Постанова 4857 № 500/4804/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4804/21 пров. № А/857/2034/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Шавеля Р.М., розглянувши у в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (суддя Подлісна І.М., ухвалена в м. Тернополі ) у справі № 500/4804/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови їй зарахувати період роботи з 28.04.1997 по 29.06.2021 до стажу державної служби. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи з 28.04.1997 по 29.06.2021 до стажу державної служби який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позов задоволено повністю. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке в апеляційній скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначає, що оскільки з заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач не зверталась, таким чином відповідачем не було відмовлено у призначенні відповідної пенсії. Також зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та доводи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області. 12.06.2021 року позивач досягнула пенсійного віку - 60 років, 29.06.2021 вона звільнилась з державної служби - з Головного управління ДПС у Тернопільській області. ОСОБА_1 30.06.2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою щодо призначення їй пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, та листом від 25.07.2021 року за №1900- 0202-8/21865 Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України Про державну службу» з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.Також пенсійний орган зазначив, що у неї немає необхідного стажу державної служби і їй призначено пенсію за віком. Період роботи в податковій службі з 28.04.1997 до стажу державної служби не зараховано, оскільки в цей період позивачу присвоювались спеціальні звання . Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернулася в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-ІV) передбачено, що особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. 10.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 року (далі - Закон №889-VIII), пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII). Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством ( пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII). Як вбачається з матеріалів справи, а саме з запису №10 від 21.02.1997 року на підставі наказу № 10-о від 21.02.1997 року позивач була призначена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу примусового стягнення податків державної податкової адміністрації у Підволочиському районі. Відповідно до запису №11 від 28.04.1997 року на підставі наказу № 15-о від 28.04.1997 року їй в податковій службі присвоєно персональне звання - інспектора податкової служби 11 рангу. Під час роботи в Підволочиському райфінвідділу 09.03.1994 року відповідно до статті 17 закону 3723-ХІІ прийняла присягу державного службовця. Як вірно заначено судом першої інстанції, на виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким було визначено посади і органи, час роботи на яких зараховуються до стажу державної служби, абзацом 3 пункту 2 якого передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно спеціальні звання. Відповідно до ч,2 ст.25 ЗУ Закону № 3723 XII «Про державну службу» від 16.12.1993 року при встановленні категорій посад державних службовців зроблено посилання на інші прирівняні до них особи. Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990 року № 509- XII «Про державну податкову службу в Україні» а з 12.08.2012року Податковий кодекс. Як вірно зазначено судом першої інстанції, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами частини 1 статті 15 Закону № 509-ХІІ може бути особа, яка має освіту за фахом та відповіла кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини п`ята, шоста статті 15 цього Закону). Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 даного Закону). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, та які займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави / зокрема у сфері податкової політики / у період до 12.08.2012 року перебувають на державній службі та є державними службовцями. Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України з 12.08.2012 року визначено, що період роботи посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції / у тому числі тих, яким присвоєно спеціальні звання/ зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Наведене узгоджується з ч.18 ст.37 Закону № 3723 XII «Про державну службу» від 16.12.1993 року, згідно якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до Закону присвоюються спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, ні Податковим Кодексом України не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України №3723 XII» Про державну службу» від 16.12.1993 року, зокрема ст.37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи , які досягли встановленого законодавством пенсійного віку та відповідного страхового стажу, у тому числі стажу державної служби - не менше як 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. З трудової книжки позивача видно, що вона з 21.02.1997 року по 29.06.2021року працювала на державні службі у Підволочиській державній податковій інспекції Тернопільської області на різних посадах, за час її роботи їй присвоювались персональні та спеціальні звання: 28.04.1997 року присвоєне персональне звання інспектор податкової служби II рангу/запис у трудовій книжці 11/; 24.05.2001 року присвоєне персональне звання інспектор податкової служби І рангу/запис у трудовій книжці 17/; 21.10.2002 року присвоєне спеціальне звання радник податкової служби III рангу/запис у трудовій книжці 18/; 01.01.2014 року присвоєне спеціальне звання радник податкової та митної справи III рангу/запис у трудовій книжці 32/; 16.08.2019 року під час роботи в Підволочиській ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області наказом №5-0 від 15.08.2019р. їй присвоєно 6 ранг державного службовця/запис у трудовій книжці 41/. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що період з 28.04.1997p. по 29.06.2021р. - 24 роки 2 місяці проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу податкової служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723 XII «Про державну службу» від 16.12.1993. Враховуючи викладене колегія суддів спростовує твердження апелянта про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, оскільки такі є безпідставними. Частиною 2 статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01.05.2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що згідно записів в трудовій книжці, позивачу слід зарахувати в стаж державної служби період роботи в податковій службі з 28.04.1997 по 29.06.2021. Частинами 3, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відмова в зарахуванні позивачці періодів роботи до пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року - не відповідає вимогам чинного законодавства, та, відповідно, є такою, що порушує конституційні права позивача, а відтак позов підставно задоволено. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 500/4804/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко Р. М. Шавель