Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/10093/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4158/22 Справа № 205/10093/20 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист авторського права та стягнення грошової компенсації,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист авторського права та стягнення грошової компенсації. Позов обґрунтований тим, що у грудні 2017 року позивачем було зафіксовано дев`ять фактів порушення майнових прав суб`єкта авторського права шляхом позадоговірного використання відповідачами складного Твору «Збірка «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок»» та окремих його частин, об`єктів захищеного авторського права приналежних позивачу. Відповідачі розмістили у базі даних своїх веб-вузлів фотографічні зображення об`єктів, з подальшою публікацією ілюстрованих пропозицій придбати на цих ресурсах на умовах публічної оферти контрафактні примірники у вигляді товару. Протягом трьох років зображення об`єктів публікувалися від імені відповідачів. Назви творів, анотації до творів, вихідні дані та ім`я автора - не зазначені. Комерційні пропозиції купити товар опубліковано від імені незареєстрованої формації « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на двох ресурсах: https:// Українське.com.ua та hnp: /kiev.prom.ua. Свого дозволу зазначеній особі на розпорядження творами та отримання прибутку від них позивач відповідачам не надавала. Оскільки факт виникнення авторства будь-якого твору за конкретною особою їх творця є його невід`ємною умовою творення, відповідачі знали, або не могли не знати, що внаслідок недозволеної комерційної діяльності - порушуються права автора. Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на свою користь компенсацію обсягом 90 мінімальних заробітних плат за фактами позадоговірного опублікування та продажу примірників об`єктів авторського права позивача, що призвело до порушення майнових прав позивача, та у разі ухвалення рішення по справі у 2020 році складає 425,070 гривень та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи (т.1, а.с. 120-135). Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист авторського права та стягнення грошової компенсації - залишено без задоволення (т.2, а.с. 42-45). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 має авторське право на «Збірку творів «Концептуальна колекція декоративних нагрудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок», що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року, а також збірку фото та творів фотоживопису «Український Ренесанс», що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_2 від 17.12.2010 року (т. 1, а.с. 41). Відповідно до Висновку експерта №31-01 за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, складеного судовим експертом Петренком С.А. 12.04.2019 року, окремі складові частини збірки творів під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 з елементами української символіки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та власні назви деяких з них, є об`єктами авторського права (авторства ОСОБА_1 ), які можуть використовуватись самостійно, а саме: значки Частини 1: « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; «Прапорець блакитно-жовтий»; значки Частини 2: « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (2 Варіанти); « ІНФОРМАЦІЯ_7 »; « ОСОБА_4 - за Н.І. Махно, Андріївський Череп на чорному тлі»; «Стилізований хвилястий прапор блакитного кольору із золотавим гребінцем «Тамгою»; «Великобританія»; «Вірменія»; «Грузія»; «ЄС»; «Ізраїль»; «Індія»; «Іспанія», «Італія»; «Казахстан»; «Канада»; «Китай»; «Нідерланди»; «Німеччина»; «Польща»; «Росія»; «США»; «Туреччина»; «Фінляндія»; «Чехія»; «Швеція»; «Японія»; Значок Частина 3: «Тризуб «золотий щит»; « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; «Тризуб золотий на Синьому Щиті, під оптичною лінзою за ОСОБА_5 »; Тризуб Синій Щит, малий під оптичною лінзою; Значок Частина 4: «Серце Українця» (2 варіанти); «Серце Патріота»; «Валентинка», «Російський триколор»; « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та значків (чотири варіанти); «Варіація, що поєднує тризуб за Г. Нарбутом та сердечко»; «Варіація, що поєднує тризуб за Г. Нарбутом (золотавий) та блакитне сердечко»; Варіація з сердечком, глибше вирізаним, жовто-блакитного кольору; Частина 5: Кулон, підвіска, сережки: блакитно-жовтий; Кулон, підвіска, сережки: синьо-золотий; Кулон «Малиново-чорний»; Кулон «Зірка Давида» 1 варіант»; Кулон «Зірка Давида» 2 варіант»; «07х22х2 мм довгаста фігура з отвором для кріплення (кулон, підвіска, сережки)»; Власна назва згідно каталогу реєстрації «Серце патріота»; твір під назвою «Збірка творів «Концептуальна колекція декоративних на грудних металевих значків та прикрас з елементами української символіки «Сучасний український значок» є оригінальним та таким, що створений творчою працею автора ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 63-104). Встановлено також, що комерційні пропозиції купити товар опубліковано від імені незареєстрованої формації « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на двох ресурсах: https:// Українське.com.ua та hnp: /kiev.prom.ua., який, зокрема, придбала позивач. