за надані адвокатом послуги, акт виконаних робіт від 09.03.2022 року(а.с.59). З апеляційної скарги вбачається, що відповідачу надані послуги правового характеру, а саме складання апеляційної скарги та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження витрачений адвокатом час - 3 години, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях витрачений час - 2 години, загальний витрачений адвокатом час - 5 годин, натомість колегія суддів не погоджується з таким розрахунком, оскільки при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях не передбачено. Беручи до уваги, що апеляційна скарга задоволена частково, лише в частині визначення кінцевого періоду стягнення аліментів, то, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню розмір відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1000, 00 грн., що відповідатиме пропорційності витрат до виконаних робіт. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції- зміні в частині кінцевого періоду стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Циба Сергія Вікторовича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 червня 2021 року змінити в частині визначення кінцевого періоду стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, визначивши цей період - до 30 серпня 2021 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1000 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року. Головуючий: А. П. Барильська Судді: Н. М. Деркач Т. Р. Куценко