Постанова 4855 № 750/54/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Маринченко О.А. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2022 року Справа № 750/54/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці в Чернігівській області, третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: головний державний інспектор відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці у Чернігівській області Романчук Андрій Станіславович про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці в Чернігівській області (далі - Відповідач), третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: головний державний інспектор відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці у Чернігівській області Романчук Андрій Станіславович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне стягнення № 001262 від 15.12.2021 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, під час розряду такої справи Відповідачем порушено ст.ст. 268, 278 КУпАП, позбавлено Позивача можливості скористатися правами, визначеними ст. 268 КУпАП та розглянуто за його відсутності. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на правомірності прийнятої ним спірної постанови. При цьому, Апелянт зазначає, що перевірка була ним проведена на підставі відповідного направлення на перевірку та наказу, що під час такої перевірки ним було виявлено 44 порушення, про що складено відповідний протокол, зі змісту якого вбачається, що Позивач вчинив порушення, передбачене ч. 5 ст. 41 КУпАП. Разом з тим, Апелянт вказує, що Позивач були роз`яснені його права та обов`язки, згідно зі ст. 268 КУпАП, та ст. 63 Конституції України. Апелянт звертає увагу на те, що Позивач відмовився від надання пояснень, від отримання та підписання протоколу. Апелянт зазначає, що наведені обставини могли б підтвердити свідки, але суд першої інстанції відмовив у клопотанні про їх виклик. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 та від 08.06.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, у своєму відзиві Позивач, зокрема зазначає, що Відповідач не забезпечив його право знати про час та місце розгляду справи та на участь у розгляді справи. Також, Позивач зазначає, що він взагалі не є суб`єктом порушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а також, що в цьому випадку відсутній фактичний склад відповідного порушення і докази його вчинення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.12.2021 головним державним інспектором відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці у Чернігівській області Романчуком А.С. відносно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 001262. У вказаному протоколу зазначено, що 09.12.2021 о 16 год. 00 хв. Позивач за адресою: вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, не представив підтверджуючі документи про забезпечення належного утримання виробничого обладнання та устаткування, а також щодо моніторингу за їх технічним станом (стаття 13 Закону України «Про охорону праці»). До такого протоколу додано: акт № 05-03/921ПЗ від 09.12.2021; копію довіреності № 1/06-01. 15.12.2021 головний державний інспектор відділу нагляду в машинобудуванні та енергетиці Управління Держпраці у Чернігівській області Романчук Андрій Станіславович, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 001262, виніс постанову по справі про адміністративне стягнення № 001262. Вказаною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 41 КУпАП Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 877-V), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою статті 41 КУпАП визначено, що порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, крім порушення, передбаченого частиною шостою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на працівників від чотирьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі-акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку, з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Згідно зі ст. 6 Закону № 877-V, підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. У п.п. 1, 7 Положення № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральим органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення , нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: - дату складення акта; - тип заходу (плановий або позаплановий); - форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); - предмет державного нагляду (контролю); - найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; - найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). Згідно зі статтею 231 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об`єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра, а також невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частини п`ята (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і шоста статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 1884). Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП). Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано чітку процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка передбачає розгляд компетентним суб`єктом владних повноважень відповідної справи про адміністративне правопорушення.

2. Разом з тим, цьому повинно передувати належне та завчасне повідомлення особи, у відношенні якої заведено справу про адміністративне правопорушення, про дату, час та місце розгляду такої справи. Тобто, до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана перевірити наявність доказів належного сповіщення особи.

3. При цьому, праву особи бути належним чином сповіщеною про дату, час та місце розгляду її справи кореспондують інші її процесуальні права, а саме право на участь у розгляді її справи, право надавати пояснення, заявляти клопотання, право на захист тощо.

4. Водночас, критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 420/9061/20.

5. Порушення зазначеної процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення зумовлює нікчемність наслідків такого розгляду.

6. Разом з тим, процедурні питання підлягають першочерговому дослідженню, оскільки встановлення грубих та суттєвих порушень, допущених суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення свідчить про незаконність такого рішення, незалежно від виявлених порушень.

