Постанова КАС ВС № 440/330/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Київ справа № 440/330/20 адміністративне провадження № К/9901/551/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/330/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Сич С. С.) від 04 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Жигилій С. П., Русанова В. Б., Перцова Т. С.) від 08 грудня 2020 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» (далі - ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року № 0004640504 та № 0004660504.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» не допускало порушень податкового законодавства про які йдеться в акті перевірки зазначеного підприємства. Позивач наголошує, що господарські операції з ТОВ «Кондитерська Смірнової» (раніше ТОВ «Регіон Трейдінг»), ТОВ «Техносервіс-К», ТОВ «Ітінера», ТОВ «ТК Нові технології» носили товарний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства, отримані від вказаних суб`єктів господарювання товари оплачені, тому відсутні підстави вважати, що товари чи послуги були одержані позивачем безкоштовно. Вказує, що можливі порушення контрагентами податкового зобов`язання не можуть бути підставою позбавлення позивача на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та не можуть бути підставою для відповідальності позивача за невиконання контрагентами податкових зобов`язань. Зазначає, що позивачем правомірно включено до складу витрат суми безнадійної заборгованості про взаємовідносинам з ТОВ «Транс лайн груп» та ТОВ «Краматорська транспортна компанія».

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року № 0004640504 в частині збільшення ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за податковими зобов`язаннями на суму 413 681 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103 420, 25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року № 0004660504 в частині збільшення ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за податковими зобов`язаннями на суму 459 645 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114 911,25 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 374,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 січня 2021 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» в задоволенні позову. Також в прохальній частині касаційної скарги скаржник просив зупинити дію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року.

5. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 6. 10 лютого 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про зупинення дії рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року. 8. 06 вересня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотання про заміну відповідача, Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192). Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192).

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» (ідентифікаційний код 03450436) зареєстроване як юридична особа 21 серпня 2008 року та станом на 03 травня 2018 року мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, основним видом економічної діяльності позивача є - 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

11. У період з 24 вересня 2019 року по 05 листопада 2019 року посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 12 листопада 2019 року № 1413/16-31-05-04-14/03450436.

12. За висновками контролюючого органу, встановлено порушення ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9»: - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, частин першої та п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, абзацу 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, пунктів 4, 8, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 455 848 грн, у тому числі: за 2018 рік в сумі 154 714 грн; за 2019 рік в сумі 301 134 грн; - пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 462 045 грн, в тому числі: за червень 2017 року на суму 2 400 грн, за липень 2018 року на суму 39 384 грн, за серпень 2018 року на суму 4 439 грн, за вересень 2018 року на суму 81 229 грн, за червень 2019 року на суму 334 593 грн на підставі порушення, опис якого наводиться в п. 3.1.2.2 акта перевірки.

13. У періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 29 серпня 2008 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 серпня 2008 року № 100136359.

14. ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» подало до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення від 25 листопада 2019 року № 772 на акт перевірки № 1413/16-31-05-04-14/03450436, на які відповідачем надано відповідь листом від 06 грудня 2019 року № 13946/10/16-31-05-04-21.

15. На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення: - від 11 грудня 2019 року № 0004640504, яким ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 569 810 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 455 848 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 113 962 грн; - від 11 грудня 2019 року № 0004660504, яким ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 577 556,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 462 045 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 115511,25 грн.

16. Встановлені порушення відповідач обґрунтовує безтоварним характером господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «Кондитерська Смірнової» (раніше ТОВ «Регіон Трейдінг»), ТОВ «Техносервіс-К», ТОВ «Ітінера», ТОВ «ТК Нові технології», у зв`язку з чим вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 462 045 грн, а також занижено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 413 681 грн. Крім того, відповідача вважає, що позивачем у перевіряємову періоді безпідставно списано дебіторську заборгованість по контрагентам ТОВ «Транс лайн груп» та ТОВ «Краматорська транспортна компанія», внаслідок чого занижено податок на прибуток приватного підприємства на суму 42 167 грн.

17. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

19. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що додані позивачем до матеріалів справи ксерокопії первинних документів доводять реальність господарських операцій та їх відповідність дійсному економічному змісту. Водночас відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що при здійсненні господарських операцій з цими підприємствами позивачем було одержано податкову вигоди, як то вказує відповідач. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

20. Водночас суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим покликання контролюючого органу на інформацією, викладену в інформаційних базах даних податкового органу, оскільки така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

23. Зокрема в доводах касаційної скарги контролюючий орган наголошує, що приймаючи рішення у справі, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено узагальненої податкової інформації на підтвердження відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності через відсутність трудових ресурсів та основних засобів. Наголошує, що судами не досліджено можливість здійснення господарських операцій з ТОВ «Техносервіс К», ТОВ «Інтера», ТОВ «ТК Нові технології», з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

24. Окремо скаржник звертає увагу на те, що проведеним аналізом чітко прослідковується обрив ланцюга постачання «геотекстилю композитного Glasstex P 50» та «бітуму шляхового БНД 60/90, 70/100» від перелічених вище контрагентів, оскільки по контрагентам-постачальникам не встановлено його придбання (контрагенти не є ні імпортерами, ні виробниками товару). З огляду на зазначене встановити виробника даного товару не є можливим.

25. Відтак, скаржник вважає, що встановлені факти свідчать про те, що ТОВ «Техносервіс К», ТОВ «Інтера», ТОВ «ТК Нові технології» здійснювало безтоварні операції з реалізації товару, який в дійсності не придбавався, а операції лише полягали в документальному їх оформленні (в тому числі шляхом складання податкових накладних), з метою формування штучного податкового кредиту та ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів третіми особами. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

27. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

28. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

29. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

30. Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

31. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

32. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

33. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

34. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

35. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

36. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

37. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

38. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

39. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

41. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

42. Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27 березня 2012 року у адміністративній справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

43. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду в порядку. Встановленому підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС не зробила.

44. Отже, при розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

45. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 23 квітня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Тенхосервіс-К» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10-18, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити за геотекстиль композитний Classtex Р 50, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід`ємною частиною договору.

46. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Тенхосервіс-К» виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03 травня 2018 року на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622 314 грн, у тому числі ПДВ - 103 719 грн, яка 22 травня 2018 року була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

47. Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2018 року в розмірі 103 719 грн, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» за липень 2018 року.

48. Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором купівлі-продажу № 10-18 від 23 квітня 2018 року підтверджується видатковою накладною № 6 від 03 травня 2018 року на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622 314 грн, у тому числі ПДВ - 103719 грн, податковою накладною № 1 від 03 травня 2018 року на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622 314 грн, у тому числі ПДВ - 103 719 грн.

49. Факт здійснення перевезення товару позивачем підтверджується подорожнім листом № 072204 від 03 травня 2018 року, що відповідає умовам договору, за змістом якого товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця.

50. На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку на оплату № 11 від 03 травня 2018 року. Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ «Тенхосервіс-К» товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

51. Факт оприбуткування товару, отриманих від ТОВ «Тенхосервіс-К» підтверджується прибутковим ордером № ПН-0000643 від 03 травня 2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Використання придбаного у ТОВ «Тенхосервіс-К» товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 31 травня 2018 року № СпТ-000115 та № СпТ-000114.

52. Крім того, 24 квітня 2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ТК Нові технології» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 15/19, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити за геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід`ємною частиною договору.

53. На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТН Нові технології» виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03 травня 2019 року на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1 004 000 грн, у тому числі ПДВ - 167 333,33 грн, яка 07 травня 2019 року була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, та податкову накладну № 2 від 07 травня 2019 року на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1 003 557,10 грн, у тому числі ПДВ - 167 259,52 грн, яка 07 травня 2019 року була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

54. Сума ПДВ на підставі вказаних податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2019 року в розмірі 334592,85 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» за червень 2019 року.

55. Факт здійснення господарських операцій з придбання товарів за договором купівлі-продажу товарів № 15/19 від 24 квітня 2019 року підтверджується видатковою накладною № ТК-0000025 від 08 травня 2019 року на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 2 007 557,10 грн, у тому числі ПДВ - 334 592,85 грн та податковими накладними № 1 від 03 травня 2019 року, № 2 від 07 травня 2019 року.

56. Здійснення перевезення товару позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною № 183 від 08 травня 2019 року, копія якої міститься у матеріалах справи.

57. На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку-фактури № ТК-0000002 від 24 квітня 2019 року. Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ «ТН Нові технології» товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

58. Факт оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ «ТН Нові технології» підтверджується прибутковим ордером № ПН-0000510 від 08 травня 2019 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Використання придбаного у ТОВ «ТН Нові технології» товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 30 травня 2019 року № СпТ-000090, від 30 травня 2019 року № СпТ-000091, від 31 травня 2019 року № СпТ-000145. 59. 25 серпня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ітінера» (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів № 98, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, визначений у цьому договорі, який не обтяжений, та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість.

60. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору найменування товару: бітум шляховий БНД 60/90, бітум шляховий БНД 70/100, пічне паливо, водно-бітумна емульсія, мінеральний порошок МПІ, модифікатори асфальту, полімерні домішки. При тлумаченні цієї угоди мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

61. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Ітінера» виписано позивачу податкову накладну № 11 від 31 серпня 2018 року на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128 000 грн, у тому числі ПДВ - 21 333,33 грн, яка 07 вересня 2018 року була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

62. Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2018 року в розмірі 21 333,33 грн, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» за серпень 2018 року.

63. Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором постачання нафтопродуктів № 98 від 25 серпня 2018 року підтверджується видатковою накладною № 59 від 31 серпня 2018 року на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128 000 грн, у тому числі ПДВ - 21 333,33 грн, податковою накладною № 11 від 31 серпня 2018 року на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128 000 грн, у тому числі ПДВ - 21 333,33 грн.

64. Перевезення товару здійснено позивачем 31 серпня 2018 року, що підтверджується подорожнім листом №019655 від 31 серпня 2018 року.

65. На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем також надано до суду копію рахунку на оплату № 55 від 31 серпня 2018 року. Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ «Ітінера» товару здійснена 31 серпня 2018 року у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою та не заперечується відповідачем.

66. Факт оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Ітінера», підтверджується прибутковим ордером № ПН-0001113 від 31 серпня 2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Використання придбаного у ТОВ «Ітінера» товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актом списання від 29 грудня 2018 року № СпТ-000402.

67. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що отримання позивачем товарів від перелічених вище контрагентів, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

68. Водночас слід зазначити, що документи повинні підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

69. Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій (поставки товару) ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» з наступними контрагентами: »), ТОВ «Техносервіс-К», ТОВ «Ітінера», ТОВ «ТК Нові технології».

70. Висновок відповідача щодо нереальності зазначених операцій полягає у відсутності факту придбання ТОВ «Техносервіс-К», ТОВ «Ітінера», ТОВ «ТК Нові технології» товару (згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних операції з придбання «геотекстилю композитного Glasstex P 50» та «бітуму шляхового БНД 60/90, 70/100»; у ланцюгах постачання цих товариств наявна різнопланова продукція: ТОВ Інтера - порошок мінеральний, щебінь, пальне, мазут та інше; ТОВ «ТК Нові Технології» - сигарети, вироби текстильні (не трикотажні), тушки бройлера, свинину, курятину, виноград сушений, вироби для домашніх тварин, туристичне обладнання, профіль алюмінієвий, лист алюмінієвий, картопля насіннєва, суміш насіння трав для газонів, капуста, насіння овочів, горщики для розсади; у контрагентів відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси для даного товару.

71. Тобто, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані, зокрема тим, що господарські операції з контрагентами позивача не мали реальних правових наслідків, оскільки: відсутній факт придбання ними проданого позивачу товару; дослідити рух такого по ланцюгу постачання неможливо; згідно з даними ЄРПН відсутні операції щодо придбання цими контрагентами (їх постачальниками) товарів, які поставлялися позивачу; відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси для реалізації такої кількості товарно-матеріальних цінностей.

72. Вирішуючи спір та визнаючи незаконними оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов`язань, суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише загальним посиланням на документальне підтвердження здійснення розглядуваних операцій, однак не навели обґрунтованих мотивів, з посиланням на підтверджені належними доказами обставини, які б спростовували висновки контролюючого органу й свідчили про реальне виконання контрагентами своїх зобов`язань.

73. На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

74. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

75. Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

76. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

77. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

78. Визнаючи обставини здійснення господарських операцій по поставці та придбанню товарів, суди не встановили, хто ж саме від імені контрагентів підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача; не з`ясували за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки позивача та його контрагентів, а також наявності у останніх трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання; не перевірили походження товарів у ланцюгу постачання.

79. Однак, на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій не оцінили зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

80. Відтак не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Товариства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.

81. З огляду на це, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

82. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно не лише констатувати наявність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а дослідити письмові докази з наданням їм обґрунтованої оцінки, що судами зроблено не було.

83. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

84. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

86. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

87. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

88. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192). Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 440/330/20, в частині задоволення позовних вимог, скасувати, а справу в цій частині направити до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов