Постанова КГС ВС № П/811/64/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2022 року м. Київ cправа № П/811/64/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В., за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В., за участю представників: позивача: Дуковська Т. М. відповідачів 1 і 2: не з`явились третьої особи 1 - 3: не з`явились третьої особи 4: Березовська І. А. третьої особи 5 - 9: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (головуючий - Мороз В. Ф., судді Кузнецов В. О., Коваль Л. А.) у справі № П/811/64/16 за позовом ОСОБА_1 до 1) Новоукраїнської районної державної адміністрації, 2) Державного реєстратора Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) Фермерське господарство "Чередніченко і К" про визнання протиправними дій, скасування записів ВСТАНОВИВ: Історія справи

1. ОСОБА_10 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції (відповідач 1) та Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції (відповідач 2) з вимогами про: - визнання протиправними (незаконними) дій державного реєстратора по внесенню змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" від 19.09.2006 № 14351050003000084 в частині включення до членів фермерського господарства осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; - визнання протиправними (незаконними) дій державного реєстратора по внесенню змін до установчих документів юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" від 05.05.2008 № 14351050006000081 в частині включення до членів фермерського господарства ОСОБА_9 ; - зобов`язання реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області та державного реєстратора Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про внесення змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" від 19.09.2006 № 14351050003000081 в частині включення до членів фермерського господарства осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; - зобов`язання реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області та державного реєстратора Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи про внесення змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" від 05.05.2008 № 14351050006000081 в частині включення до членів фермерського господарства ОСОБА_9 .

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що загальні збори в серпні 2006 року та у травні 2008 року не скликались, протокол ОСОБА_10 не підписувався, ОСОБА_5 не міг бути членом фермерського господарства, оскільки перебував на посаді голови Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

3. З огляду на наведене позивач вважає, що державному реєстратору не могло бути подано оригіналу або нотаріально посвідченої копії рішення про затвердження змін до установчих документів ФГ "Чередніченко і К", а тому дії державного реєстратора з реєстрації змін до установчих документів від 19.09.2006 та від 05.05.2008 вчинено з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в редакції, яка діяла на момент вчинення відповідних реєстраційних дій. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправними (незаконними) дії державного реєстратора Стальнікової Жанни Вікторівни по внесенню змін до записів Єдиного державного реєстру № 14351050003000081 від 19.09.2006 в частині реєстрації змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис від 19.09.2006 про реєстрацію змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Визнано протиправними (незаконними) дії державного реєстратора Стальнікової Жанни Вікторівни по внесенню змін до записів Єдиного державного реєстру № 14351050006000081 від 05.05.2008 в частині реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства ОСОБА_9 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис від 05.05.2008 про реєстрацію змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства ОСОБА_9 . У задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Новоукраїнської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування записів відмовлено.

5. Місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення державним реєстратором під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій вимог ч.ч.1, 8 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у відповідній редакції щодо законодавчо визначеного порядку та підстав державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. При цьому, внаслідок здійснення оскаржуваних реєстраційних дій набрали чинності зміни до установчих документів ФГ "Чередніченко і К" в частині включення до складу членів нових осіб, при тому, що рішення засновника або загальних зборів членів Господарства про включення до складу членів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не приймалось та до реєстратора не подавалось, документи для реєстрації змін щодо включення до членів Господарства ОСОБА_9 Господарством в особі уповноважених осіб не подавались, протокол загальних зборів № 3 від 07.04.2008 ОСОБА_10 не підписувався, а отже не підтверджено участь ОСОБА_10 у вказаних зборах та його погодження на зміну складу учасників. Вказане порушує корпоративні права ОСОБА_10 , який є членом ФГ "Чередніченко і К" згідно рішення засновника від 10.11.2004 та зареєстрованих 18.11.2004 змін до статуту, оскільки збільшення кількості членів впливає як на майнові права позивача, як члена Господарства, які передбачені наведеними вище положеннями Закону України "Про фермерське господарство", так і на участь в управлінні Господарством через загальні збори членів.

6. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Новоукраїнської районної державної адміністрації про застосування наслідків пропуску позовної давності зазначивши, що позивач довідався про порушення його прав 08.12.2015, коли останнього було повідомлено про розгляд Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області справи про скасування розпорядження Новоукраїнської РДА "Про припинення права користування земельною ділянкою", яка була виділена для заснування фермерського господарства. Відтак, станом на час подання позивачем позову до суду у цій справі - 25.01.2016, позовна давність ОСОБА_10 не пропущена. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про порушення державним реєстратором під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", та з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, порушення корпоративних прав позивача.

9. Разом з цим, апеляційний господарський суд зазначив, що у цій справі прийнявши рішення про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 19.09.2006 про реєстрацію змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 05.05.2008 про реєстрацію змін до установчих документів (статуту) юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" щодо включення до членів Фермерського господарства ОСОБА_9 , місцевий господарський суд фактично вирішив питання про права та обов`язки зазначених осіб, змінивши їх правовий статус у спірних правовідносинах та обсяг їх прав. При цьому, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не були залучені позивачем як співвідповідачі у справі № П/811/64/16, а приймали участь в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, чим порушено вимоги щодо суб`єктного складу сторін у даному спорі.

10. Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем у цій справі не пропущено позовну давність у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви Новоукраїнської районної державної адміністрації про застосування наслідків пропуску позовної давності.

11. Так, апеляційний господарський суд, врахувавши стандарт доказування "вірогідність доказів" дійшов висновку про те, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що позивач був обізнаний та міг бути обізнаним про зміни складу членів ФГ "Чередніченко і К" до 2015 року.

12. Зокрема, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та надані учасниками справи пояснення у їх логічній сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що обставини обізнаності позивача про порушення його корпоративних прав 27.02.2009 є більш вірогідними, аніж твердження ОСОБА_10 , що про таке йому стало відомо лише в грудні 2015 року. За висновками суду, відлік строку позовної давності пов`язаний з встановленням позивачем факту наявності у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 статусу членів Фермерського господарства "Чередніченко і К", що вбачається, зокрема, з Акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням земельних ділянок від 27.02.2009 та розрахункової відомості визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ "Чередніченко і К", і має обліковуватися саме з цієї дати.

13. Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позовна заява, згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду, надійшла 25.01.2016 то позивачем пропущено встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності. При цьому, доказів того, що позивач пропустив позовну давність з поважних причин, матеріали справи не містять і позивачем таких суду не подано. Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

14. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та направити справу № П/811/64/16 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 904/4387/19.

16. Також обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом суду. Позиція інших учасників справи

17. ОСОБА_5 (третя особа 4) подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити в силі.

18. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 19. 13.03.1996 проведено реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Чередніченко і К" та зареєстровано статут вказаного фермерського господарства.

20. Засновником та головою ФГ "Чередніченко і К" є ОСОБА_2 .

21. Згідно рішення голови ФГ "Чередніченко і К" від 10.11.2004 № 10 прийнято в члени ФГ "Чередніченко і К" ОСОБА_11 (дружина голови господарства), ОСОБА_7 (дочка голови господарства), ОСОБА_12 (дочка голови господарства), ОСОБА_8 (дочка голови господарства), ОСОБА_4 (теща голови господарства), ОСОБА_10 (племінник голови господарства), ОСОБА_13 (племінник голови господарства;) та затверджено нову редакцію статуту.

22. Реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.11.2004.

23. Згідно розділу 6 статуту в редакції 2004 року, управління Господарством здійснюють загальні збори членів Господарства та голова Господарства (пункт 6.1). Голова Господарства самостійно вирішує питання поточної діяльності Господарства, за винятком питань, віднесених Статутом до компетенції інших органів управління Господарства (пункт 6.4). 24. 19.09.2006 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ "Чередніченко і К", номер запису 14351050003000081, а саме затверджено в новій редакції статут ФГ "Чередніченко і К", згідно якого включено до складу членів Господарства ОСОБА_6 (невістка голови господарства) та ОСОБА_5 (син голови господарства).

25. Згідно відмітки, яка міститься на титульному аркуші статуту ФГ "Чередніченко і К" в редакції 2006 року, статут затверджено протоколом зборів членів ФГ "Чередніченко і К" від 20.08.2006 № 1. 26. 05.05.2008 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ "Чередніченко і К", номер запису 14351050003000081, а саме - нова редакція статуту ФГ "Чередніченко і К" згідно якою включено до складу членів Господарства ОСОБА_9 (племінник голови господарства).

27. Згідно відмітки, яка міститься на титульному аркуші статуту ФГ "Чередніченко і К" в редакції 2008 року, статут затверджено протоколом зборів членів ФГ "Чередніченко і К" від 07.04.2008. 28. 19.09.2006 для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ФГ "Чередніченко і К" подано заповнену реєстраційну картку, за підписом голови Господарства ОСОБА_2 , копію статуту ФГ "Чередніченко і К" з відміткою про його затвердження загальними зборами від 20.08.2006 № 1 та квитанцію про внесення реєстраційного збору.

29. Матеріали реєстраційної справи не містять оригіналу або нотаріально посвідченої копії рішення про внесення змін до установчих документів.

30. Разом з цим, для проведення державної реєстрації змін 05.05.2008 державному реєстратору надано заповнену реєстраційну картку, із зазначенням про її підписання ОСОБА_2 , протокол зборів членів ФГ "Чередніченко і К" від 07.04.2008, нотаріально посвідчену копію статуту ФГ "Чередінченко і К" зі змінами та документ про сплату реєстраційного збору.

31. Відповідно до висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи № 904 від 04.08.2016, яка проводилась на підставі ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 у цій справі, підписи від імені ОСОБА_2 в наступних документах: описі документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" від 05.05.2008; реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 05.05.2008, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з деяким наслідуванням підпису ОСОБА_2 .

32. З протоколу зборів членів ФГ "Чередніченко і К" № 3 від 07.04.2008 слідує, що такий протокол не підписано членами Господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . При цьому, за змістом вказаного протоколу, на зборах були присутні всі члени ФГ "Чередніченко і К" та зазначено, що рішення про включення до членів Господарства ОСОБА_9 та про затвердження статуту в новій редакції прийнято одноголосно, тобто всіма присутніми.

33. На підставі наведених вище обставин встановлено, що державна реєстрація змін до установчих документів ФГ "Чередніченко і К" проведена державним реєстратором: - 19.09.2006 за відсутності всіх документів, передбачених ч.1 ст.29 З Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме рішення про внесення змін до установчих документів; - 05.05.2008 за відсутності факту подання документів уповноваженою на те особою, що свідчить про відсутність звернення ФГ "Чередніченко і К", як юридичної особи, до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін.

34. Також суд апеляційної інстанції встановив факт пропуску позивачем позовної давності з огляду на таке.

35. Судами встановлено, що позивач стверджує, що про порушення прав через внесення змін щодо складу учасників ФГ "Чередніченко і К" йому стало відомо 08.12.2015, коли було повідомлено про розгляд Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області справи щодо скасування розпорядження Новоукраїнської РДА "Про припинення права користування земельною ділянкою", яка була виділена для заснування фермерського господарства.

36. Так, Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області 25.12.2015 було відкрито провадження у справі № 396/2613/15 за позовом ОСОБА_2 , в якій залучено третьою особою ОСОБА_10 згідно ухвали від 25.12.2015.

37. Згідно постанови Верховного Суду від 27.02.2019 провадження у справі № 396/2613/15 закрито, у зв`язку з тим, що спір у вказаній справі за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.

38. Також, в провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває справа № 396/993/16-ц за позовом ОСОБА_10 до Новоукраїнської РДА, ФГ "Чередніченко і К" та до членів Господарства про скасування правового акту індивідуальної дії, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. Провадження у справі № 396/993/16-ц зупинено.