7. У свою чергу, порушення процедури прийняття рішення нівелює відповідні правові наслідки, передбачені таким рішення. Аналогічний вимір суттєвості викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 826/954/17.

8. Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформовано доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), відповідно до якої , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Крім того, винесення рішення на підставі результатів незаконної перевірки є порушенням принципу «належного урядування». У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

9. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували належне повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду його справи.

10. Доводи Апелянта про те, що Позивач відмовився від надання пояснень, від отримання та підписання протоколу, колегія суддів відхиляє, оскільки за таких обставин відповідне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення мало бути направлено Позивача засобами поштового зв`язку або в інший доступний спосіб. Втім, жодних доказів сповіщення Позивача суду не надано, про що вже зазначалося вище.

11. Твердження Апелянта про те, що наведені обставини могли б підтвердити свідки, але суд першої інстанції відмовив у клопотанні про їх виклик, колегія суддів відхиляє, оскільки це не є спірним у справі і позов задоволено судом першої інстанції з інших підстав, а саме у зв`язку з тим, що Позивач не був належним чином повідомлений про розгляд його справи та не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами під час її розгляду, а не під час складання протоколу.

12. Посилання Апелянта на те, що перевірка була ним проведена на підставі відповідного направлення на перевірку та наказу, що під час такої перевірки ним було виявлено 44 порушення, про що складено відповідний протокол, зі змісту якого вбачається, що Позивач вчинив порушення, передбачене ч. 5 ст. 41 КУпАП, судова колегія відхиляє з підстав, наведених вище. Водночас, перевіряючи доводи обох сторін, судова колегія також відхиляє твердження Позивача, викладені в його відзиві на скаргу, про те, що він не є суб`єктом спірного правопорушення і що в його поведінці відсутній відповідний склад. У цьому контексті, судова колегія відзначає, що вище встановлені процедурні порушення, допущені Відповідачем при прийнятті спірної постанови, повністю нівелюють всі наслідки та тягнуть протиправність останньої. Разом з тим, повно та всебічно з`ясовуючи обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що ані з оскаржуваної Позивачем постанови, ані з інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не вбачається, яким чином Відповідачем здійснювалася перевірка наявності саме у Позивача відповідних обов`язків та взагалі прав щодо представлення відповідних документів на обладнання. Зазначені обставини додатково переконують судову колегію у необ`єктивності та поверхневості висновків Відповідача щодо вчинення Позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

13. Доводи Апелянта вказує, що Позивач були роз`яснені його права та обов`язки, згідно зі ст. 268 КУпАП, та ст. 63 Конституції України, колегія суддів відхиляє з підстав, наведених вище.

14. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

15. Тож, враховуючи обставини цієї справи та зібрані докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваної Позивачем постанови.

16. Приходячи до такого висновку, судова колегія враховує доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

17. Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Так, особливості розгляду спорів даної категорії врегульовано ст. 286 КАС України, у частині третій якої визначено виключний перелік способів захисту порушеного права особи, що можуть бути застосовані судом. Вказаною нормою передбачено такий спосіб захисту як скасування спірної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що є достатнім для відновлення порушеного права та законного інтересу Позивача. Водночас, наведена спеціальна норма КАС України не містить такого способу захисту у справах цієї категорії як визнання протиправними та/або незаконними дій суб`єкта владних повноважень. Втім, у позові в цій справі ОСОБА_1 просив саме визнати оспорювану постанову протиправною та скасувати її; рішенням суду першої інстанції постанову скасовано (без визнання протиправною). Отже, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно розв`язав спір, але порушив норми ст. 286 в частині визначення способу захисту його прав.

18. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

19. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення першого абзацу в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне стягнення задовольнити частково» та доповнення його резолютивної частини наступним абзацом «Закрити справу про адміністративне стягнення № 001202 у відношенні ОСОБА_1 ». Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2022 року - змінити, виклавши перший абзац його резолютивної частини в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне стягнення задовольнити частково» та доповнивши його резолютивну частину наступним абзацом: «Закрити справу про адміністративне стягнення № 001202 у відношенні ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 21 червня 2022 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова