Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/413/18

Справа № 308/413/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 травня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Фазикош Г. В. суддів Куштана Б. П., Кожух О. А. з участю секретаря Волощук В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 грудня 2018 року, ухвалене суддею Малюк В. М., повний текст рішення складено 11 грудня 2018 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В : В січні 2018 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про відшкодування 643 304, 30 грн. матеріальної шкоди та 800 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, органами державної влади. Свої вимоги мотивував тим, що 14 липня 2016 року позивач намагався скористатися послугами поштової служби «Інтайм», відправити власні речі до м. Одеси, які були підготовлені до відправки та упаковані в 6 водозахисних поліетиленових пакунків (тюки). Слідчі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області разом із озброєним підрозділом управління СБУ в Закарпатській області в рамках оперативно-розшукових, слідчих дій вилучили ці тюки як незаконно набуті. Позивач звернувся до поліції зі скаргою на вказані дії. 09 серпня 2016 року Головне управління національної поліції у Закарпатській області листом проінформувала позивача, що тюки вилучені працівниками слідчого управління Головного управління ДФС в Закарпатській області спільно з працівниками УСБУ в Закарпатській області в рамках кримінального провадження № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року. У рамках цього кримінального провадження в ОСОБА_1 вилучили тюки на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України як речові докази. Постановою слідчого Головного управління ДФС у Закарпатській області від 16 червня 2017 року кримінальне провадження № 32016070000000020 закрите в зв`язку з відсутністю в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України. У судовому порядку в задоволенні клопотання слідчого про вирішення долі речових доказів у рамках кримінального провадження № 32016070000000020 і передачу тюків у власність держави відмовлено. 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з проханням видати розпорядження про повернення йому незаконно вилученого майна, на що 22 грудня 2017 року отримав лист про неможливість повернення майна, оскільки питання в частині повернення речових доказів апеляційним судом не вирішувалося. Позивач вказує на неправомірність вилучення належного йому майна службовими особами ДФС, жорстоке поводження (катування), скоєне відносно нього під час проведення оперативно-слідчих дій у період досудового розслідування групою службових осіб правоохоронних органів, наділених владними повноваженнями, з демонстрацією вогнепальної зброї, внаслідок дій яких йому було завдано непоправну моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що призвело до каліцтва, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, та у зв`язку із позбавленням і пошкодженням належного йому майна, неповерненням тюків, а також приниженні честі, гідності, ділової репутації (Т.1, а.с.2-13, 117-122). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської від 10 травня 2018 року відповідача слідче управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області замінено на Головне управління ДФС у Закарпатській області (Т.1, а.с.154). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області замінено на Державну казначейську службу України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (Т.1, а.с.171). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 3 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не довів у встановленому законом порядку факт заподіяння йому шкоди саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДФС в Закарпатській області, факт належності йому вилученого майна, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою (Т.1, а.с.242-245). На це рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що слідчий суддя у справі № 308/7224/16-кза поданням слідчого ДФС, своїм рішенням ухвалив накласти арешт на належне йому майно, як речовий доказ в кримінальному проваджені, а з часом відповідне кримінальне провадження було закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. На його думку, ця обставина свідчить тільки про те, що його майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, воно не зберігало на собі його сліди та не містило інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України). Тому вважає, що ухвалене рішення слідчого судді, на яке посилається суд, є незаконним. Крім того, місцевим судом не взято до уваги, що слідчими ДФС були створені умови позбавлення позивача у доступі до правосуддя. Так, позбавивши його можливості приймати участь під час вирішення справи про накладання арешту на відповідне майно в суді, при тому що він особисто заявив про належність йому відповідних речей (тюків, пакунків), є беззаперечним доказом умисного, з боку слідчого ДФС, позбавлення його в доступі до правосуддя. Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно вимог частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого ДФС не може розглядатися судомбез повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо його подано про арешт майна, яке було тимчасово вилучене.Відповідна норма є необхідною щоб не порушуючи закон, забезпечити правову процедуру накладення арешту на майно. Позивач посилався на вимоги частини другої статті 100 КПК України, якою встановлено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Проте, місцевим судом не взято до уваги, що слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/7224/16-к про накладення арешту на вилучене у нього майно, відмовлено слідчому ДФС в наданні права зберігати майно позивача ОСОБА_1 у себе. Суд першої інстанції при розгляді його позовної заяви не спромігся встановити на яких правових підставах у слідчих ДФС перебуває його майно. Вважає незаконною відмову у задоволенні позову з тих підстав, що він не надав документів, які підтверджують його право власності на вилучене майно, оскільки саме в нього було вилучено майно в рамках кримінального провадження, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. З огляду на вказане позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (Т.2, а.с.1-12). Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 3 грудня 2018 року скасовано, в задоволенні позову також відмовлено, однак з інших підстав. Апеляційний суд виходив із того, що Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державна казначейська служба України є неналежними відповідачами у цій справі, оскільки обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Позивач ОСОБА_1 позовних вимог до держави Україна в особі органу, який має статус юридичної особи, не пред`являв (Т.2, а.с.52-59). Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому Верховний Суд виходив з того, що висновок апеляційного суду про відмову у позові з підстав незалучення належних відповідачів є помилковим (Т.2, а.с.101-105). У судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Дослідивши матеріали справи, врахувавши висновки Верховного Суду, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що 25 травня 2016 року ГУ ДФС України в Закарпатській області розпочате кримінальне провадження № 32016070000000020 за фактом наявності в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України. У рамках указаного кримінального провадження в ОСОБА_1 вилучили майно, а саме шість поліетиленових тюків із речами, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України як речові докази. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області підполковника поліції Панкевича В. Р.; накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, а саме на шість поліетиленових тюків (пакунків) жовтого кольору, які були вилучені в ході огляду 14 липня 2016 року біля входу до складу поштового кур`єра «Інтайм». Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2016 року в справі № 308/8343/17-к у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовлено. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року в справі № 308/5945/17-к клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року задоволено та передано тюки у власність держави. Постановою слідчого ГУ ДФС у Закарпатській області 16 червня 2017 року кримінальне провадження № 32016070000000020 закрите в зв`язку з відсутністю в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року в справі № 308/5945/17-к ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року, а саме шести поліетиленових тюків. Листом від 22 грудня 2017 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на звернення ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року повідомив його про неможливість повернення тюків, оскільки питання в частині повернення речових доказів апеляційним судом не вирішувалося. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (стаття 13 ЦПК України). У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)». Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що «необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Дії (бездіяльність), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган». У справі, що переглядається, позивач просив про відшкодування майнової та моральної шкоди: завданої незаконним вилученням у нього майна, накладенням на нього арешту в судовому порядку та його неповерненням із підстав того, що таке питання судом не вирішувалося; завданої жорстоким поводженням (катуванням), скоєним відносно нього під час проведення оперативно-слідчих дій у період досудового розслідування. Аналіз змісту позовної заяви дає підстави для висновку, що позивач уважає незаконними та такими, що спричинили йому шкоду, дії службових осіб ГУ ДФС України в Закарпатській області під час вилучення у нього майна, у зв`язку з чим ГУ ДФС України в Закарпатській області є відповідним органом державної влади, діями працівників якого, на думку позивача, завдано шкоду. При цьому, підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У даному випадку наявність цих трьох умов не встановлено. Позивач не довів незаконність дій ГУ ДФС у Закарпатській області, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і завданою шкодою. Кримінальне провадження № 32016070000000020 розпочато за фактом наявності в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України. У рамках указаного кримінального провадження вилучено майно, а саме шість поліетиленових тюків із речами, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України як речові докази. Надалі, кримінальне провадження № 32016070000000020 закрито у зв`язку з відсутністю в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 КК України. Отже, з вказаного слідує, що дії ГУ ДФС у Закарпатській області здійснювалися в рамках кримінального провадження № 32016070000000020 та були спрямовані на розкриття виявленого правопорушення. Доказів, які б указали на факт належності вилученого майна позивачу ОСОБА_1 , в матеріалах справи немає. При цьому правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що позивачем також не доведено. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року у справі № 308/5945/17-к клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року задоволено та передано тюки у власність держави. Однак, надалі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року у справі № 308/5945/17-к ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання щодо вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні № 32016070000000020 від 25 травня 2016 року, а саме шести поліетиленових тюків. Таким чином, питання щодо долі вилучених речових доказів до цих пір не вирішено, а належність їх тій чи іншій особі, не встановлено. За цих обставин позов є недоведений, а тому в його задоволенні обґрунтовано відмовлено. Підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року. Головуючий Судді