Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/18233/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/18233/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Курко О. П. 23 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : в грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2021 №Ф-5546-10У на суму 15 103,66грн.; - стягнуто на користь ОСОБА_1 908,00грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що у Головного управління ДПС у Хмельницькій області була відсутня інформація про те, що позивач є особою з інвалідністю й отримує відповідно до закону соціальну допомогу; вказав, що оскільки в інтегрованій картці позивача обліковується непогашена заборгованість по єдиному внеску в сумі 15 103,66грн, спірна вимога є правомірною. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , з 21.03.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець, 15.04.2021 на підставі власного рішення позивача внесений запис №2006730060005027814 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0325147, з 03.09.2014 до 01.10.2015 позивачу встановлена третя група інвалідності. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №004193, позивачу до 01.12.2018 встановлена третя група інвалідності. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0035147, позивачу до 01.01.2022 встановлена третя група інвалідності. Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 17.09.2019 №791 про отримання допомоги, з 03.09.2014 по 31.12.2021 ОСОБА_1 призначено допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання. 17.02.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло вимогу №Ф-5546-10У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до якої позивачу визначена сума боргу по єдиному внеску в розмірі 15 103,66грн. Вважаючи вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 17.02.2021 №Ф-5546-10У про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI). Положення пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначають єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №2464-VI, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених п.п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.2 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Отже, самостійно визначені фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, суми єдиного внеску підлягають сплаті на загальних підставах. Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №499 (далі Інструкція №499), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Згідно з пунктом 6 Розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №499 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом у день набрання судовим рішенням законної сили. За змістом пункту 3 розділу ІІІ чинного протягом існування спірних відносин Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (далі Порядок №435), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік. Відтак, звільнення фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, ця особа повинна отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17. Виключення з зазначеної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці (в тому числі і ті, хто обрали спрощену систему оподаткування), які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначає, що заборгованість в сумі 15 103,66 грн по єдиному внеску, яка слугувала підставою формування Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області спірної вимоги, нарахована позивачу за періоди: 3 і 4 квартали 2019 року та з 1 по 4 квартал 2020 року. Разом з тим, позивач, як особа з інвалідністю ІІІ групи, яка отримує відповідну соціальну допомогу з 2014 року, звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог частини 4 статті 4 Закону №2464-VI. Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідачем не наданий. Тому, у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску сформована безпідставно. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.