Постанова Київський апеляційний суд № 752/5751/21

Єдиний унікальний номер справи 752/5751/21 Провадження №22-ц/824/614/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2022 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СП«АТАД К», товариства з обмеженою відповідальністю «Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Ентерпрайзіс», В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року заявники звернулися до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. В обґрунтування заяви зазначили, що ТОВ «СП «АТАД К» виступало замовником будівництва адміністративно-житлового будинку по АДРЕСА_1 . 10 січня 2017 року між забудовником, як продавцем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як покупцями, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №10/01-17, згідно з яким останні отримали право набути в рівних частках у власність після завершення будівництва нежитлове приміщення, розташоване на 6 поверсі адміністративної частини Об`єкта будівництва загальною площею 230,14 кв.м. План приміщення був додатком до договору. 14 лютого 2018 року первісні покупці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відступили свої права за Договором №10/01-17 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . При цьому зазначеним договором відступлення було визначено, що первісне нежитлове приміщення проектною площею 230,14 кв.м. буде розділене на 2 окремі приміщення площею 114,36 кв.м. та 115,05 кв.м. Права на приміщення площею 114,36 кв. м. перейшли до ОСОБА_1 , а права на приміщення площею 115,05 кв.м. перейшли до ОСОБА_5 . У зв`язку з укладенням вказаного договору відступлення Додаток № 1 до Договору № 10/01-17 з планами приміщень був викладений у новій редакції. В той же день, 14 лютого 2018 року ТОВ «СП «АТАД К» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до Договору №10/01-17, згідно з якою вона додатково придбала майнові права на два нежитлові приміщення (санвузли) загальною площею 4,64 кв.м. У зв`язку з докупівлею майнових прав на санвузли Додаток № 1 до Договору №10/01-17 з планами приміщень був викладений у новій редакції. Також між ТОВ «СП «АТАД К» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 2 до Договору №10/01-17 згідно з якою вона додатково придбала майнові права на два нежитлові приміщення (санвузли) загальною площею 4,24 кв.м. У зв`язку з до купівлею майнових прав на санвузли Додаток № 1 до Договору №10/01-17 з планами приміщень був викладений у новій редакції. 09 жовтня 2019 року ОСОБА_5 відступила свої права за Договором №10/01-17 на користь ОСОБА_4 . 30 вересня 2020 року ОСОБА_4 відступив свої права за Договором №10/01-17 на користь ОСОБА_2 . Таким чином, станом на 30 вересня 2020 року покупцями за Договором №10/01-17 стали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Заявники стверджують, що з метою виконання Договору №10/01-17 покупцями в повному обсязі сплачена вартість майнових прав на користь ТОВ «СП «АТАД К», що підтверджується доданими до заяви квитанціями та виданими ТОВ «СП «АТАД К» довідками. 16 листопада 2020 року Додатковим договором про внесення змін до Договору № 10/01-17 у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації сторони уточнили площі та номери нежитлових приміщень, права на які переходять до покупців: а саме: ОСОБА_1 набуває у власність майнові права на нежитлові приміщення № 51, № 52, № 53, а ОСОБА_2 набуває у власність майнові права на нежитлові приміщення № 50, № 54, №

55. В той же день, 16 листопада 2020 року, на виконання Договору № 10/01-17 ТОВ «СП «АТАД К» передав майнові права на вище вказане нерухоме майно. Таким чином, заявниками було у повному обсязі оплачено майнові права на нежитлове приміщення №51 загальною площею 114,3 кв.м., нежитлове приміщення №52 загальною площею 2,3 кв.м., нежитлове приміщення №53 загальною площею 2,0 кв.м., на нежитлове приміщення № 50 загальною площею 116,6 кв.м., нежитлове приміщення №54 загальною площею 1,7 кв.м., нежитлове приміщення № 55 загальною площею 2,2 кв.м. (далі по тексту - нежитлові приміщення), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вказані права були передані ТОВ «СП «АТАД К» позивачам. 12 січня 2021 року, отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, заявники з`ясували, що, всупереч укладеним договорам із забудовником, 04 січня 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було зареєстроване право власності на неspan>житлові приміщення за ТОВ «СП «АТАД К». 24 лютого 2021 року, отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, заявники з`ясували, що належні їм нежитлові приміщення були двічі відчужені і право власності на них зареєстроване за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ». Таким чином, ТОВ "СП "АТАД К", достовірно знаючи про наявність договорів купівлі-продажу майнових прав, в тому числі і з заявниками та про наявність прав останніх на спірні нежитлові приміщення, здійснив двічі відчуження спірного майна протягом трьох днів. При цьому заявники вважають, що вказані угоди з відчуження нежитлових приміщень мають ознаки фіктивності, оскільки згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником та контролером ТОВ "СП "АТАД К", ТОВ «ГЛОБАЛ ЕНТЕРПРАЙЗІС», ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» є одна й та сама особа - ОСОБА_6 . За таких дій відповідачів, на думку позивачів, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення їх порушених прав, за захистом яких вони мають намір звернутися до суду. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом накладення арешту на: -приміщення №50, загальною площею 116.6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265201280000. -приміщення №51, загальною площею 114.3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265201780000. -приміщення №52, загальною площею 2.3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265202580000. -приміщення №53, загальною площею 2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265203180000. -приміщення №54, загальною площею 1.7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265204080000. -приміщення №55, загальною площею 2.2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «ВЕБ-ДИЗАЙН ЕНД СОФТ СОЛЮШНЗ» (код ЄДРПОУ 41000117), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2265205180000. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз» направило апеляційні скарги, в яких зазначило, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 23.12.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна направила заяву про розгляд справи за її відсутністю. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне: Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із обґрунтованості припущення заявників, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України). Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує. В своїх апеляційних скаргах апелянт зазначає, що на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову власником спірного майна був саме він, а його діяльністю є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, таким чином, накладення арешту на нерухоме майно апелянта безпосередньо перешкоджає господарській діяльності останнього. Вказує, що під час задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не було взято до уваги те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із такими доводами апелянта з огляду на наступне: При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, а також наявність можливості у титульного власника відчужити спірне мано, відтак реальність заявлених ризиків. За таких умов невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявників, за захистом яких вони мають намір звернутися до суду. В апеляційній скарзі апеляції стверджує про неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову, однак таких своїх тверджень належним чином не обґрунтував, доказів на підтвердження такої позиції апелянт суду не надав, відтак такі доводи не можуть бути прийняті апеляційним судом. Апелянт зазначає, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову перешкоджає його господарській діяльності, оскільки обмежує можливість господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що може призвести до спричинення відповідачу збитків. Дані обставини колегія суддів апеляційного суду не вважає порушенням можливості здійснення господарської діяльності, оскільки застосований захід забезпечення стосується лише можливості розпорядження спірним майном, в той час як його використання жодним чином не обмежується. Крім того апеляційний суд зважає на те, що можливість компенсувати спричинені збитки передбачено процедурою зустрічного забезпечення, яку апелянт не позбавлений можливості ініціювати. Окремо апелянт зазначає про неправомірність позовних вимог заявників. Апеляційний суд не приймає такі доводи апелянта, оскільки на даній стадії розгляду справи неможливо розглянути вимоги позивачів. Щодо твердження товариства про відсутність зустрічного забезпечення, колегія суддів апеляційного суду не приймає такі твердження апелянта, оскільки зустрічне забезпечення не є обов`язковою умовою для забезпечення позову, а апелянт в свою чергу не позбавлений можливості звернутися окремо до суду із заявою про застосування зустрічного забезпечення позову. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення непідлягає. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз» залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько