Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3882/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Харків Справа № 922/3882/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача, Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (вх. 235 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 (дата складання рішення 05.01.2022, суддя Байбак О.І.) у справі № 922/3882/21 за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі, м. Харків, до Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни, м. Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, про стягнення 87 454,81грн, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни 87 454,81 грн, з яких: 80 831,58 грн - вартість спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року; 5069,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021; 747,49 грн - 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021. Рішенням господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/3882/21 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним: - матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростований факт постачання позивачем у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року теплової енергії до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9, а також належність системи опалення нежитлових приміщень цоколю, що перебували у користуванні відповідача, до єдиної системи опалення житлового будинку, що свідчить про наявність правових підстав для відшкодування споживачем вартості отриманої теплової енергії; - розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на погреби опалення є правомірним та здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню втрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94; доводи відповідача щодо невідповідності температури внутрішнього середовища, зазначеній у розрахунку, є необґрунтованими, оскільки споживач не скористався правом здійснення відповідного розрахунку теплового навантаження, а також не звертався до теплоенергетичної організації щодо питань якості наданих послуг; - доводи відповідача про те, що вона не використовувала орендовані нежитлові приміщення та зверталася до третьої особи з підстав дострокового розірвання договору, з огляду на відсутність доказів припинення або розірвання договору у спірний період, не звільняють останню від обов`язку здійснення оплати спожитої теплової енергії за період дії договору оренди. Фізична особа-підприємець Зоня Світлана Сергіївна, відповідач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/3882/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Зоня Світлана Сергіївна зазначає наступне: - місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки акти огляду від 28.03.2019 №175/8683, від 01.12.2020 №175/9737, від 25.02.2020 №175/ 9402 не містять відомостей про температуру приміщення вище 18 градусів, у зв`язку з чим здійснений позивачем розрахунок вартості спожитої теплової енергії є неправомірним; - матеріали справи не містять доказів фактичної відкритої площі поверхні трубопроводів в орендованих відповідачем приміщеннях, а також відомостей щодо схеми підключення системи теплопостачання до теплових мереж позивача; за умови відсутності у приміщеннях відповідача опалювальних приладів сам лише факт проходження транзитних трубопроводів, наявність суміжних квартир у житловому будинку унеможливлюють встановлення факту користування відповідачем теплової енергії у спірний період; - апелянт не є ані власником нерухомих приміщень, ані стороною правочину з теплопостачальною організацією, з огляду на що не э належним відповідачем у справі; матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг; - у межах даного спору застосування до відповідача правових наслідків, передбачених положеннями статті 625 ЦК України є неправомірним, оскільки позадоговірна природа правовідносин сторін виключає можливість її застосування; відповідач не міг самостійно розраховувати вартість спожитої ним теплової енергії, а позивач не довів, що належна до сплати сума щомісячно доводилась до відома Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.01.2022 для розгляду справи №922/3882/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №922/3882/21, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (вх. 235 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі № 922/3882/21; встановлено учасникам справи строк до 10.02.2022 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання сторонам; встановлено розпочати розгляд справи з 10.02.2022 без повідомлення учасників справи; витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3882/21. 10.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/3882/21 залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» зазначає наступне: - суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання» не уклав з позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг впродовж шести місяців з дня укладення договору оренди нежитлових приміщень, однак відсутність відповідного договору не звільняє відповідача від обов`язку сплати наданих послуг з постачання теплової енергії; - матеріалами справи доведено, що система опалення, розміщена у нежитлових приміщеннях, наданих відповідачеві в оренду, є невід`ємною частиною системи опалення єдиного житлового будинку, що не має відокремлених вузлів обліку; виконаний позивачем розрахунок вартості спожитої теплової енергії відповідає вимогам Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94; - відповідачу неодноразово були зроблені приписи щодо того, що у разі непогодження з тепловим навантаженням, останній може виконати розрахунок теплового навантаження в незалежній організації, що має ліцензію на виконання даного різновиду робіт та звернутися до теплопостачальної організації. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, хоча про відкриття провадження у справі та розгляд справи у порядку спрощеного провадження була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Отже, враховуючи дату постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі 25.01.2022, останнім днем для прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції у межах даної справи було 28.03.2022. Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 № 03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема, роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Враховуючи наведене та приписи ст.3 Конституції України, а також з урахуванням активних військових дій та їх загрозі у м. Харкові, з міркувань безпеки доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежений, що обмежило доступ до матеріалів справ та зумовило неможливість своєчасного розгляду апеляційної скарги у межах цієї справи. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту управління комунального майна Харківської міської ради, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївни, як орендарем, був укладений договір оренди № 1396 за умовами якого третя особа передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-:-6. 10-:-22 загальною площею 164,2 кв. м у житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс». За умовами вказаного договору: - майно передається в оренду з метою використання: для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (п. 1.2 договору); - набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1 договору); - орендар зобов`язаний здійснити в термін не більше шести місяців із дати підписання акта приймання-передачі укладення договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо, теплопостачання, послуг водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідним розпорядчими документами обслуговуючих підприємств (п. 4.10 договору); - цей договір діє з 20.11.2018 по 20.10.2021 (п. 10.1 договору). 20.11.2018 згідно з актом приймання-передачі третя особа на виконання умов зазначеного договору оренди передала відповідачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 164,2 кв. м, що розташовані в житловому будинку № 9 по вул. Михайлика у м. Харкові. У відповідності до відомостей наведеного акту нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:6, 10:22, розташовані в житловому будинку; освітлення, опалення, водопровід та каналізація є; приміщення потребують ремонту. Система опалення вказаних приміщень є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, буд. 9, літ. «А-2». Будь-яких додаткових угод до договору, угод про припинення або розірвання договору оренди від 20.11.2018 № 1396 між сторонами спору не укладалося. Договір постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладався, доказів укладення відповідачем відповідного договору на відшкодування витрат теплопостачання балансоутримувачу до матеріалів справи не надано. На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача, однак сплати за отриману теплову енергію від відповідача не надходило. Факт постачання позивачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону до приміщень в цілому, підписаними та скріпленими печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача, наявними в матеріалах справи. У відповідності до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 28.03.2019 №175/8683 система опалення житлового будинку двотрубна з нижньої подачі; система опалення нижнього приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку; в нежитловому приміщенні проходять трубопроводи системи опалення, в ізоляції. Також вказаний акт містить відомості про те, що останній є підставою для проведення нарахувань за спожиту теплову енергію з моменту укладення договору оренди до моменту підписання між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії; споживачу повідомлено про необхідність укладення договору купівлі-продажу теплової енергії з КП «Харківські теплові мережі» та виконання розрахунку теплового навантаження в організації, що має відповідну ліцензію. Зазначений акт складений та підписаний представниками Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та представником Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни. Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» були направлені на адресу Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни вимоги від 27.07.2020 № 590/17 та від 14.09.2021 № 50/828, до яких були додані щомісячні рахунки-фактури, в яких позивач вимагав здійснити оплату вартості спожитої теплової енергії, поставленої у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року. Відповідачем вказані вимоги залишені без відповіді та без задоволення. Посилаючись на те, що Фізична особа-підприємець Зоня Світлана Сергіївна здійснила споживання теплової енергії з листопада 2018 року по квітень 2021 року без укладання з позивачем відповідного договору на постачання теплової енергії та не сплатила вартість використаної теплової енергії, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 87454,81 грн, з яких: 80831,58 грн - вартість спожитої теплової енергії без укладення договору за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року; 5069,21 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021; 747,49 грн 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021. На підтвердження споживання відповідачем теплової енергії позивачем додані до позовної заяви: договір оренди від 20.11.2018 №1396, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївною; технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок на №2 на вбудовані нежитлові приміщення громадського призначення; акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 20.11.2018, складений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївною; акти підключення\відключення споживача з додатками від 17.10.2018 №175/18405, від 10.04.2019 №175/19729, від 19.10.2019 №175/22107, від 06.12.2019 №17559-8577, від 09.04.2020 №175/23710, від 22.10.2020 №175/26964, від 09.11.2020 №17559-8577, від 12.04.2021 №175/29232; рахунки-фактури від 10.11.2019 №17559-8577, від 10.01.2020 №17559-8577, від 08.02.2020 №17559-8577, від 10.03.2020 №17759-8577, від 08.05.2020 №17559-8577, від 09.03.2021 №17559-8577, від 11.01.2021 №17559-8577, від 20.05.2021 №17559-8577; акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 28.03.2019 №175/8683, складений та підписаний представниками позивача та відповідача; акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 01.12.2020 №175/9737, складений та підписаний представниками КП «Харківські теплові мережі»; акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 25.02.2020 №175/9402, складений та підписаний представниками КП «Харківські теплові мережі»; лист-вимога від 14.09.2021 №50/828 з доказами направлення; вимога від 27.07.2020 №590/17 з доказами направлення; розрахунок теплового навантаження; розрахунок заборгованості. Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного. Спір у даній справі виник з підстав наявності підстав для стягнення зі споживача вартості теплової енергії, спожитої без укладання договору купівлі-продажу житлово-комунальних послуг, а також інфляційних витрат на 3% річних. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору. Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Пунктом 4 ст. 19 вказаного закону передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються "Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 " (далі Правила №1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою KMУ від 21.07.2005 №630 (далі Правила №630). Вказані правила є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 3 Правил №1198 передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Відповідно до п. 4 наведених правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Частиною 2 ст. 275 ГК України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем. Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги. Враховуючи викладене, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов`язковою. Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання"). Системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить, що надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено послуги з теплопостачання здійснюється виключно на договірних засадах, забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом. Отже, закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, то поставлена відповідачеві теплова енергія на зазначену позивачем суму є безпідставно набутою, а отже, до даних правовідносин повинні застосовуватись положення ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п. 4 ч. З ст. 1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.05.2019 у справі №922/4239/16. Позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17. У спірних правовідносинах під час дії договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, договір на постачання теплової енергії між сторонами укладений не був. У відповідності до актів включення та відключення опалення, наявних в матеріалах справи, позивачем було надано відповідачеві житлово-комунальні послуги теплової енергії, при цьому система опалення нежитлових приміщень, належних відповідачу у спірний період на праві оренди, є єдиною системою опалення житлового будинку, що свідчить про те, що у даному випадку відповідачем було спожито теплову енергію без укладення відповідного договору, тобто без достатньої правової підстави. Заперечуючи проти правомірності розрахунку спожитої теплової енергії, наданого позивачем, відповідач посилається на те, що акти огляду від 28.03.2019 №175/8683, від 01.12.2020 №175/9737, від 25.02.2020 №175/ 9402 не містять відомостей про температуру приміщення вище 18 градусів. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів фактичної відкритої площі поверхні трубопроводів в орендованих відповідачем приміщеннях, а також відомостей щодо схеми підключення системи теплопостачання до теплових мереж позивача, тому сам лише факт проходження транзитних трубопроводів, наявність суміжних квартир у житловому будинку унеможливлюють встановлення факту користування відповідачем теплової енергії у спірний період. Щодо наведених доводів апелянта судова колегія зазначає наступне. Житловий будинок, що розташований за адресою м. Харків, вул. Михайлика, 9, а також нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:6, 10:22, розміщені у даному будинку, які у спірний період перебували в оренді у відповідача, не були обладнані приладами обліку теплової енергії, з урахуванням чого розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії позивачем здійснювався розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198. Судова колегія звертає увагу, що відключення житлових чи нежитлових приміщень від системи централізованого опалення будинку регулюється Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169. У відповідності до відомостей акту приймання-передачі від 20.10.2018, складеного та підписаного між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, та відповідачем, останньому передані в оренду нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:6, 10:22, розташовані в житловому будинку в м. Харкові по вул. Михайлика, 9; освітлення, опалення, водопровід та каналізація є; приміщення потребують ремонту. Відповідач, яка у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Господарського кодексу України як орендар нежитлового приміщення та споживач комунальних послуг теплової енергії, у випадку незгоди з наявними опалювальними приладами, правом встановлення інших приладів опалення у встановленому чинним законодавством порядку не скористалась та до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» із відповідними заявами не зверталась. Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» нежитлові приміщення цокольного поверху, розміщені в житловому будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Михайлика, 9, було підключено до єдиної системи опалення житлового будинку, про що свідчать акти підключення\відключення споживача з додатками від 17.10.2018 №175/18405, від 10.04.2019 №175/19729, від 19.10.2019 №175/22107, від 06.12.2019 №17559-8577, від 09.04.2020 №175/23710, від 22.10.2020 №175/26964, від 09.11.2020 №17559-8577, від 12.04.2021 №175/29232, наявні в матеріалах справи. Водночас, інформації щодо відключення нежитлових приміщень цокольного поверху від єдиної централізованої системи теплоспоживання будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, 9 - до матеріалів справи сторонами не надавались. У відповідності до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 28.03.2019 №175/8683, підписаного представниками позивача та відповідача, система опалення житлового будинку двотрубна з нижньої подачі; система опалення нижнього приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку; в нежитловому приміщенні проходять трубопроводи системи опалення, в ізоляції. Також зазначено, що останній є підставою для проведення нарахувань за спожиту теплову енергію з моменту укладення договору оренди до моменту підписання між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії; споживачу повідомлено про необхідність укладення договору купівлі-продажу теплової енергії з КП «Харківські теплові мережі» та виконання розрахунку теплового навантаження в організації, що має відповідну ліцензію. У відповідності до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 25.02.2020 №175/9402, встановлено, що нежитлові приміщення цокольного поверху, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, 9, перебувають в оренді Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни; система опалення нижнього приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку; теплоносій на потреби опалювального сезону 2019 2020 на введення житлового будинку було подано 19.10.2019. Вказаний акт містить відомості про те, що останній є підставою для проведення нарахувань за спожиту теплову енергію в опалювальному сезоні 2019-2020; зазначено про необхідність споживачів укласти договір купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води з КП «Харківські теплові мережі»; зазначений акт складений та підписаний представниками Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». У відповідності до акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта від 01.12.2020 №175/9737 встановлено, що нежитлові приміщення цокольного поверху, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Михайлика, 9, перебувають в оренді Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни; система опалення нижнього приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку; теплоносій на потреби опалювального сезону 2020 2021 на введення житлового будинку було подано 21.10.2020. Вказаний акт містить відомості про те, що останній є підставою для проведення нарахувань за спожиту теплову енергію в опалювальному сезоні 2020-2021; зазначено про необхідність споживачів укласти договір купівлі-продажу теплової енергії та гарячої води з КП «Харківські теплові мережі»; зазначений акт складений та підписаний представниками Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївною приписи як акту обстеження системи теплоспоживання 28.03.2019 №175/8683, так і актів обстеження системи теплоспоживання від 25.05.2020 №175/9402, від 01.12.2020 №175/9737 не виконані, договір купівлі-продажу теплової енергії не укладався, доказів здійснення контр-розрахунку теплоспоживання відповідачем до суду не було надано. Посилання апелянта на те, що остання у період дії договору оренди не використовувала орендовані нею приміщення, тому останнє свідчить про наявність підстав для відмови у відшкодуванні послуг з надання теплової енергії, судова колегія вважає безпідставними, оскільки перебуваючи у дійсних правовідносинах оренди сторони такого правочину наділені відповідними кореспондуючими правами та обов`язками, у тому числі реалізації у межах строку дії договору набутого права оренди нежитлових приміщень та виконанні взятих на себе зобов`язань з укладення договору надання житлово-комунальних послуг. Доказів повернення відповідачем орендованих приміщень у спірний період згідно з актом приймання-передачі у відповідності до вимог п.2.3 договору оренди від 20.11.2018 №1396 матеріали справи не містять. У відповідності до ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Згідно п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, середньомісячної фактичної температури теплоносія мережах теплопостачальної організації, температури зовнішнього повітря та кількості годин тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У відповідності до розрахунку теплового навантаження на опалення від 22.04.2019 №ОКТ/196, виконаного на підставі службової записки Московського філіалу КП «Харківські теплові мережі» від 15.04.2019 вх. №С-1780/17 для відшкодування збитків використаної теплової енергії без договору ФОП Зоня Світланою Сергіївною на опалення нежитлового приміщення цокольного поверху житлового будинку, який знаходиться за адресою м. Харків, вул. Михайлика, 9: Зовнішний об`єм приміщення V 3500 м3 Рік будівництва 1935 Об`єм та загальна площа приміщень цоколю V = 662 м3 S= 164.2 м2 Питома теплозігрівальна характеристика приміщення q 0 = 0,42 ккал/м3.час.С температура всередині приміщення t=18 С Похипковий коефіцієнт для визначення q 0 (при t н.в. = 23 С) а= 1,116 Розрахункова температура зовнішнього повітря для м. Харкова t н.в. = - 23 C Коефіцієнт, враховуючий тепловий потік на опалення цивільних споруд К=1,25 Коефіцієнт, враховуючий розміщення приміщення в цоколі К= 0,7 Теплове навантаження на потреби опалення: Qот.= V * q0 * (t t н.в.) * a * k * 0.7 Qот.= 662 * 0,42 * 41 * 1,116 * 1,25 * 0,7 = 11132 ккал/год Qот.= 0,011132 Гкал/час Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики обстеження інженерних систем будівлі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2018 №826/32278 (далі Методика), визначено методику обстеження інженерних систем будівлі, яка передбачає методи та умови проведення обстеження інженерних систем будівель на виконання вимог Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» з урахуванням вимог Директиви 2012/27EU Європейського Парламенту та Ради від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність. Метою цієї методики є визначення послідовності дій фахівців з обстеження інженерних мереж під час проведення збору та аналізу інформації щодо фактичного стану інженерних систем будівель і їх елементів (у тому числі обладнання), за результатом якого встановлюються фактичні показники енергетичної ефективності систем. Розділ ІІІ наведеної Методики - обстеження систем опалення будівлі, встановлює вимоги щодо інформації основних даних, відповідно до положень якого під час обстеження системи опалення визначаються загальна інформація про системи опалення, інформація про опалювальні прилади (підсистеми тепловіддачі), інформація про підсистеми розподілення, інформація про підсистему виробництва та акумулювання теплоти. При цьому, відсутність зазначення в актах обстеження систем теплового опалення температури в середині приміщення не є відхиленням відповідної методики проведення дослідження опалювальної системи будинку та не може свідчити про невідповідність якості наданих виконавцем послуг. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості. В даному випадку відповідач посилаючись на те, що температура в середині приміщення нібито не становила +18 градусів, усупереч положенням ч.1 ст. 74 ГПК України, за яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду будь-яких доказів існування зазначених обставин, а також доказів звернення до виконавця комунальних послуг щодо порушення вимог якості надання послуг з постачання теплової енергії. Таким чином, враховуючи доведення матеріалами справи факту споживання Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївною теплової енергії, відсутність на момент прийняття рішення у справі та його перегляду у суді апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості зі сплати вартості спожитої теплової енергії в добровільному порядку, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок спожитої теплової енергії та його відповідність Правилам користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 80 831,58 грн законним та обґрунтованим. Щодо заявлених позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.09.2021, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання. Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення. Наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі № 924/532/19. Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем (ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Отже, споживання відповідачем теплової енергії без укладання договору не звільняє його від обов`язку її оплати. У надісланій позивачем відповідачу вимозі від 27.07.2020 № 590/17 позивач вимагав сплатити вартість теплової енергії в сумі 49 538,66 грн спожитої по квітень 2020 року. В розумінні положень ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати обов`язок щодо сплати вартість теплової енергії в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Зважаючи на те, що відповідач не виконав вказаного обов`язку, тобто не сплатив вартість фактично спожитої теплової енергії, останнє надає позивачу право на нарахування інфляційних та річних за весь час прострочення в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України. Позивач здійснив нарахування інфляційних та річних на вказану суму боргу за період прострочення з 01.09.2021 по 17.09.2021. Перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку щодо законності стягнення з відповідача на користь позивача 5069,21 грн - інфляційних втрат за період з 01.09.2021 по 17.09.2021; 747,49 грн - 3% річних за період з 01.09.2020 по 17.09.2021. Враховуючи вищевикладене у сукупності, беручи до уваги доведення матеріалами справи факту безпідставного споживання Фізичною особою-підприємцем Зонею Світланою Сергіївною теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року у період дії договору оренди від 20.11.2018 №1396, відсутність доказів погашення відповідачем виниклої заборгованості за сплати вартості фактично використаної теплової енергії у добровільному порядку, а також встановлення факту прострочення з її сплати, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у повному обсязі. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді судового рішення, спростовуються матеріалами справи та не є підставою для скасування судового рішення. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/3882/21 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зоні Світлани Сергіївни (вх. 235 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі № 922/3882/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2022 у справі №922/3882/21 залишити без змін. Повний текст постанови складений 23.06.2022. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко