Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/6605/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6605/21 пров. № А/857/4837/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року (головуючий суддя Димарчук Т.М., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до представника Уповноваженого з дотримання прав і свобод Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Іванкевича Віктора Вікторовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання рівних прав і свобод Іванкевича Віктора Вікторовича про визнання протиправними дій, які полягали у порушенні права на таємницю кореспонденції. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати таке рішення та задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що на ім`я його матері ОСОБА_2 , в червні цього року, надійшов конверт, в якому містився лист з додатками від представника Уповноваженого з дотримання рівних прав і свобод Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_3 . Так, в даному конверті містився лист № 6347.2/В-7389.3/21/21/28.4 від 07.06.2021, цей лист був оформлений на ім`я ОСОБА_2 . До цього листа були долучені додатки, а саме: копія листа Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області № 401/01-15 від 17.05.2021 року та копії моїх заяв (Хлопека Міхала) в кількості 2 (двох) штук від 26.02.2021 року. Тобто, конверт адресований на ім`я ОСОБА_2 , а в конверті знаходились документи, що містили інформацію, в тому числі і про нього. Відповідно, ОСОБА_2 повідомила про зазначену обставину та, на його прохання, передала цей конверт з листом та додатками, які отримала вона, проте містили інформацію та документи про нього. Вищевказана інформація свідчить про порушення таємниці кореспонденції, оскільки інформація про нього та його кореспонденцію була Відповідачем направлена на ім`я зовсім іншої особи. Оскільки ОСОБА_2 , яка отримувала кореспонденцію з інформацією про нього та його листами не є працівником підприємства поштового зв`язку, відповідно вона не зобов`язана зберігати таємницю листування та іншої письмової кореспонденції, яка стала їй відома та може вільно переповідати зміст кореспонденції іншим особам без будь-яких наслідків для себе. Вважає, що відповідач, як посадова особа Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, зобов`язаний серед іншого забезпечувати таємницю кореспонденції відправленої ним у відповідь на звернення громадян будь-яким способом. Відповідно дост.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи, юридичні особи, об`єднання громадян, суб`єкти владних повноважень. Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За приписами ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. За приписами ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування. Винятками можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинності чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. В ч. 1, ч.2 ст. 270 ЦК України зазначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я, довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Ст. 12 Загальної декларації прав людини говорить: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людини має право на захист закону від такого втручання або таких посягань». Частинами 1, 2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Відповідно до ст.306 ЦК України фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи. Таємниця кореспонденції - це правовий принцип, який сприяє підтриманню суспільних відносин, гарантує охорону особистого життя громадян. Правом на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції передбачено захист від ознайомлення з листування, прослуховуванням телефонних розмов, а також розголошення їх змісту будь- якою особою без згоди відправника та одержувача, чи співрозмовника. Таким чином, направляючи ОСОБА_4 лист з додатками, в яких містилась інформація і про його звернення, а тобто і про його особисте життя та його особисту кореспонденцію, ця інформація, яка містилася у вищезгаданих листах стала відома особам, яких вона не стосувалася, чим було порушено конституційне право позивача на таємницю кореспонденції. Порушення права позивача на таємницю кореспонденції відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може мати місце лише коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2021 до Секретаріату Уповноваженого надійшло звернення позивача від 26.04.2021, що зареєстровано за № Х-7603.3/21, у якому позивач скаржився на прояви дискримінації за ознаками громадянства та упереджене ставлення до нього та його сім`ї посадових осіб Війницької (Затурцівської) сільської ради Локачинського району Волинської області. Зокрема у зверненні вказував, що є громадянином Республіки Польща і з 2001 року проживає в Україні разом із батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Зазначав, що його мати, ОСОБА_2 , є інвалідом II групи та перебуває на його утриманні. Вважає, що саме за ознаками громадянства по відношенню до нього та його сім`ї вчиняються протиправні дії, які полягають, зокрема у відмові в наданні в оренду земельної ділянки для вирощування культурних рослин. Позивач просив відповідача провести перевірку на предмет вчинення протиправних дій з ознаками дискримінації відносно нього та його сім`ї з боку посадових осіб Затурцівської сільської ради та у разі встановлення факту вчинення таких дій - притягнути винних осіб до відповідальності. Про прийняття звернення до розгляду позивача повідомлено листом Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12.05.2021 № 1345 8.4/Х-7603.3/21/28.4 у якому також вказано, що відповідачем направлено лист до Війницької об`єднаної територіальної громади Локачинського району Волинської області з проханням повідомити про об`єктивно обгрунтовану мету зазначених у зверненні обмежень у викупі земельної ділянки. Зазначено, що про результати звернення позивача буде повідомлено додатково. 26.04.2021 до Секретаріату Уповноваженого надійшло аналогічне за змістом звернення ОСОБА_2 , яка також повідомляла про упереджене та дискримінаційне ставлення з боку посадових осіб Затурцівської сільської ради відносно неї та її сім`ї, а також просила провести перевірку щодо вчинення таких протиправних дій, які полягали, зокрема у відмові розгляду посадовими особами Затурцівської сільської ради її заяви про надання дозволу на викуп земельної ділянки.Щодо прийняття звернення до розгляду заявницю повідомлено листом Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12.05.2021 № 13456.4/В-7389.3/21/28.4. З метою перевірки обставин, викладених у зверненнях позивача та його матері ОСОБА_2 до Війницької об`єднаної територіальної громади Волинської області (Затурцівської сільської ради) відповідачем було направлено лист № 13730.4/В-389.3/21/28.4 від 14.05.2021, в якому наголошено на неприпустимості дискримінації. Окрім того, Представник Уповноваженого просив повідомити про наявність об`єктивно обґрунтованої мети встановлення обмежень щодо викупу земельної ділянки членами сім`ї позивача. Затурцівська сільська рада Локачинського району Волинської області у листі № 401/01-15 від 17.05.2021 надала інформацію та відповіді на запитання, порушені у листах Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини. Листом від 02.06.2021 № 6032.2/7603.3/21/28/28.4 відповідачем надіслано позивачу остаточну відповідь з результатами розгляду його звернення та відповіддю, наданою Затурцівською сільською радою у листі № 401/01-15 від 17.05.2021 (а.с.51) Листом від 07.06.2021 № 6347.2/В-7389.3/21/21/28.4 відповідачем надіслано ОСОБА_2 (матері позивача) остаточну відповідь з результатами розгляду її звернення та відповіддю, наданою Затурцівською сільською радою Локачинського району Волинської області у листі № 401/01-15 від 17.05.2021. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, який здійснює Уповноважений, є, зокрема: захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню. Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Уповноважений зобов`язаний додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права. Відповідно до статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI Уповноважений у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, зокрема, розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань дискримінації. Згідно із частиною третьою статті 17 Закону № 776 при розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою. Відповідно до статті 40 Конституції України кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно дост.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інформацію» суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи, юридичні особи, об`єднання громадян, суб`єкти владних повноважень. Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. За приписами ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. В даній спірній ситуації, судом першої інстанції враховано, що Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За приписами ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Згідно ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. За приписами ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування. Винятками можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинності чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. В ч. 1, ч.2 ст. 270 ЦК України зазначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я, довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. У даному випадку на переконання суду відповідачем не було порушено права позивача на таємницю кореспонденції з огляду на наступне. Судом першої інстанції також встановлено, що предметом звернення позивача до Уповноваженого ВРУ з прав людини було прохання проведення перевірки щодо ймовірних протиправних дій Війницької (Затурцівської) сільської ради з ознаками дискримінації за громадянством. Як зазначав позивач у своєму зверненні - неупереджене, дискримінаційне ставлення (у зв`язку з громадянством) з боку посадових осіб органів місцевого самоврядування відбувається стосовно як нього, так і його сім`ї, зокрема ОСОБА_2 . Надходження такого звернення зумовило виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки на предмет можливої дискримінації по відношенню до вказаних у зверненні позивача осіб та стосовно самого позивача. В подальшому, звернення ОСОБА_2 зобов`язало відповідача застосувати аналогічний алгоритм дій, оскільки у її зверненні порушено подібні питання, які стосуються тих самих осіб, однієї й тієї ж родини. З урахуванням того, що звернення позивача стосувалось твердження про дискримінацію стосовно нього та інших осіб як єдиної родини, у відповідача постала необхідність встановити чи дійсно мало місце відмінне ставлення до позивача та інших осіб, які перебувають в аналогічній ситуації, відмінне ставлення до сім`ї позивача як певної групи осіб та визначити головну причину такого ставлення. Для ефективної реалізації поставлених перед відповідачем та зазначених вище завдань розгляд звернень позивача та члена його сім`ї доцільно було розглядати у їх сукупності. Отримавши від Затурцівської сільської ради Локачинського району лист-інформацію з приводу піднятих відповідачем питань (які стосувались як позивача так і його матері ОСОБА_2 ) Уповноважений ВРУ з прав людини направив обґрунтовані відповіді заявникам, як позивачу так і його матері, на вказану ними адресу: АДРЕСА_1 , що містили результати розгляду звернень та відповідні матеріали на підставі яких зроблено висновки про відсутність протиправних дій з боку посадових осіб органу місцевого самоврядування. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», «Про інформацію». З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року по справі № 140/6605/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін