Постанова КАС ВС № 380/3142/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Київ справа № 380/3142/20 адміністративне провадження № К/9901/3638/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у складі судді Лунь З.І. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шавеля Р.М., Улицького В.З., Кузьмича С.М. у справі №380/3142/20 за позовом Приватного підприємства «Б.М.В.» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії, - ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій: До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Б.М.В.» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0004223201. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2019 №0004223201. У подальшому, представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року заяву представника Приватного підприємства «Б.М.В.» Науменко Ірини Василівни про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «Б.М.В.» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги: Головним управлінням ДПС у Львівській області було подано касаційну скаргу на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі. Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що позивач належним чином не обгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правову допомогу. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення та постанову апеляційного суду без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Так, відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема щодо судових витрат, якщо вказане питання не було вирішено. У розумінні статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. За змістом частини 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 10000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено: договір № 07/2020 від 09.01.2019 про надання правничої допомоги, за яким правничу допомогу позивачу надано Адвокатським об`єднанням «Пролекс»; ордер серії ВС № 1021496 від 15.04.2020 на надання правової допомоги та представництво інтересів у Львівському окружному адміністративному суді, виданого адвокату Адвокатського об`єднання «Пролекс» Науменко І.В.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Науменко І.В. в інтересах ПП «Б.М.В.» у справі № 380/3142/20; рахунок від 14.09.2020 на оплати послуг адвоката в рамках договору № 07/2020 від 09.01.2020; платіжне доручення № 149 від 21.09.2020 про оплату правничих послуг в рамках договору № 07/2020 від 09.01.2020 та виписка по рахунку Адвокатського об`єднання «Пролекс». Судами установлено, що надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката саме в адміністративній справі № 380/3142/20. Загальна тривалість роботи адвоката склала 10 годин, під час яких останній узгоджував позицію з клієнтом, готував текст позовної заяви та додатки до неї, під час судового розгляду приймав участь в судових засіданнях та подавав клопотання процесуального характеру, відповідь на відзив, клопотання про стягнення судових витрат. Усі процесуальні документи від імені позивача підписані адвокатом Науменко І.В., у тому числі з виконанням електронного цифрового підпису. При цьому, відсутність акту приймання-передачі послуг за сукупності представлених інших документів не спростовує висновки судів про підтвердження реального понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суди обгрунтовано установили, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн є співмірними та підтвердженими належними доказами. Водночас, судами враховано, що відповідачем у відзиві на заявлений позов не було детально та послідовно викладено свою позицію щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу понесених витрат на правову допомогу. Також в поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС у Львівській області обмежила свої доводи лише цитуванням змісту норм КАС України та судової практики, без будь-яких конкретних доводів щодо неспівмірності спірних витрат. Посилання на ненадходження на адресу апелянта клопотання про стягнення витрат на надання правничої (правової) допомоги колегією суддів апеляційного суду спростовано, оскільки встановлено, що таке клопотання 21.09.2020 із дотримання п`ятиденного строку для подання клопотань про відшкодування витрат на правничу допомогу направлено позивачем на електронну адресу ГУ ДПС у Львівській області - lv.official@tax.gov.ua. Підтвердження надсилання відповідачу копії клопотання надано суду та міститься в матеріалах справи. У даному електронному листі представник позивача додав усі необхідні для ознайомлення документи, а саме: клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу від 21.09.2020; детальний опис послуг (робіт) адвоката; договір про надання правничої допомоги, укладений між ПП «Б.М.В.» та Адвокатським об`єднанням «Пролекс»; рахунок на оплату послуг; виписку по рахунку Aдвокатського об`єднання «Пролекс». Зазначені документи були підписані за допомогою ЕЦП. Електронна адреса lv.official@tax.gov.ua є офіційною та значиться у всіх процесуальних документах відповідача. Текст листа сформовано таким чином, щоб адресат змін ідентифікувати клопотання в рамках судової справи № 380/3142/20. На підставі вищезазначеного, доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Відтак, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №380/3142/20 - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О.О. Шишов М.М. Яковенко