Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/6970/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/6970/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вишар І.Ю. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 21 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника позивача - Мельника С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу паркування департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради про скасування постанови серії ІВ №00057683 від 21.03.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, В С Т А Н О В И В : до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу паркування департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця) про скасування постанови серії ІВ № 00057683 від 21.03.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2022 року в адміністративному позові ОСОБА_1 до Відділу паркування департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради (вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050) про скасування постанови серії ІВ №00057683 від 21.03.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано, тим що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що з фотознімків не вбачається, що автомобіль знаходиться в зоні дії дорожнього знаку 3.34, оскільки останні не містять відомостей про вимірювання відстані від автомобіля до знаку та що ця відстань складає менше 30 метрів. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.03.2022 року головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради Фалінським Б.В. було виявлено адміністративне правопорушення: порушення правил зупинки, а саме, зупинка на смузі руху громадського транспорту автомобіля «Peugeot 3008» з номерним знаком НОМЕР_1 за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна, 52, чим порушено пункт 15.9 (е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин правопорушення відповідно до вимог примітки до статті 14-2 КУпАП: фотознімки з різних ракурсів, що здійснені за допомогою програмно-апаратного комплексу «Інспектор» (EM18521200094), який пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", що підтверджується: сертифікатом експертизи, атестатом відповідності, додатком до сертифіката, що автоматично визначає координати місця фіксації, відображають: 1) дату порушення 21.03.2022 р; 2) місце розташування транспортного засобу; 3) географічні координати: 49.233214, 28.468275; 4) час вчинення порушення: 12 год. 46 хв. Постанова про накладення адміністративного стягнення була складена відносно ОСОБА_1 , оскільки саме за ним зареєстрований транспортний засіб засобу «Peugeot 3008» з номерним знаком НОМЕР_1 . Правомірність винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 21.03.2022 року є предметом судового розгляду в даній справі. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII; Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII; Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом «е» пункту 15.9. Розділу 15 ПДР України встановлено, що зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Згідно примітки до ст.122 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідно до ст.279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). Таким чином, враховуючи, що позивач є особою, за якою зареєстровано право власності на транспортний засіб «Peugeot 3008» з номерним знаком НОМЕР_1 , тому посадова особа відповідача мала право, після встановлення відповідальної особи, винести постанову про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, зафіксоване в режимі фотозйомки, відносно позивача без його участі. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною другою ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 15.9 «е» ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Згідно з пунктом 4.3 ГБН В.2.3-218-550:2010 основними елементами зупинок є: - зупинковий майданчик, який влаштовують на дорогах і на ділянках доріг у населеному пункті або зупинковий напівмайданчик, який допускається застосовувати за певних умов тільки в населеному пункті; -посадковий майданчик; - павільйон; - відповідні дорожні знаки, огородження та розмітка. Відповідно до розділу 33 ПДР України «Дорожні знаки»: - 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів. Посадковий майданчик передбачає обов`язкову наявність і зупинкового майданчика. Вказані елементи дороги за своєю характеристикою однозначно видимі для учасників дорожнього руху. Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, на офіційному сайті інспекції з питань контролю за паркуванням Вінницької міської ради (https://inspector.vmr.gov/ua) наявні фотознімки подій 21 березня 2022 року. Із даних фотознімків чітко вбачається, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо в зоні посадкового майданчика автобуса. Тому у інспектора не було необхідності здійснювати будь-які заміри. Початок посадкового майданчика автобуса був позначений дорожнім знаком 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Окрім того, в зоні вказаного посадкового майданчика автобуса наявна дорожня розмітка жовтого кольору 1.4 (позначає місця, де заборонено зупинку транспортних засобів з тієї сторони, де вона нанесена. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаком 3.34 3.34 "Зупинку заборонено" (в даному випадку такий знак теж наявний) і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру) та 1.17.1 (жовтого кольору) позначає зупинки маршрутних транспортних засобів. Зазначені обставини підтверджують порушення позивачем правил зупинки. Колегія суддів враховує те, що позивач є інвалідом 2 групи, однак зазначає, що зоні в посадкового майданчика автобуса інвалідам здійснювати зупинку транспортного засобу теж заборонено. Згідно із ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що транспортний засіб «Peugeot 3008» з номерним знаком НОМЕР_1 здійснив зупинку із порушенням Правил дорожнього руху, що підтверджено належними та допустимими доказами, отже оскаржувана постанова інспектора з паркування є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , адже суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.