39. Матеріали справи свідчать, що збори членів ФГ "Чередніченко і К" в 2006 році, на підставі яких вносились та реєструвались зміни до статуту не проводились. Згідно довідки виконавчого комітету Шишкінської сільської ради № 70 від 11.02.2006 ОСОБА_5 перебував на посаді сільської голови вказаної ради, що виключало можливість перебування у членах фермерського господарства.

40. Також, матеріали справи свідчать, що протокол зборів членів ФГ "Чередніченко і К" від 07.04.2008 ОСОБА_10 не підписував, докази повідомлення позивача про проведення вказаних зборів або підтвердження будь-якої обізнаності позивача щодо такого рішення в матеріалах справи відсутні.

41. До того ж, встановлено, що документи для проведення державної реєстрації змін від 05.05.2008 подано невідомою особою без підтвердження уповноваження на вказане зі сторони юридичної особи ФГ "Чередніченко і К".

42. Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що позивач був обізнаний та міг бути обізнаним про зміни складу членів ФГ "Чередніченко і К" до 2015 року.

43. Так, представником третьої особи ОСОБА_5 було подано клопотання про залишення позову без розгляду, в якому було наголошено обізнаності позивача про зміни у ФГ, які мали місце у 2006 та 2008 роках, про що неодноразово зазначали треті особи у цій справі.

44. В матеріалах справи також містяться заперечення проти позову, що подавалися Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області під час первісного розгляду справи, в яких суд повідомлено, що твердження ОСОБА_10 про те, що йому стало відомо про внесені зміни складу членів ФГ "Чередніченко і К" лише в грудні 2015 року, є неправдивими, адже у технічній документації даного фермерського господарства є угода, укладена 29.09.2009 року всіма членами фермерського господарства, в якій зазначається, що власники прав на земельну ділянку не будуть мати в подальшому претензій одне до одного за підписами всіх членів фермерського господарства.

45. Також, в матеріалах справи наявний Акт визначення збитків власників землі та землекористувачів, зв`язаних з вилученням земельних ділянок від 27.02.2009 року, підписаний, в тому числі, землевласником ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

46. Крім того, в матеріалах справи знаходиться розрахункова відомість визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові ФГ ОСОБА_2 та членам ФГ, громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_2 на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, складений 27.02.2009. В графі з розміром збитків погодились містяться підписи, серед інших, ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

47. Доказів того, що підпис на вказаних документах не належить зазначеним особам, матеріали справи не містять й позивачем ці обставини обґрунтовано не спростовані.

48. Поміж іншого, треті особи у справі неодноразово повідомляли про те, що у 2007 році головою ФГ "Чередніченко і К" було прийнято рішення про розподіл (відведення) земельної ділянки, яка була передана в постійне користування для ведення даного фермерського господарства, у приватну власність голови та членів ФГ "Чередніченко і К". Впродовж 2007-2011 років було здійснено розпаювання та приватизацію земельних ділянок з земель, які перебували у користуванні ФГ. ОСОБА_10 разом з усіма членами і головою ФГ подавав необхідні заяви, в результаті чого, в порядку приватизації отримав земельну ділянку. Аналогічного змісту пояснення викладені в поданих до Центрального апеляційного господарського суду 07.06.2021 та 10.06.2021 третіми особами заявах. Також, додатково зазначено, що прибуток від обробітку землі господарством "Чередніченко і К" ОСОБА_10 не отримує з 2013 року, відповідно, він мав можливість дізнатися про зміни, що відбулися в діяльності господарства.

49. В судовому засіданні 10.06.2021, що відбулося в Центральному апеляційному господарському суді, присутні учасники підтвердили, що Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області розглядалася цивільна справа № 396/576/14-ц (провадження № 22-ц/781/217/15) за позовом ОСОБА_2 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсним розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації № 1059-р від 29.09.2009.

50. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.02.2015, яке набрало законної сили та є чинним, було скасовано рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2014 та ухвалено нове рішення - про відмову в задоволені позову.

51. У наведеній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що членами цього фермерського господарства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

52. В 2007 році голова фермерського господарства позивач ОСОБА_2 та члени фермерського господарства звернулись до Новоукраїнської РДА із заявами про безоплатну передачу у власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки, яка надана позивачу для ведення фермерського господарства.

53. Розпорядженням голови Новоукраїнської РДА від 22.05.2007 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення земельних ділянок заявникам.

54. Проект землеустрою був виготовлений та погоджений і тому розпорядженням голови Новоукраїнської РДА № 1059-р від 29.09.2009 "Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_2 " припинено право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 50,0 га., що була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії КР № 60, виданий ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкінської сільської ради від 09.01.1996, зареєстрований за № 60.

55. Розпорядженням голови Новоукраїнської РДА № 1336-р від 11.12.2009 "Про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам фермерського господарства "Чередніченко і К" (Шишкинська сільська рада)" затверджено проект землеустрою та передано у власність голові та членам фермерського господарства відповідні земельні ділянки. На підставі цього розпорядження кожний з них отримав державні акти про право власності на виділену земельну ділянку.

56. Крім того, у судовому засіданні 10.06.2021, що відбулося в Центральному апеляційному господарському суді, присутні учасники підтвердили, що в провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебувала справа № 912/2369/19 за позовом Фермерського господарства "Чередніченко і К" до Новоукраїнської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р "Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_2 (Шишкінська сільська рада)".

57. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2020 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.

58. Судами у вказаній справі встановлено, що згідно пунктів 5.1-5.2 Статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" керівником фермерського господарства є Чередніченко Анатолій Михайлович, членами - члени сім`ї керівника господарства і їхньої родини.

59. Пунктом 1.6 Статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 19.09.2006 встановлено, що члени фермерського господарства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

60. У статуті Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 05.05.2008 членами фермерського господарства зазначено: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

61. Як зазначив суд першої інстанції, з досліджених у судовому засіданні матеріалів першого тому цивільної справи № 396/576/14-ц, витяг з яких долучено до матеріалів справи № 912/2369/19, вбачається, що у 2007-2008 роках членами господарства, в тому числі ОСОБА_2 , були подані письмові заяви до Новоукраїнської районної державної адміністрації про безоплатну передачу їм у приватну власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) за рахунок земель державної власності, наданих для ведення фермерського господарства загальною площею 50 га.

62. На підставі поданих головою і членами Фермерського господарства "Чередніченко і К" зазначених заяв розпорядженнями голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 22.05.2007 № 554-р та від 13.08.2008 № 876-р надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам господарства. 63. 27.02.2009 Шишкинським сільським головою складено розрахункову відомість визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_2 на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій містяться підписи голови та всіх членів фермерського господарства.

64. Суд апеляційної інстанції встановив, що відлік строку позовної давності пов`язаний з встановленням позивачем факту наявності у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 статусу членів Фермерського господарства "Чередніченко і К", що вбачається, зокрема, з Акту визначення збитків власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням земельних ділянок від 27.02.2009 року та розрахункової відомості визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ "Чередніченко і К", і має обліковуватися саме з цієї дати.

65. Разом з тим, позовна заява, згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду, надійшла до суду 25.01.2016, тобто з пропуском встановленого законом загального трирічного строку позовної давності.

66. Доказів того, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, матеріали справи не містять і позивачем таких суду не подано.

Позиція Верховного Суду

67. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

68. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

69. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зокрема, зазначає про застосування судами норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 904/4387/19.

70. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

71. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

72. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

73. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

74. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

75. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

76. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

78. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала: - висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); - висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

79. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

80. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

81. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

82. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

83. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

84. За змістом доводів касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 267 ЦК України та висловлює незгоду з висновками апеляційного господарського суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

85. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 вказала, що "для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог".

