Постанова 4857 № 500/8459/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/8459/21 пров. № А/857/6464/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (суддя першої інстанції Мірінович У.А., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 20.01.2022) В С Т А Н О В И В : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмову в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язання перевести на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону з 02.03.2020, перерахувати та виплатити зазначену пенсію. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугою років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі його заяви від 16.10.2021, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за пунктом «а» статті 12 цього Закону з 01.11.2020, з урахуванням раніше виплачених коштів. В задоволенні позовних вимог про переведення ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02.03.2020 відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 454,00 грн. сплаченого судового збору. Не погодившись із рішенням, вважаючи таке незаконним, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.01.2022 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; в тому числі, особи звільнені із служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. Враховуючи, що календарна вислуга позивача на день звільнення становить 21 рік 02 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, при необхідних 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Відповідач вважає, що у нього відсутні правові підстави для призначення пенсії за вислугу років на тих умовах, про які вказує позивача. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 наказом Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» від 26.02.2020 №28/ОС-20 був звільнений з 01.03.2020 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на підставі пункту 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» та частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Згідно змісту пункту 2 наказу від 26.02.2020 №28/ОС-20 «Про звільнення» вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні 21 рік 02 місяці 03 дні; в пільговому обчисленні 30 років 03 місяці 14 днів. Пунктом 3 наказу від 26.02.2020 №28/ОС-20 «Про звільнення» визначено, що загальний трудовий стаж позивача на день звільнення становить 25 років 02 місяці 14 днів (а.с.6). Також згідно розрахунку вислуги років позивача від 15.10.2021 календарна вислуга років позивача становить 20 років 2 місяці 03 дні, трудовий стаж 04 роки 00 місяців 11 днів, пільгова вислуга 30 років 03 місяці 14 днів (а.с. 7-8). З матеріалів справи видно, що позивач з березня 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому пунктом «а» статті 13 цього Закону, перерахувати та виплатити зазначену пенсію, оскільки його вислуга років є достатньою для призначення йому пенсії згідно пункту «а» статті 12 вказаного Закону, а не пункту «б» (як йому призначено). Однак, відповідач листом від 01.11.2021 №6493-6574/Т-02/8-1900/21 повідомив позивача, що якщо особа звільнена зі служби з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року, незалежно від віку, хоче отримувати пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то їй необхідно мати календарну вислугу років - 24 роки та 6 місяців (в позивача вислуга років в календарному обчисленні становить 21 рік 02 місяці 03 дні). Таким чином, відсутні підстави для переведення позивача на пенсію згідно вказаного пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через недостатність вислуги років в календарному обчисленні. Також зазначено, що питання щодо обчислення вислуги років належить до компетенції уповноваженого структурного підрозділу силових міністерств та відомств (а.с. 9). Ухвалюючи рішення про частково задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років позивача з урахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 30 років 03 місяці 14 днів. Отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Згідно статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. отже, позивач має право на переведення на пенсію за вислугою років за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з дня звернення про таке переведення (тобто з 16.10.2021, а не з 02.03.2020), та право на перерахунок пенсії але не більш як за 12 місяців перед місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто, з 01.11.2020. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в податковій міліції є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-XII). Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Нормами статті 17-1 Закону N 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393). Саме цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах. Разом з тим, як Законом № 2262-XII, так і Постановою № 393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років. Отже, статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови, за яких пенсія призначається саме за вислугу років. Згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності). Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-XII, так і до осіб, що мають такі пільгові умови. Із матеріалів справи видно, що вислуга років ОСОБА_1 , з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років (30 років 03 місяці 14 днів), що підтверджено наказом Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» від 26.02.2020 №28/ОС-20 (а.с.6). Такі обставини не заперечуються відповідачем. Суд першої інстанції вірно послався у даній справі на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, що висловлена в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, відповідно до якої основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. При цьому Верховним Судом вказано на необґрунтованість висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Така позиція в подальшому була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18. Зокрема, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд зробив наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393». Статтею 1 Закону N 2262-XII передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Отже, передбачена Законом N 2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII. Таким чином, зважаючи на те, що позивач звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 01.03.2020 та на момент звільнення його вислуга років в пільговому обчисленні становила 30 років 03 місяці 14 днів, тому останній мав право на переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до положень пункту «а» статті 12 Закону « 2262-XII та Постанови №393. Отже, є необґрунтованим висновок апелянта про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, що регулюють спірні правовідносини. Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив перевести його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до пунктів 6, 17, 18 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Згідно до статті 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Відповідно до статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Враховуючи, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» Закону № 2262-ХІІ 16.10.2021, то він має право на переведення на пенсію за вислугою років за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з дня звернення про таке переведення (тобто з 16.10.2021), та право на перерахунок пенсії але не більш як за 12 місяців перед місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто, з 01.11.2020. Зважаючи на вищевикладене, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за вислугою років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 та зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі його заяви від 16.10.2021, здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за пунктом «а» статті 12 цього Закону з 01.11.2020, з урахуванням раніше виплачених коштів. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець