Постанова КАС ВС № 809/1566/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 року м. Київ справа № 809/1566/17 адміністративне провадження № К/9901/3373/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Бучик А.Ю., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г. розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (суддя Скільський І.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (колегія суддів: Бруновська Н.В., Матковська З.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання видати посвідчення ветерана військової служби. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, в задоволенні позові відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивач має достатню вислугу років для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Посилається на довідку управління СБУ в Івано-Франківській області №11/3 від 28.12.2012, зазначає, що має необхідний стаж для надання йому статусу ветерана військової служби та видачі нагрудного знаку. Вважає помилковий висновок щодо невключення до обрахунку військової служби часу навчання. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 відкрито касаційне провадження. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволення касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судами встановлено, що ОСОБА_1 навчався в Івано-Франківському інституті нафти та газу з 01.09.1985 - 28.06.1986; з 01.09.1988 - 25.06.1992; та проходив військову службу у Збройних Силах України з 02.07.1986 - 01.06.1988. В період з 27.08.1992 по 31.12.2012 позивач проходив військову службу в органах Служби Безпеки України на посадах офіцерського складу. Наказом голови Служби безпеки України від 17.12.2012 № 168-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби за віком. 12.10.2017 позивач звернувся до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області із заявою про видачу йому посвідчення ветерана військової служби та нагрудного знака відповідно до ст.ст.5, 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки він бездоганно прослужив на військовій службі більше 25 років. Позивач вважає, що до стажу військової служби слід зарахувати період навчання у Івано-Франківському інституті нафти та газу. Відповідач листом № 60/Л-397/7/21-11037 від 23.10.2017 відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення ветерана військової служби і нагрудного знака у зв`язку з тим що у останнього відсутня необхідна кількість вислуги років на військовій службі. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відсутні правові підстави для надання позивачу статусу ветерана військової служби, а також у видачі посвідчення ветерана військової служби через відсутність достатньої тривалості служби. Період навчання позивача у вищому навчальному закладі не може вважатися службою в органах внутрішніх справ, оскільки після закінчення навчання позивачу не присвоєно офіцерське звання. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 5 Закону Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР) ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Статтею 10 Закону №203/98-ВР передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) до видів військової служби відносяться: 1) строкова військова служба; 2) військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; 3) військова служба за контрактом осіб рядового складу; 4) військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; 5) військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділенні військової підготовки; 6) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; 7) військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Пунктом 1 статті 8 Закону №2232-XII передбачено, що підготовка громадян України до військової служби включає патріотичне виховання, допризовну підготовку, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку у військових оркестрах, військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, військову підготовку у вищих навчальних закладах за програмою підготовки офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови. Згідно частини четвертої, п`ятої статті 11 Закону №2232-XII військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України. Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу. Питання обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ. Статтею 17 цього Закону №2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог цього Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. №393. Відповідно до пункту 2 цього Порядку №393 до вислуги років особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ України при призначенні пенсій згідно з п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015р. №21-411а14 і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 14.08.2019р. №805/2337/16-а, від 01.02.2019р. №809/780/15, від 18.06.2019р. №809/490/16 і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від зазначених висновків. Судами встановлено, що згідно копії диплому серії НОМЕР_1 від 25.06.1992 ОСОБА_1 закінчив Івано-Франківській інститут нафти та газу за спеціальністю технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти та йому присвоєно кваліфікацію інженера-механіка. Таким чином офіцерське звання присвоєно позивачу не після закінчення вказаного навчального закладу, а лише після прийняття на службу в органи Служби безпеки України. Судами встановлено, що загальна військова служба ОСОБА_1 становить 28 років 01 місяць 21 день в тому числі: в календарному обчисленні - 22 роки 03 місяці 03 дні, в пільговому обчисленні 05 років 10 місяців 18 днів замість календарної вислуги 25 років як того вимагає Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист». Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довідка Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області № 11/3 від 28.12.2012, в якій вказано, що загальний стаж позивача становить 30 років 05 місяців 17 днів в тому числі навчання у цивільному вищому навчальному закладі - 2 роки 03 місяці 26 дні не може підтверджувати вислугу років позивача, оскільки суперечить іншим встановленим обставинам та висновку щодо відсутності підстав для врахування навчання в цивільному закладі до військової служби. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача відсутній стаж необхідний для надання статусу ветерана військової служби та наведені скаржником доводи висновки судів попередніх інстанцій не спростовують. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А.Ю. Бучик Судді А.І. Рибачук С.Г. Стеценко