Постанова 4855 № 640/12696/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12696/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м. Києва про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просив суд: - визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року за №11-007/2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 01 квітня 2020 року за №234- 1 V/2020 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 27 травня 2020 року за №239- V/2020 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про допуск до складення кваліфікаційного іспиту оскарженню не підлягає, тоді як рішення про відмові у допуску до складення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржене лише особою, відносно якої воно прийнято, згідно з положеннями ст. 6, 8 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року за №11-007/2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 01 квітня 2020 року за №234- 1 V/2020 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 27 травня 2020 року за №239- V/2020 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; - присуджено до стягнення з Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, 5-й поверх, код 26080214) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 908 грн. судового збору. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що позивач порушив вимоги законодавства України у сфері охорони культурної спадщини - роботи на вказаній території проводяться без відповідного погодження науково-проектної документації з органом охорони культурної спадщини м. Києва, без дозволу на проведення робіт та зареєстрованого дозволу на виконання земляних робіт, у зв`язку із невиконанням вимог, що викладені у приписі відповідачем винесено постанову. Так, апелянт зазначає, що Департамент не може ігнорувати навіть можливе, ймовірне знищення, руйнацію, пошкодження пам`яток, адже це може мати незворотні наслідки. Департамент не може не перевіряти об`єкти культурної спадщини, діяльність юридичних чи фізичних осіб яких загрожує пам`ятці, порушує законодавство, державні стандарти, норми та правила у сфері охорони культурної спадщини. Після цього на засіданні КДКА м. Києва було прийнято рішення про направлення до ВКДКА скарги, підписати яку уповноважено голову КДКА м. Києва Орлова І.Ф. Відповідач зазначає, що рішення КДКА регіону можуть бути оскаржені в загальному порядку, і жодних обмежень з цього приводу законодавство не містить. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав до суду. На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 30.03.2020 року, за вхід. № 7727, на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до складення кваліфікаційного іспиту з доданими документами. Кваліфікаційною палатою КДКА м. Києва 01 квітня 2020 року прийнято рішення № 234-ІV/2020, ОСОБА_1 допущений до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Так, 20 травня 2020 року ОСОБА_1 склав письмовий іспит, середній бал за результатами складання якого становить 86,5 балів. ОСОБА_1 27.05.2020 року склав усний іспит, середній бал за результатами складення якого становив 63,4, а загальна оцінка (сумарна кількість середніх балів) за результатами складання кваліфікаційного іспиту (письмового та усного іспитів): 149, 9 балів (86,5 + 63,4). Рішенням кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва № 239-V/2020 від 27 травня 2020 року затверджено результати складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та визнано таким, що успішно склав кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва Орлов І.Ф. , 09.12.2020 року звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою. Строк на оскарження рішень КДКА м. Києва від 01.04.2020 року та 27.05.2020 року, передбачений ч. 8 ст. 50 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" пропущено. Скаржником заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на оскарження рішень та його поновлення. Розглянувши доводи Скаржника, ВКДКА вважає за можливе розглянути скаргу по суті. Вища кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури листом витребувала у КДКА міста Києва матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 . Так, 24 грудня 2020 року, за вхід. № 14865, на адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла кваліфікаційна справа (особова) № 1727/20 ОСОБА_1 , розпочата 30.03.2020 року. Листом від 29 грудня 2020 року за вих. № 4004, голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури доручив члену ВКДКА Вишаровський В.К. провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скарзі. Згідно зі змістом скарги рішеннями КДКА м. Києва від 01.04.2020 року та 27.05.2020 року ОСОБА_1 був допущений до складання кваліфікаційного іспиту, за результатами якого йому видано свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту. Так, 22.06.2020 року від КДКА Запорізької області надійшла інформація про те, що ОСОБА_1 звертався 11.10.2019 року з заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області. Кваліфікаційного іспиту він не склав і рішенням КДКА Запорізької області № 89 від 25.10.2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Тобто, ОСОБА_1 , при зверненні 30.03.2020 р. до КДКА м. Києва, приховав факт звернення до КДКА Запорізької області 11.10.2019 р., порушив вимоги ч. 4 ст. 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що призвело до протиправного та незаконного прийняття КДКА м. Києва рішення № 234-ІV/2020 про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту та рішення № 239-V/2020 від 27.05.2020 року про видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через шість місяців. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту КДКА Запорізької області 25.10.2019 року, як особі що його не склала. Повторно він звернувся з заявою про складення кваліфікаційного іспиту уже до КДКА м. Києва 30.03.2020 року, тобто через 5 місяців 5 днів. Оскільки вказана інформація стала відома КДКА м. Києва уже після ухвалених рішень, а Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Порядком допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядком складання кваліфікаційного іспиту та методикою оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні (затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17.1.2013 р. № 270, з послідуючими змінами та доповненнями), Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (затверджений рішенням Ради адвокатів України № 77 від 16.02.2013 р.), не передбачена можливість скасування кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури своїх рішень, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва звернулася за роз`ясненнями до Національної асоціації України, Ради адвокатів України (№ 02/1615/2020 від 08.2020 року). Рішенням Ради адвокатів України № 82 від 21.09.2020 року, яке надійшло на адресу КДКА м. Києва 20.10.2020 року, вхід. № 01/1730, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 приховали інформацію про звернення до КДКА Запорізької області та порушили вимоги ч. 4 ст. 