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що примірники товару, які були розміщені на зазначених Інтернет-ресурсах, а також придбані нею у відповідача, є такими, що порушують її авторське право, а наданий позивачем висновок експерта не констатує авторство ОСОБА_1 на прапор блакитно-жовтий та ідентичність частини Збірки «Прапорець блакитно-жовтий» використаному відповідачем зображенню. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Згідно ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. За змістом ст. 435 та ч. 1 ст. 437 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: первинним суб`єктом авторського права є автор твору; авторське право виникає з моменту створення твору. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать, зокрема: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Згідно вимог ст. 441 ЦК України використання твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом. Згідно із ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Підставою для судового захисту відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське і суміжні права» є вчинення будь-якою особою дій, що порушують майнові права суб`єктів авторського права, визначені ст.ст. 15, 39, 40, 41 цього Закону, з урахуванням обмежень, передбачених ст. ст. 21-25, 42 і 43 Закону. При порушенні особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій (стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Згідно п.п. 12, 42 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року №5 суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що для покладення на особу відповідальності за порушення майнових прав суб`єкта авторського права встановленню підлягає факт неправомірного використання твору, який є результатом творчої праці автора. Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №359/11743/15-ц (провадження №61-3880св18). Тобто, предметом доказування у цій справі є саме протиправне використання твору, авторське право на який належить позивачу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджувала, що нею зафіксовані факти недозволеного використання відповідачем примірників її авторських творів, що увійшли до вказаної вище Збірки - шляхом опублікування повідомлень про виготовлення та пропозицій продажу в якості товару на Інтернет-ресурсах, що призвело до порушення майнових та немайнових прав позивача. Закріплення авторства позивача та її творчого внеску в створення творів містять, зокрема: масові публікації та дистрибуції; Свідоцтво авторське право 36155 від 17.12.2010 року, Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року; Експертний висновок судового експерта Петренка С.А. №31-01 від 12.04.2019 року. Разом з тим позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що примірники товару, які були розміщені на зазначених Інтернет-ресурсах, а також придбані нею у відповідача є такими, що порушують її авторське право. Матеріали справи хоча і містять опублікованого та замовленого нею в Інтернет-магазині значків, при цьому їх схожість не є такою, що має очевидний характер, а суду не притаманні функції експерта, тому суд не може встановлювати ідентичність значка на власний розсуд. Таким чином питання тотожності елементів оспорюваного значка із об`єктом авторського права позивача потребують спеціальних знань. Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №359/11743/15-ц (провадження №61-3880св18), від 16 грудня 2020 року у справі №760/19169/15 (провадження №61-19706св18). Що стосується посилань апелянта на те, що в рішенні суд не зазначив у чому полягає відмінність наданих примірників або їх суперечливість, то колегія суддів зазначає наступне. Так, за змістом п.п. 29, 38 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» №12 від 17.10.2012 року з огляду на приписи щодо обов`язку доказування і подання доказів суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. Вирішення питання про те, чи відбулося використання спірного твору шляхом його відтворення (повністю або частково) та чи мало місце створення похідного твору як самостійного об`єкта авторського права може потребувати спеціальних знань, а отже призначення судової експертизи. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином саме позивач повинна була довести факт використання об`єктів її авторського права відповідачем. Однак, всупереч наведеним нормам процесуального законодавства остання не надала належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність ідентичності спірного твору об`єктам авторського права ОСОБА_1 . Розглядаючи спір, суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив обставини і відповідні ним правовідносини. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності, необґрунтованості, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: