Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/320/21

Справа № 148/320/21 Провадження № 22-ц/801/1076/2022 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 рокуСправа № 148/320/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року про забезпечення позову, постановлену суддею Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії. В ході розгляду справи позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити користуватися земельними ділянками ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Також просив заборонити вказаним особам передавати земельні ділянки у користування іншим особам. Мотивує заяву тим, що справа № 148/320/21 була зупинена до розгляду справи № 127/20455/20, яка в даний час розглянута, а провадження у справі поновлено після її розгляду та призначено судове засідання на 11.05.2022. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.02.2022 у справі № 127/20455/20, яке набрало законної сили, скасовано речові права власності осіб на земельні ділянки, набуті відповідачем у результаті незаконного поділу та скасування кадастрового номеру земельної ділянки площею 16,0313 га., що визначено у постанові Вінницького апеляційного суду у справі № 148/499/19 від 23.07.2020, яку долучено позивачем до справи № 148/320/21. Вказує, що в порядку забезпечення позову у справі № 127/20455/20 було накладено арешт з забороною відчуження на земельні ділянки: площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0877, площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0881, які належить ОСОБА_4 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0878, яка належить ОСОБА_1 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0882, яка належить ОСОБА_5 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0883, яка належить ОСОБА_6 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0880, яка належить ОСОБА_7 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0884, яка належить ОСОБА_8 ; площею 1,8 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0881, яка належить ОСОБА_2 ; площею 1,6313 га., кадастровий номер 0524380600:01:002:0881, яка належить державі (землі запасу). Під час розгляду справи № 127/20455/20 ОСОБА_4 придбав земельну ділянку у ОСОБА_8 , про що зазначено у рішенні суду. Тобто, зазначені особи втратили право власності на вказані земельні ділянки, однак продовжують їх використовувати, що може призвести до того, що позивач не зможе приступити до обробітку земельної ділянки загальною площею 16,0313 га. у разі прийняття судом позитивного рішення у справі № 148/320/21. Згідно витягу з ЄРДР № 12021020180000393 від 16.06.2021 земельна ділянка площею 16,0313 га змінена внаслідок несанкціонованого втручання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в автоматизовану систему державного земельного кадастру. Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року заяву позивача задоволено. Заборонено: ОСОБА_4 користуватися земельними ділянками площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0877, площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0884, площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0881 та передавати їх у користування іншим особам; ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0878 та передавати її у користування іншим особам; ОСОБА_5 користуватися земельною ділянкою площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0882 та передавати її у користування іншим особам; ОСОБА_6 користуватися земельною ділянкою площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0883 та передавати її у користування іншим особам; ОСОБА_7 користуватися земельною ділянкою площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0880 та передавати її у користування іншим особам; ОСОБА_2 користуватися земельною ділянкою площею 1,8 га. кадастровий номер 0524380600:01:002:0281 та передавати її у користування іншим особам. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , як особи, які не брали участі у справі, вказують , що даною ухвалою було вирішено питання про їх права і обов`язки. Вважають, що вона постановлена судом з порушення норм процесуального права, оскільки їх не залучено до участі у справі, при цьому не повно з`ясовані обставини справи, ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Просять ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову в частині заборони їм користуватися земельними ділянками та передавати земельні ділянки у користування іншим особам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції накладаючи заборону на користування належними скаржникам земельними ділянками, вирішив фактично питання про їх права і обов`язки, та позбавив скаржників можливості використовувати їх ділянки на праві власності. Водночас суд безпідставно посилався на рішення по цивільній справі № 127/20455/20, так як на момент розгляду заяви воно не набуло законної сили. На апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов. М ОСОБА_10 ОСОБА_2 та відповідач до судового засідання не з`явились з невідомих суду причин, судом повідомлені. Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про її задоволення огляду на таке. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам ухвала суду не відповідає. Суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що на підставі Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.02.2022 у справі № 127/20455/20, яке набрало законної сили 22.03.2022 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ін. втратили право власності на земельні ділянки, і у випадку подальшого використання ними цих земельних ділянок, загальна площа яких становить 16,0313 га., існує вірогідність того, що позивач, не зможе їх обробляти та користуватись ними у разі вирішення справи та виконання рішення суду. Також, суд вважав, що заявлені вимоги про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому є підстави для задоволення заяви. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову. На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч.1,2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про осіб, яким належать земельні ділянки. Тобто суд повинен вжити заходи для з`ясування реальних власників земельних ділянок. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є земельні ділянки, які передані у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим особам. Вказані особи не є учасниками справи та не залучені до її розгляду, суд задовольняючи заяву, фактично вирішив питання про їх права та обов`язки. Апеляційний суд наголошує на тому, що недопустимо на момент вирішення заяви про забезпечення позову вирішувати питання про права та охоронювані законом інтереси особи, яка не є учасником даної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі № 554/2088/20. Такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача про забезпечення позову. Враховуючи підстави і предмет позову по даній цивільній справі та доводи заяви, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відносно скаржників. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду залишатися в силі не може, в силу ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині заборони користуватися земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та заборони вказаним особам передавати земельні ділянки у користування іншим особам, з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви в цій частині. В решті ухавала залишаться без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року про забезпечення позову відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - скасувати. У задоволені заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони користуватися земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та заборони вказаним особам передавати земельні ділянки у користування іншим особам - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало