Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/2780/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4091/22 Справа № 213/2780/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 213/2780/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скоробогатько Володимир Юрійович, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року -, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей. В обґрунтування позову зазначила, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 17.07.2010 року, який розірвано рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року. Сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доньки проживають разом з нею, знаходиться на її утриманні. Зазначила, що з вересня 2020 року вона з відповідачем проживають окремо. Вона отримує мінімальну заробітну плату. Відповідач має постійне місце роботи та стабільну заробітну плату у розмірі набагато більшому ніж у неї, тому має можливість надавати матеріальну допомогу дітям. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі Ѕ частини від всіх його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідно, до досягнення повноліття старшою дитиною на користь позивачки, щомісячно. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 02 серпня 2021 року і до досягнення повнолітнього віку старшою дитиною. На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допущено рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн. в дохід держави. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скоробогатько В.Ю., просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов частково, змінивши розмір аліментів з Ѕ частини на 1/3 частину від усіх видів заробітку відповідача, та стягнути з позивачки витрати понесені відповідачем на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Вказує, що він не ухиляється від виконання свого обов`язку щодо матеріального утримання дітей і не заперечує про надання матеріальної допомоги у розмірі його меж, так як він отримує заробітну плату у середньому розмірі 6011,87 грн., що є меншим за офіційну мінімальну заробітну плату в Україні. Суд першої інстанції не взяв до уваги дохід відповідача та те, що після розірвання шлюбу діти перебувають більшу частину часу з ним і він утримує їх, забезпечує одягом, продуктами харчування і належним для віку дітей потребами. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу ( а.с. 5,6) Мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 3,4). Згідно Довідки №1145 від 30.03.2021 року діти разом з позивачкою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.8). ОСОБА_1 працює у Відокремленому структурному підрозділі Інгулецький фаховий коледж Криворізького національного університету лаборантом та загальна сума її доходу за період з 01 грудня 2020 року по 30 листопада 2021 року складає 72142,45 грн. (а.с.27). Згідно психолого-педагогічної характеристики вихованки групи № 2 КЗ «ДНЗ № 127 КТ» КМР» ОСОБА_4 від 24.03.2022 року вбачається, що ОСОБА_6 виховується у неповній сім`ї, батьки 2 роки разом не проживають, кожної п`ятниці батько або дідусь забирають дитину до себе додому на вихідні, ОСОБА_6 відвідує танцювальний гурток, на який її водить тато або дідусь. В Акті про фактичне проживання особи від 25 квітня 2022 року, виданого головою вуличного комітету ж/м «Вільний» ОСОБА_7 зазначено, що протягом півтора року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожної неділі з четверга або п`ятниці по вечір неділі та під час канікул та відпочинку постійно проживають та перебувають на утриманні батька за адресою: АДРЕСА_2 . Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на її користь аліменти на утримання малолітніх двох дітей в розмірі Ѕ частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 02 серпня 2021 року і до досягнення повноліття старшою дитиною, суд першої інстанції керувався ст.ст. 180, 182 СК України та виходив з принципу рівності участі батьків у матеріальних витратах щодо дітей, з обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання малолітніх дітей. Запропонований позивачкою розмір аліментів вважав достатнім і таким, що не порушує прав та інтересів інших осіб. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей до їх повноліття, що повністю узгоджується з приписами ст. 180 СК України. Проте, з висновком суду щодо визначеного розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивачки, колегія суддів не погоджується з наступних підстав. Покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на користь позивачки, суд першої інстанції виходив із того, що платник аліментів зобов`язаний надавати допомогу на утримання дітей до досягнення ними повноліття, але ухиляється від виконання свого обов`язку, матеріальну допомогу дітям не надає. Запропонований позивачкою розмір аліментів є достатнім і не порушує прав та інтересів інших осіб, при цьому, визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд не встановив й не врахував обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі Ѕ частини від всіх його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідно, до досягнення повноліття старшою дитиною на користь позивачки, щомісячно. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно до ч.1 ст 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 1 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, також врахувати те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти необхідності надання ним матеріальної допомоги малолітнім донькам, проте в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів), щомісячно, оскільки вказує, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, що він отримує заробітну плату у середньому розмірі 6011,87 грн., що є меншим за офіційну мінімальну заробітну плату в Україні, крім того, після розірвання шлюбу діти перебувають більшу частину часу з ним і він утримує їх, забезпечує одягом, продуктами харчування і належним для віку дітей потребами, що свідчить про його бажання матеріально утримувати двох своїх малолітніх доньок, колегією суддів вважаються ці доводи прийнятними. Забезпечення ж їх утримання на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_1 (ст. 180 СК України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, також врахувати те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. У зв`язку з викладеним, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшує розмір аліментів, стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на утримання двох малолітніх доньок з 1/2 до 1/3 частини всіх видів доходу. Відповідач до суду апеляційної інстанції надав клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного судочинства, яке колегія суддів залишило без задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 279 ч.6 ЦПК України суд, може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Пунктом 1 частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі, та відповідачем не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надає сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просив стягнути з позивачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду розрахунок судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи, на загальну суму 5000,00 гривень. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони абог публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Колегія суддів, з урахуванням наведених вище норм права та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, складністю справи та виконаними адвокатом Скоробогатьком В.Ю. послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає обґрунтованими вимоги щодо відшкодування за рахунок позивачки понесених відповідачем у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., що відповідає складності справи та виконаним роботам. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скоробогатько Володимир Юрійович, задовольнити. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року - змінити. Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/2 частини до 1/3 частини, від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 02 серпня 2021 року і до досягнення повнолітнього віку старшою дитиною. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривен 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 15 червня 2022 року. Головуючий: Судді: