Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/21219/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 р. Справа № 520/21219/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.11.21 по справі № 520/21219/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення №204650011745 від 30.07.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ; - визнати протиправним та скасувати Рішення №204650011745 від 27.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26 липня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення та дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має пріоритет у застосуванні є помилковим та такий висновок суду спростовується Великою Палатою Верховного Суду у згаданій вище справі, де Верховний Суд вказав, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1 -р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Позивач вважає, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №580/4547/20 щодо якої є аналогічною, прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»), Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Позивач від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримав рішення №204650011745 від 30.07.2021, яким позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком оскільки позивач не досяг віку 50 років, необхідного для призначення пільгової пенсії. Цим же листом відповідач зазначає, що відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають особи, які працювали на роботах з особливо важкими умовами праці за списком №1 за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і при стажі роботи для жінок - не менше 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 7 років 6 місяців. Відповідач вказав, що страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 25 днів (на зазначених роботах - 0 років). Надана пільгова довідка не відповідає п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Не погодившись з відмовою відповідача, 21.09.2021 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, надавши пакет документів та довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Рішенням №204650011745 від 27.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком через недосягнення 50-річного віку, необхідного для призначення пільгової пенсії. Обраховуючи страховий та спеціальний стаж позивача відповідач вказав, що страховий стаж становить 36 років 09 місяців 22 днів (в тому числі додаткові роки за Списком №1 10 років). Пільговий стаж становить 10 років 02 місяці 27 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та такою, що порушує соціальні гарантії на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991р. ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи , працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р. ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIII) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Зазначена норма набрала чинності з 01.10.2017р. і з цієї дати призначення пенсій за віком на пільгових умовах було врегульовано однаковими нормами двох законів: Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991р. ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII) та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р. ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIII). Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII та відповідно до ч.3 резолютивної частини цього рішення: «застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: -чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; -жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах…..»». Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. З 23.01.2020р дня прийняття Конституційним Судом України рішення у справі №1-р/2020, призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувалося нормами : 1)ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII , якою передбачено право на таку пенсію при досягненні 45-ти років, застосування якою визначено в п.3 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України 2) ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р. ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIII), якою передбачено право на таку пенсію при досягненні 50-ти років. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУвстановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Аналогічний висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справа № 360/3611/20. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач 26 липня 2021 досягла 45 років, мала страховий стаж роботи більше 36 років, у тому числі на роботах за списком № 1 10 років 02 місяців 27 днів. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначені пенсії позивачу на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІУ, є протиправною. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року по справі № 520/21219/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі № 520/21219/21 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправним та скасувати Рішення №204650011745 від 30.07.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ. Визнати протиправним та скасувати Рішення №204650011745 від 27.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26 липня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді О.М. Мінаєва В.А. Калиновський