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що призвело до протиправного та незаконного прийняття КДКА м. Києва ряду рішень з цього приводу. Згідно п.1 ч. 4 ст. 52 Закону до повноважень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури віднесено розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. На засіданні КДКА м. Києва 12.11.2020 року ухвалено рішення щодо направлення на адресу ВКДКА скарги за підписом голови КДКА м. Києва Орлова І.Ф. на рішення КДКА м. Києва про допуск до складення кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 . З огляду на колегіальність прийняття рішень КДКА м. Києва та з урахуванням детального розгляду членами КДКА м. Києва рішення РАУ № 82 від 21.09.2020 р., на засіданні КДКА м. Києва, яке відбулося 12.11.2020 р., протягом місяця Орлов І.Ф. подав скаргу до ВКДКА. Голова КДКА м. Києва Орлов І.Ф. просить скасувати рішення КДКА м. Києва № 234-ІV/2020 від 01.04.2020 р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та рішення КДКА м. Києва № 239-V/2020 від 27.05.2020 р. про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Будь-яких заперечень, пояснень на скаргу голови КДКА м. Києва Орлова І.Ф., від ОСОБА_1 на адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, не надходило. Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року за №11-007/2021 на підставі ст.ст. 8, 9, 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вирішила: - скаргу Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва Орлова І.Ф. - задоволено; - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва № 234-ІV/2020 від 01.04.2020 року про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , - скасовано; - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва № 239-V/2020 від 27.05.2020 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, - скасовано. Підставою для прийняття рішення слугувало наступне: «Як вбачається з матеріалів кваліфікаційної (особової) справи ОСОБА_1 , він, звертаючись 30 березня 2020 року з письмовою заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про допуск до складання кваліфікаційних іспитів, приховав та не повідомив про те, що рішенням КДКА Запорізької області № 89 від 25 жовтня 2019 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, у зв`язку з тим, що він продемонстрував низький рівень знань у низці галузей права, включаючи цивільне, цивільне процесуальне, кримінальне, кримінальне процесуальне, трудове, проваджень щодо адміністративних проступків, а також низький рівень знань з питань, що регулюють діяльність адвокатури в Україні. Таким чином, ВКДКА приходить до висновку, що ОСОБА_1 звернувся до КДКА м. Києва із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту приховавши інформацію щодо нескладення кваліфікаційного іспиту у КДКА Запорізької області, без дотримання строку, передбаченого для повторної здачі такого іспиту, тобто з порушенням ч. 4 ст. 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що є підставою для скасування рішення кваліфікаційної палати КДКА м. Києва про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту. Крім того, враховуючи положення статей 8, 9 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та положень Розділу 3, 4 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, вбачається, що рішення про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та відповідно про видачу особі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, приймається лише за наявності та після прийняття рішення про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту. Отже, беручи до уваги вищевикладене, та враховуючи те, що рішення про допуск до складення кваліфікаційного іспиту підлягає скасуванню, скасуванню підлягає також і рішення про затвердження результатів складання кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту, оскільки воно є похідним та пов`язаним з рішенням про допуск до кваліфікаційного іспиту.». Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що рішення КДКА м. Києва № 234-ІV/2020 від 01.04.2020 р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту не підлягає оскарженню, суд вважає, що скаржник - КДКА м. Києва не є та не може бути суб`єктом оскарження названого рішення, а відтак у ВКДКА не виникає повноважень на розгляд скарги та, відповідно, прийняття будь-якого рішення за наслідками її розгляду, окрім як відхилення скарги. Те саме стосується і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 27 травня 2020 року за №239-V/2020 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , а отже позовні вимоги позивача підлягає задоволенню. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Згідно з частиною 8 статті 50 названого Закону рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Основним правовим питанням, яке підлягає вирішенню в першу чергу в межах даної адміністративної справи, є можливість (наявність відповідного права) оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури третьою особою, зокрема, головою Ради адвокатів Київської області та, як наслідок, наявність повноважень у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для розгляду відповідної скарги та прийняття відповідного рішення. Так, частиною 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до змісту статті 8 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту. Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови. Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що: (1) вказана стадія набуття права на заняття адвокатською діяльністю передбачає оскарження виключно рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту, що є логічним, оскільки лише вказане рішення може мати негативні наслідки для особи; (2) Закон не надає можливість оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, оскільки будь-якого негативного впливу на права особи воно не має; (3) рішення про допуск до кваліфікаційного іспиту чи відмову у ньому стосується виключно тієї особи, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону; (4) суб`єктом оскарження рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути виключно та особа, відносно якої воно прийнято; (5) будь-які інші суб`єкти (треті особи), яких не стосується вказане рішення, не наділені відповідним правом на його оскарження. Отже, вказаний аналіз свідчить про те, що рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту не підлягає оскарженню, в той час як рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено тільки особою, відносно якої воно прийнято. З аналізу норм права та матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту та про допуск позивача до складення усної частини кваліфікаційного іспиту не підлягають оскарженню, в той же час скаржник - голова Ради адвокатів м. Києва є третьою особою, якої вказані рішення не стосуються та стосуватися не можуть, суд першої інстанції обґрунтованого висновку про те, що останній не є та не може бути суб`єктом оскарження названих рішень, а отже, у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не виникає повноважень на розгляд скарги та, відповідно, прийняття будь-якого рішення за наслідками її розгляду, окрім як відхилення скарги. Те саме стосується і рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту позивачем, з огляду на наступне. За змістом статті 9 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту. Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через шість місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через один рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів. Відповідно до змісту статті 10 названого Закону стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування може бути оскаржено стажистом адвоката або керівником стажування протягом тридцяти днів з дня його отримання до Ради адвокатів України або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати раду адвокатів регіону видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з частинами 1 статей 11 та 12 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України та такій особі радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Системний аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що (1) названа стадія набуття права на заняття адвокатською діяльністю передбачає оскарження лише рішення про не складення кваліфікаційного іспиту та рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування, (2) суб`єктами оскарження рішення про не складення кваліфікаційного іспиту є виключно особа, яка його не склала, а рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування - стажист адвоката або керівник стажування, що є логічним, оскільки такі рішення стосуються лише вказаних осіб та можуть мати негативні наслідки для них (зокрема, повторно до складення такого іспиту особа може бути допущена не раніше ніж через шість місяців). Інакше кажучи, Закон не передбачає можливість оскарження рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, оскільки будь-якого негативного впливу на права зазначених осіб вони не мають. Отже, рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не підлягають оскарженню. За таких умов, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту не підлягає оскарженню, в той же час скаржник - голова Ради адвокатів м. Києва є третьою особою, якої вказане рішення не стосується та стосуватися не може, у зв`язку з чим, останній не є та не може бути суб`єктом оскарження названого рішення, а відтак у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не виникає повноважень на розгляд скарги та, відповідно, прийняття будь-якого рішення за наслідками її розгляду, окрім як відхилення скарги. Крім того, зазначення в частині 8 статті 50 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" про те, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, є загальною нормою, що стосується рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, без конкретизації переліку відповідних рішень, можливих суб`єктів їх оскарження та відповідного порядку, що визначено у інших спеціальних нормах по кожному конкретному випадку (зокрема, у вже вказаних). Тобто, така норма не підлягає широкому тлумаченню стосовно суб`єктів оскарження, як стверджує відповідач. Разом з тим, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у рішенні від 14.10.2010 (справа "Щокін проти України") зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Поряд з цим, вимоги Кодексу адміністративного судочинства України на процедуру оскарження до ВКДКА не розповсюджуються, хоча остання і прирівняна певною мірою до суду, оскільки законодавець чітко визначив право на альтернативне оскарження такого рішення або до суду, або до ВКДКА. До того ж, у разі оскарження одного і того ж рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, або/та дій чи бездіяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА та до суду, ВКДКА виносить постанову про закриття провадження, виходячи з принципу правової визначеності, встановленого Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (пункт 3.49 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5.07.2014 року N 78). Отже, при зверненні до суду дійсно необхідно перевірити наявність відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України порушеного права, що не поширюється на випадки звернення до ВКДКА, проте це не виключає обов`язок ВКДКА перевірити чи підлягає відповідне рішення оскарженню та чи належний суб`єкт звернувся зі скаргою відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Водночас, питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ. У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру. З огляду на наведене, у пункті 35 рішення у справі "Бігаєва проти Греції" ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у вказаній справі, слід зазначити, що у спірних правовідносинах рішення відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії. Отже, позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту серії, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності. В цьому контексті також варто зазначити з приводу поновлення голові Ради адвокатів м. Києва строку звернення зі скаргою на зазначені рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва. Так, правила регулювання строків для подання скарг, безумовно, мають на меті забезпечення належного здійснення їх розгляду і дотримання принципу юридичної визначеності при цьому, на необхідності дотримання якого постійно наголошує Європейський суд з прав людини. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Враховуючи встановлені судом першої інстанції порушення ВКДКА під час прийняття скарги голови Ради адвокатів м. Києва на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва у частині, що стосується прийняття відповідних рішень стосовно позивача, та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття спірного рішення, колегія суддів також вважає, що це є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, яка міститься у постановах від 16.10.2018 року по справі №9901/415/18 та від 18.12.2018 року по справі №9901/657/18, а також у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 року по справі №640/12695/19, від 31.03.2021 року по справі №640/17408/19. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Безпідставним є також посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №826/15590/15, оскільки предметом розгляду у названій справі було визнання протиправним та скасувати рішення ВКДКА та зобов`язання відповідача (ВКДКА) повторно належним чином розглянути у відкритому засіданні питання про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката, що є відміннім від предмету розгляду у даній адміністративній справі. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Суддів: О.О. Беспалов І.О. Грибан