86. При цьому, як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, зазначена справа розглядалась за позовом в. о. керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, фізичної особи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП "Новомосковське лісове господарство", Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.

87. Позовні вимоги у наведеній справі були обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Новомосковське лісове господарство". Факт належності земельної ділянки до зазначеної категорії підтверджується, зокрема, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 у справі № 20/5005/9915/2012.

88. Отже, з огляду на інший суб`єктний склад, відмінні встановлені судами попередніх інстанцій обставини, інше нормативно-правове регулювання правовідносин та наслідки розгляду зазначених справ для позивача, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) ухвалені у справі, правовідносини в якій не є подібними по відношенню до справи, яка переглядається.

89. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові врахував наведений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та з огляду на встановлені фактичні обставини цієї справи ухвалив відповідне судове рішення.

90. Тобто висновки, які викладено у справі № 183/1617/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зробив з огляду на інші встановлені судами фактичні обставини. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

91. Також колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 904/4387/19, щодо подібності правовідносин, містять декларативний характер, оскільки скаржником не зазначено які саме норми права порушені апеляційним господарським судом та не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм права.

92. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

93. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

94. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

95. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у оскаржуваній постанові не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

96. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, то колегія суддів Верховного Суду відхиляє їх за необґрунтованістю з огляду на таке.

97. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

98. У розумінні статті 6 Конвенції, суд має бути обов`язково "встановлений законом". Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід`ємний для системи, запровадженої Конвенцією і протоколами до неї загалом (Jorgicпроти Німеччини, § 64; Richert проти Польщі, § 41). Дійсно, такий орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами (Lavents проти Латвії, § 114; Gorguiladze проти Грузії, § 67; Kontalexis проти Греції, § 38).

99. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням прави на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

100. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу розподіллено колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий суддя), Кузнецов В. О., Коваль Л. А.

101. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у складі колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий суддя), Кузнецов В. О., Коваль Л. А. відкрито апеляційне провадження у справі № П/811/64/16.

102. Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 326/21 від 02.03.2021, на підставі службової записки судді-доповідача Мороза В. Ф. від 02.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Кузнецова В. О. на лікарняному призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі.

103. Згідно з пунктом 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 зі змінами (далі - Засади), у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії (зокрема довготривале перебування на лікарняному) зміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи.

104. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу розподіллено колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий суддя), Чередко А. Є., Коваль Л. А.

105. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у складі колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий суддя), Чередко А. Є., Коваль Л. А. призначено судове засідання у справі № П/811/64/16 на 25.03.2021.

106. Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 712/21 від 07.04.2021, на підставі службової записки судді-доповідача Мороза В. Ф. від 07.04.2021, у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з лікарняного судді Кузнецова В. О. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі.

107. Згідно з пунктом 2.4.6 Засад, після усунення обставин, що зумовили заміну судді(суддів)-члена колегії, для дотримання принципу незмінності колегій суддів при розгляді справи, на підставі службової записки судді-доповідача, такі судові справи підлягають автоматизованому розподілу шляхом передачі раніше визначеній колегії суддів на підставі розпорядження керівника апарату суду.

108. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2021 справу розподіллено колегії суддів: Мороз В. Ф. (головуючий суддя), Кузнецов В. О., Коваль Л. А.

109. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справу було розглянуто апеляційним судом в складі колегії суддів, визначеної у встановленому законом порядку, а отже, підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України відсутні.

110. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційного суду немає.

111. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника наведені у касаційній скарзі не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

112. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що доводи третьої особи 4, викладені у відзиві на касаційну скаргу знайшли своє відображення під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

113. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

114. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

115. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

116. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

117. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

118. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

119. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

120. За таких обставин, доводи касаційної скарги, в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін. Розподіл судових витрат

121. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № П/811/64/16 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № П/811/64/16 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № П/811/64/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. А. Кролевець Судді С. В. Бакуліна Л. В. Стратієнко