Постанова 4855 № 640/5814/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5814/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00002380701, № 00002390701. Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються тільки на ненаданні документів посадовим особам, які проводили перевірку. Позивач вказує, що оригінали первинних бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт» було вилучено, про що позивач повідомив відповідача. З огляду на викладене, позивач вважає висновки згадуваного акту перевірки безпідставними та передчасними. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00002380701, № 00002390701. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.04.2022. Розгляд апеляційної скарги 13.04.2022 не здійснювався, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року і наказу голови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2022 року № 16 "Про встановлення особливого режиму роботи Шостого апеляційного адміністративного суду в умовах воєнного стану". У зв`язку з тим, що розгляд справи 13.04.2022 не відбувся, судом призначено розгляд апеляційної скарги на 01.06.2022 у відкритому судовому засіданні. 03.05.2022 до суду під № 13998 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. 01.06.2022 судом оголошено по справі перерву до 22.06.2022 задля надання учасниками справи додаткових пояснень. У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків Державної податкової служби, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої, складено акт від 18 листопада 2020 року № 334/28-10-07-01-02. Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до завищення відємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 36607959 грн. та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість до сплати на суму 14233719 грн.; пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, яким передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 25020 року: № 00002380701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21350578,50 грн. (за основним платежем 14233719,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); № 00002390701, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 36607959,0 грн. Рішенням Державної податкової служби України від 17 лютого 2021 року № 3732/6/93-00-06-01-02-06, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00002380701, № 00002390701 без змін. Незгода позивача із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, в даному випадку, позивач не відмовлявся надавити запитувані документи, оскільки можливість їх надання у позивача була відсутня. При цьому, лише після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). З акту перевірки вбачається, що фактично відповідачем використано інформацію, що міститься і АІС «Податковий блок» по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт». Відповідачем, ані в акті перевірки, ані в заявах по суті справи, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Висновки контролюючого органу будуються виключно відсутністю у позивача документів. Суд першої інстанції виснував, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є безпідставним та не знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді, а тому, податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00002380701, № 00002390701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк не було враховано, що відповідно до положень статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, позивач міг звернутись до правоохоронного органу з метою отримання вилучених у нього документів для забезпечення відповідача первинними бухгалтерськими документами. Також, відповідач вказує на те, що ним було зроблено запит до Прокуратури міста Києва з метою отримання вилучених у позивача первинних бухгалтерських документів, проте станом на час складання акта перевірки, документи від Прокуратури міста Києва не надійшли, тож, позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами правомірність формування від`ємного значення з ПДВ за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ Торговий дім «Інтерагростандарт». З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України). Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Згідно норм пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, уразі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року N 22 за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу. Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами органу ДФС акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі. При цьому, орган ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій. Одночасно, пунктом 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року N 22 визначено, що у разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій. В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. При цьому, до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин. На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій. У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДФС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів. У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 Кодексу щодо обов`язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДФС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів. Новий наказ про проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються. У разі якщо терміни, визначені пунктом 44.5 статті 44 Кодексу, достроково скорочуються - видається наказ про поновлення перевірки не пізніше наступного робочого дня, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Тож, з наведеного слідує, що у разі, якщо до початку та/або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що лише після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року справа № 815/2488/15 (№ К/9901/31733/20). Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що листом від 02 жовтня 2020 року № 02-10 позивач повідомив відповідача, зокрема, про те, що на виконання вимоги Прокуратури міста Києва від 21 серпня 2020 року № 04/2/4/3-11715-20 в рамках кримінального провадження № 42020100000000046 за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, листом від 18 вересня 2020 року № 21/09/20-1 передано до Прокуратури міста Києва оригінали документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагроматндарт». При цьому, посилання апелянта на те, що товариство могло і не передавати оригінали первинних документів та зберегти у себе копії, на переконання колегії суддів, не змінює суті наведеного вище та не зрозуміло що було перешкодою після отримання вказаних документів на запит податкового органу, провести вказану перевірку та зробити висновки на підставі аналізу та дослідження первинної бухгалтерської документації товариства позивача з контрагентом щоб такі висновки базувались на дійсному аналізі господарських взаємовідносин, а не на припущеннях та інформації з внутрішніх баз даних податкового органу, які лише в сукупності дають реальну та об`єктивну інформації про такі господарські взаємовідносини. Водночас, відповідач листами від 05 жовтня 2020 року № 5872/9/28-10-07-01 та від 23 жовтня 2020 року № 6294/8/28-10-07-01-01 сам звернувся до Прокуратури міста Києва щодо надання копій документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» та станом на дату підписання акта перевірки Прокуратурою міста Києва відповідь та доступ до документів на запит відповідача не надано, хоча перевірку розпочато та проведено. За приписами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Як зазначено вище, відповідачем складено акти про ненадання документів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» від 03 листопада 2020 року № 25/28-10-07-01-01 та від 11 листопада 2020 року №36/28-10-07-01-01 Колегія суддів констатує, що, в даному випадку, позивач не відмовлявся надавити запитувані документи, оскільки можливість їх надання у позивача була відсутня і про це було відомо податковому органу. Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно із статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Як вже було зазначено вище, не отримавши на запит з Прокуратури міста Києва первинні документи позивача, відповідачем було використано лише інформацію, що міститься і АІС «Податковий блок» по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт», однак, ані в акті перевірки, ані в заявах по суті справи, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. В акті перевірки не наведено жодних змістовних обставин, які б свідчили про порушення позивачем приписів податкового законодавства, висновки контролюючого органу будуються виключно відсутністю у позивача документів та інформації з баз даних податкового органу по контрагенту позивача та контрагентам 3 ланки (контрагенти контрагента позивача). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є безпідставним та не знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді, а тому податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року № 00002380701, № 00002390701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що відповідачем у апеляційній скарзі підтверджується той факт, що в ході перевірки останнім первинні документи по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Інтерагростаїідарт» не досліджувались. Перевірка проводилась фактично за відсутності первинних документів лише за базами даних податкового органу. Тобто, у апеляційній скарзі підтверджується, що висновки відповідача, викладені в акті, ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності позивача та його контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свого чергу, не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій. Відповідачем не спростовано, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями та які б свідчили про нездійснення спірних операцій, юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та, відповідно, зумовлювали б прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту. Отже, відповідач не спростував, що висновки, викладені в акті, є передчасними, а розпочата відповідачем перевірка підлягала перенесенню до дати повернення позивачу оригіналів первинних документів вилучених Прокуратурою міста Києва в рамках кримінального провадження № 42020100000000046, відомості про яке внесено до ЄРДР 10.02.2020, згідно до Вимоги (в порядку ст. ст. 36, 93 КПК України) про надання оригіналів документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин підприємства з ТОВ «Торговий дім «Інтсрагростандарт» за період 2019-2020 рік від 21.08.2020 № 04/2/4/3-11715-20. Оцінюючи наведені сторонами доводи, колегія суддів суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено, окрім тих, які вже були оцінені судом першої інстанції. Тож, позовні вимоги підлягають задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко Повний текст постанови складено 22.06.2022.