Постанова 4856 № 560/2246/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2246/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Курко О. П. 22 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.01.2022 №3; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди з 04.07.2001 по 25.11.2015 та з 26.11.2015 по 27.07.2020; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 06 січня 2022 року пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №5 від 05.01.2022 та №6 від 05.01.2022, виданих Меджибізькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, з урахуванням виплачених сум пенсії. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що у позивача відсутній стаж державної служби для призначення пенсії державного службовця, а тому, правомірно відмовлено в задоволенні його заяви. Перелік посад працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів, які відносились до відповідних категорій посад державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239, яка була чинна до 26.10.2001. При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон №2493-ІІІ), відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Тому періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 25.11.2015 на посаді сільського голови Шрубківської сільської ради, з 26.11.2015 по 27.07.2020 на посаді селищного голови Меджибізької селищної ради, не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), відповідно, не враховується заробітна плата за період роботи в органах місцевого самоврядування. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1085862 позивачу з 07.02.2018 встановлено другу групу інвалідності. Відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_1 позивач: - 16.03.1989 обраний головою Шрубківської сільської ради народних депутатів; - 27.04.1994 присвоєно десятий ранг державного службовця; - 30.03.1998 обраний сільським головою Шрубківської сільської ради; - 31.03.2002 обраний сільським головою Шрубківської сільської ради; - 05.04.2005 присвоєно восьмий ранг державного службовця; - 11.04.2006 обраний сільським головою Шрубківської сільської ради; - 03.05.2007 присвоєно сьомий ранг державного службовця; - 18.11.2010 обраний сільським головою Шрубківської сільської ради; - 26.11.2015 обраний Меджибізьким селищним головою; - 27.07.2020 звільнений у зв`язку з достроковим припиненням повноважень відповідно до п.1 ч.1 ст.79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з матеріалами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зарахований позивачу, становить 12 років 3 місяці 19 днів. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.02.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 06.01.2022 щодо переведення на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.01.2022 №3 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності як державного службовця відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки призначення пенсії по інвалідності чинним законодавством не передбачено. Про зазначене рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом №889-VIII. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Як встановив суд, відповідач не зарахував до стажу державної служби позивача період роботи з 04.07.2001 по 25.11.2015 на посаді сільського голови Шрубківської сільської ради та з 26.11.2015 по 27.07.2020 на посаді селищного голови Меджибізької селищної ради. Щодо не зарахування зазначених періодів роботи позивача до стажу державної служби, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016, у зв`язку з затвердженням 25.03.2016 постановою Кабінету Міністрів України №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229). Порядок №229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 здійснюється відповідно до Порядку №283. Згідно з пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Зміст наведених норм свідчить про те, що до стажу державної служби відноситься час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-ІІІ. Так, згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено, зокрема, селищних і сільських голів. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи позивача з 04.07.2001 по 25.11.2015 та з 26.11.2015 по 27.07.2020 до стажу державної служби. Закон №2493-ІІІ набрав чинності 04.07.2001. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-ІІІ визначено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зараховується до стажу державної служби. Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів відповідачів про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця. Оскільки спірні періоди належать зарахуванню до спеціального стажу позивача, розмір якого відповідає визначеному законодавцем стажу державної служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу". Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість призначення позивачу обраного ним виду пенсії, а також висновок про те, що він набуде право на пенсію державного службовця лише за умови досягнення пенсійного віку, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.01.2022 №3 є протиправним та його слід скасувати. При цьому, суд зазначає, що Головним управлінням пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" не приймалося. А тому, судом першої інстанції правильно визначено, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача призначити, здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 06 січня 2022 року пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках №5 від 05.01.2022 та №6 від 05.01.2022, виданих Меджибізькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, з урахуванням виплачених сум пенсії. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.