Ухвала КГС ВС № 904/7054/20

УХВАЛА 23 червня 2022 року м. Київ cправа № 904/7054/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до фізичної особи-підприємця Фурика Романа Павловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет» про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з приміщення, ВСТАНОВИВ: 15.06.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 (повний текст складений 10.03.2022) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у цій справі, документ сформований в системі «Електронний суд» 15.06.2022. До касаційної скарги додані клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2022 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Краснов Є. В., Мачульський Г. М. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір». За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн. Позовну заяву у цій справі подано у 2020 році, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення 56 888,24 грн (заборгованість з орендної плати у розмірі 692,96 грн та заборгованість з неустойки у розмірі 56 195,28 грн) і одна вимога немайнового характеру (про виселення з приміщення). Відтак, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі, складала 2102,00 грн (оскільки 1,5% від ціни позову про стягнення 56 888,24 грн є менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та 2102,00 грн. Таким чином, судовий збір, що підлягав сплаті під час подання позову у цій справі складав 4204,00 грн (2102, 00 грн (майнова вимога) + 2102,00 грн (немайнова вимога). Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 8048,00 грн (4204,00 грн х 200%). Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 8408,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)» та надати документи щодо сплати судового збору касаційному суду. Водночас до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки в умовах воєнного стану не здійснюються фінансування Регіонального відділення ФДМУ по рахунку КВЕК-5000 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору). Перевіривши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18). З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи скаржника про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору є необґрунтованими. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)). Ураховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відсутні. Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)). Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. Обговоривши доводи, викладені у зазначеному клопотанні, ураховуючи дату подання касаційної скарги (15.06.2022) та зважаючи на припинення простою та встановлення звичайного режиму роботи Регіонального відділення ФДМУ з 25.04.2022, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені у клопотанні скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Оскаржувана постанова Центрального апеляційного господарського суду ухвалена 07.02.2022, повний текст якої складено 10.03.2022, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 30.03.2022. Скаржник 15.06.2022 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про що свідчить відбиток календарного штампу про одержання вх. № 2544/2022 від 15.06.2022 на першому аркуші цієї скарги. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови був вручений 11.05.2022. Як доказ вручення оскаржуваної постанови, скаржник додає до касаційної скарги копію конверту суду апеляційної інстанції зі штриховим кодовим ідентифікатором № 4900096567680, за інформацією за яким, розміщеною на веб-сайті АТ «Укрпошта», оскаржувану ухвалу було вручено 11.05.2022. Таким чином, скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто останнім днем строку, встановленого частиною другою статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, є 31.05.2022 включно, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. Одночасно у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що хоча постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 і отримано 11.05.2022, проте унаслідок введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану була відсутня можливість своєчасного подання касаційної скарги. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Таким чином, скаржником не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови та не наведено існування обставин, що унеможливили її оскарження. Оскільки наведені обставини не обґрунтовані належними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними. Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Натомість скаржником не додано до касаційної скарги доказів про надсилання іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні. Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Регіонального відділення ФДМУ без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України та подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу. Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу, України, статтями 4, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/7054/20.

2. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 у справі № 904/7054/20 залишити без руху.

3. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити Регіональному відділенню по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді: Є. В. Краснов Г. М. Мачульський