Постанова 4813 № 504/1877/21

Номер провадження: 22-ц/813/4235/22 Справа № 504/1877/21 Головуючий у першій інстанції Аблова Ю. Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М. суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2021 року по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних, - В С Т А Н О В И В: 10 червня 2021 року позивач звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 25 320,41 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «Четвертая Жемчужина» судові витрати: професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 7 470 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі протоколу установчих зборів співвласників будинку від 06.06.2014 року було створено та зареєстровано ОСББ «Четвертая Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , яке діє на підставі затвердженого Статуту. Багатоквартирні будинки №№ 35, АДРЕСА_1 , за вказаною адресою передано на баланс ОСББ «Четвертая Жемчужина», що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2015 року. Позивач зазначив, що діяльність ОСББ спрямована на забезпечення співвласників будинку в отриманні житлово-комунальних послуг, а співвласник в свою чергу зобов`язаний забезпечувати своєчасну і в повному обсязі сплату внесків і платежів на умовах, визначених чинним законодавством України. ОСББ як колективний споживач скористався своїм правом на укладення договорів про надання комунальних послуг у відповідності до Статуту, в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем, як це передбачено положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ч.3 ст. 7). Також позивач зазначив, що ним самостійно, а у деяких випадках із залученням підрядних організацій здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, а саме: технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання, газопостачання, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем відповідно до наказу Держкомітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Мінрегіонрозвитку №190 від 27.07.18 року «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території». Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 площею 58, АДРЕСА_3 , та відповідно є співвласником багатоквартирного будинку. Позивач посилається на положення ч.1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6,7,8 ст. 22, ч.4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зазначає, що власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна. В межах покладених зобов`язань на ОСББ «Четвертая Жемчужина» та для утримання будинку та прибудинкової території, позивачем було затверджено розмір загальнообов`язкових членських внесків та платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна. Однак, позивач зазначив, що відповідачем не виконуються зобов`язання в частині здійснення оплати членських внесків, що зумовило виникнення заборгованості перед ОСББ в загальному розмірі 22 666, 08 грн. за комплекс житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечується позивачем відповідно до договорів, укладених між позивачем та суб`єктами господарювання і фактичних витрат. За несвоєчасне виконання зобов`язань позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 2268, 87 грн., 3% річних 385, 46 грн. Таким чином, позивач просив стягнути на його користь загальну суму боргу яка склала 25 320, 41 грн. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2021 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість ) гривень, 87 копійок; суму інфляційних втрат у розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, 87 копійок, три відсотки річних у розмірі 385 (триста вісімдесят п`ять) гривень 46 копійок, що разом складає 25 320 (двадцять п`ять тисяч триста двадцять) гривень 41 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») судові витрати в розмірі 7 470,00 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.), з яких 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судовий збір та 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень витрати на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності визначення розміру внесків та платежів членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є помилковими. Наголошує, що у даному випадку статут ОСББ в частині п. 4.6. вступав у протиріччя з нормами правового акту вищої юридичної сили - ст. 10 Закону України №2866-ІІІ. ОСББ «Четвертая Жемчужина» не є надавачем житлово-комунальних послуг - вона не є кредитором по відношенню до відповідача, отже нараховувати та висувати вимоги щодо сплати інфляційних нарахувань та 3% річних за борги має право перевиставити ці борги до безпосередніх винних споживачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач висуває вимогу щодо стягнення членських внесків які ніяким чином не стосуються житлово-комунальних послуг. Протоколом загальних зборів ОСББ від 10.03.2015 року №4 затверджуються розміри членських внесків та загальнообов`язкових платежів. Відповідно до цього протоколу розмір членських внесків становить 3,107 грн. та до цієї суми входить увесь спектр робіт з підтримки будинку та прибудинкової території. Суд, встановлюючи зобов`язання відповідача посилається на протоколи зборів правління ОСББ: №б/н від 18.12.2019 року, яким затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2020 року у розмірі 7,701 грн., №б/н від 27.08.2020 року, яким затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.09.2020 року у розмірі 8,032 грн., №б/н від 22.12.2020 року, яким затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2021 року у розмірі 10,990 грн. Разом з тим, усі ці витрати є складовою та враховуються у витратах з утримання будинку та прибудинкової території, що входять до загальної суми яка затверджена протоколом №4. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу апелянт наголошує, що як співвласник та платник членських внесків сплачує за всі види правничої допомоги за рахунок членських внесків. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було незаконно відмовлено у заяві відповідача про залишення позову без розгляду ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.08.2021 року. З огляду на зазначене, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати вищевказану ухвалу суду та залишити позовну заяву без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому посилаючись на те, що відповідно до п.п. 5 п. 4.6. Статуту ОСББ встановлено, що до компетенції правління об`єднання відносяться і повноваження з визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання. З урахуванням нормативно-правових норм, а також у зв`язку із зростанням розміру мінімальної заробітної плати, а також інших загальнообов`язкових платежів та зобов`язань, затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2020 року - 7,623 грн.; станом на 01.09.2020 року - 7,966 грн.; станом на 01.01.2021 року - 10,860 грн. На момент розгляду справи у суді першої інстанції та в даний час скорегований розмір платежів є чинним, а тому обов`язковий для врахування та застосування при здійсненні нарахувань, що на думку ОСББ було вірно враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення. ОСББ забезпечує належне надання послуг усім співвласникам багатоквартирного будинку, у тому числі і ОСОБА_1 , які апелянт споживає та жодних претензій з цього питання до ОСББ не заявляв, однак плату не здійснює своєчасно. Апелянт не заперечує факту отримання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуг щодо здійснення ремонту та утримання будинку, а також інші визначені послуги за які співвласник багатоквартирного будинку несе обов`язок сплачувати членські внески, доказів ненадання та не споживання зазначених житлово-комунальних послуг відповідачем також не надано, а тому судом першої інстанції вірно враховано доводи та докази надані ОСББ. Щодо стягнення інфляційних витрат, позивач виходив з того, що ОСОБА_1 було пропущено строк виконання грошового зобов`язання, тому і здійснено нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми, відповідачем не спростовано такі нарахування. Твердження апелянта, що у даному випадку ОСББ не є кредитором та не може нараховувати інфляційні витрати та 3% річних, є хибним, оскільки ОСББ забезпечує надання відповідних послуг апелянту як співвласнику багатоквартирного будинку, апелянт зобов`язаний здійснювати оплату за спожиті послуги на розрахунковий рахунок ОСББ, яке в подальшому проводить розрахунки з постачальниками відповідних послуг на підставі колективних договорів. Тобто зобов`язання зі сплати комунальних послуг є грошовими і у разі прострочення на дані правовідносини поширюється ч.2 ст. 625 ЦК України. Відповідач також зазначає про свою незгоду з розміром тарифів на підставі яких здійснено розрахунок заборгованості, однак вказані тарифи є чинними та обов`язковими для врахування, будь-яких інших доказів щодо неможливості їх застосування до суду не надано. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у втратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний в тому числі: забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо. Згідно вимог ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Обов`язок відповідача щодо сплати відповідної частки з питань утримання буднику та прилеглої до нього прибудинкової території, а також щодо інших грошових внесків підтверджується. протоколами загальних зборів та витягами з них (копії яких долучені до матеріалів справи), договорами із постачальниками житлово-комунальних послуг та актами виконаних відповідних робіт (копії яких долучено до матеріалів справи). Відповідно до ч.1 ст.68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. У відповідності до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, передбачено, що механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов`язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси. Протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 18.12.2019 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2020 року у розмірі 7,701 грн., протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 27.08.2020 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.09.2020 року 8,032 грн., протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 22.12.2020 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2021 року- 10,990 грн. За таких обставин відповідач, який є власником квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зобов`язаний сплачувати послуги за утримання будинку та прибудинкової території, відповідно до тарифу 8,032 грн, прийнятого рішенням загальних зборів (протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 22.12.2020 року). Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент розгляду справи судом рішення прийняте зборами правління та затверджене протоколом ОСББ №б/н від 22.12.2020 року в передбаченому законодавством порядку не скасоване є чинним, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б вказували про наявність підстав для неврахування судом наявних у матеріалах справи документів, а отже такі докази є обов`язковими для врахування та надання їм правової оцінки. Посилання на необізнаність відповідача щодо збільшення тарифу не є підставою для звільнення її від такої оплати за наявності такого рішення. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунки заборгованості виконано на підставі затверджених розмірів внесків на утримання будинку та прибудинкової території, загальна сума боргу відповідача перед ОСББ складає 22 666,08 грн., що відповідає наявним у матеріалах справи розрахункам, зокрема початкове сальдо становить 1502, 62 грн., відповідно до розрахунків також наявна заборгованість за наступними послугами: - утримання будинку та прибудинкової території 7 312, 46 грн.; резервний фонд 437, 25 грн.; утримання котельні 1341, 64 грн.; охорона спільного майна - 4 716, 66 грн.; послуга поводження з побутовими відходами 206, 40 грн.; витрати на опалення місць загального користування 1001,12 грн.; опалення 4227, 72 грн; постачання холодної води 1920, 18 грн. Матеріали справи не містять доказів сплати вищевказаної заборгованості, а надані відповідачем платіжні доручення свідчать лише про те, що оплата відповідачем здійснювались щомісячно, однак не в повному обсязі, про що також зазначається у призначеннях платежів, що зумовило виникнення заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Апеляційний суд зазначає, що враховуючи те, що відповідач, як боржник, прострочив виконання грошового зобов`язання, правильним є рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, яка складає 2268, 87 грн. та 3% річних у сумі 385, 46 грн. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат яка складає 2268, 87 грн. та 3% річних у сумі 385, 46 грн. відповідно до розрахунку у повному обсязі. З матеріалів справи також вбачається, що у судовому засіданні, яке відбулось 03 серпня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Грішин Олексій В`ячеславович звернувся до суду з усною заявою про залишення даного позову без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, мотивуючи тим, що в провадженні судді Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 504/1775/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» про визнання незаконною вимоги про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання скасувати нараховану заборгованість. У зв`язку з чим представник відповідача зазначав, що в провадженні цього суду є інша справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року у задоволенні усної заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грішина Олексія В`ячеславовича про залишення без розгляду позову було відмовлено. Доводи апелянта щодо незаконності постановленої ухвали судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне. Однією із засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз. Позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах. Розгляд і вирішення тотожних справ одночасно в різних судах суперечить загальним принципам правосуддя. При цьому, важливим моментом є те, що у поданій позовній заяві мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, яка знаходиться на розгляді в цьому чи іншому суді. Судом встановлено, що дійсно в провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 504/1775/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» про визнання незаконною вимоги про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання скасувати нараховану заборгованість. Ухвалою судді Литвинюк А.В. від 04.06.2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Виходячи з загальних положень ЦПК України позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини. Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано, що для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України має бути тотожність і в підставах, і в предметі. Предмет позову у справі № 504/1877/21 є стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних. А підстава неналежне виконання зобов`язань в частині здійснення оплати членських внесків. Предмет позову у справі № 504/1775/21 є визнання незаконною вимоги про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання скасувати нараховану заборгованість. Підстава незаконне нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. З огляду на зазначене, висновки суду про те, що предмети та підстави зазначених позовів є різними, а тому в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду слід відмовити є вірними. Апеляційний суд вважає також безпідставними доводи апелянта щодо незаконного стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до договору комплексного обслуговування №19/05-20 від 16.04.2020 року, а саме п. 2.4 зазначено, що послуги з комплексного обслуговування включають в себе надання первинної та вторинної правничої допомоги, з огляду на те, що вказані послуги стосуються саме послуг з комплексного обслуговування багатоквартирних будинків щодо його належної експлуатації, та не застосовується до представництва інтересів ОСББ в суді у даній категорії справ. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу. У даному випадку представництво інтересів позивача здійснював адвокат Шпак Олександр Олексійович на підставі договору про надання правової допомоги № 1-4/10 від 01.01.2021 року, довіреності від 01 травня 2021 року, адвокат Назаровець Валентина Василівна на підставі ордеру Серії ВН № 1052678. Як вбачається з додатку № 4 договору № 1-4/10 про надання правової допомоги (п. 23) сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги вказаної в Договорі і визначеної завданням клієнта, у розмірі 5200 гривень. Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу. Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги повністю у розмірі 5200 грн Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 року, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунт овувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 року; пункт 29). На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено: 23.06.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова