Постанова 4824 № 359/1470/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2022 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 359/1470/21 Номер провадження 22-ц/824/5349/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Семенюти О.Ю., у справі за позовом виконавчого комітету Бориспільської міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в : У лютому 2021 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , не забезпечила належного догляду, харчування та виховання малолітньої доньки, утримуючи помешкання у неналежних санітарно-гігієнічних умовах. Служба у справах дітей та сім`ї міської ради отримала повідомлення відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо існування безпосередньої загрози її життю та здоров`ю. Позивач зазначає, що під час відвідування ОСОБА_1 за місцем її проживання було встановлено, що у помешканні, де проживає вищевказана родина відсутнє опалення, водопостачання, газопостачання, продукти харчування. У кімнатах помешкання брудно, волого, на стінах виступив «грибок». Відсутнє належно облаштоване місце для сну та відпочинку для дівчинки. Будинок перебуває у аварійному стані, стеля обвалюється. Під час спілкування з ОСОБА_1 , остання вела себе дуже агресивно та неадекватно по відношенню до працівників служби та ювенальної превенції, у результаті чого виникла потреба у консультації та огляді ОСОБА_1 лікарем-психіатром. Так, ОСОБА_1 була обстежена лікарем психіатром, оформлено попередній висновок про її психіатричний стан та видано направлення на обстеження до обласного психіатричного закладу КЗ КОР «ОПНМО» за попереднім діагнозом «диссоціальний розлад особистості?». Відповідно до проведеної оцінки рівня безпеки малолітньої дитини ОСОБА_2 від 27 січня 2021 року, дівчинка вилучена з родини громадянки ОСОБА_1 , де виникла безпосередня загроза її життю та здоров`ю, дитина була поміщена до інфекційного відділення КНП «ББЛІЛ» для обстеження та лікування. При первинному огляді лікарем було виявлено переохолодження нижніх кінцівок, про що свідчив відповідний колір та слід від опіку. Дитина була брудна та вкрай недоглянута, не йшла на контакт з дорослими, була замкнута та мовчазна. Для свого віку малолітня ОСОБА_2 не вміла харчуватися самостійно. Виконавчим комітетом міської ради було прийнято рішення від 01 лютого 2021 року № 36 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 у громадянки ОСОБА_1 », так як існувала пряма загроза для життя та здоров`я дитини. Враховуючи наведене, орган опіки та піклування вважає доцільним відібрати у ОСОБА_1 , малолітню доньку ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року (а.с. 119-126) позов виконавчого комітету Бориспільської міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задоволено, відібрано від ОСОБА_1 її малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав; стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня ухвалення рішення, а саме з 17 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття або до повернення дитини матері; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 грн. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 13 січня 20221 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, просила рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову, відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач виправила існуючу ситуацію, вона цікавиться життям своєї дитини та хоче піклуватися про неї. Скаржник зазначає, що вона має задовільні умови проживання, що підтверджується актом обстеження житлових і матеріально-побутових умов від 11 березня 2021 року. У власності скаржника перебувають житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У вищевказаному будинку створені всі умови для комфортного проживання дитини. Дитяча кімната забезпечена предметами першої необхідності, дитина має спеціальне місце, стіл для підготовки уроків, є книги, одяг по сезону та їжа. Скаржник має намір та можливість піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, здійснити належне материнське виховання. На думку скаржника, матеріали справи не містять доказів того, що вона свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а її поведінка відносно дитини, є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками. Скаржник зазначає, що у позовній заяві позивач просив відібрати у неї дитини без позбавлення батьківських прав. Натомість, суд першої інстанції не лише задовольнив вимогу про відібрання дитини, а ще й стягнув на її утримання аліментів, вийшовши при цьому за межі позовних вимог. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні скаржник та її представник - адвокат Чемерис І.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити , з підстав, зазначених у ній. Позивач до суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв`язку чим, виходячи з вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе слухати справу за відсутності останнього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника та її представника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не створює умов для безпечного проживання в місці проживання та отримання необхідних соціальних навичок.Незважаючи на наявність достатньої кількості майна, відповідач не змогла забезпечити належні та безпечні умови проживання доньці в будинку за адресою фактичного місця проживання з дитиною.Відповідачем не доведено, що нею усунуті ті обставини, які стали передумовою застосування до неї, як до матері крайньої міри відповідальності, і на думку суду, і зараз існує небезпека для здоров`я та життя дитини. Зазначені фактори суд розцінив, як винну поведінку матері по відношенню до доньки, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28, 29). Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 16 липня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , в кімнаті, де проживає ОСОБА_1 з донькою прибрано, ліжка з постіллю, в кімнатах підлога чиста, однак там знаходиться багато непотрібних речей. Дитина чиста, гарно реагує на інших людей, посміхається. ОСОБА_1 запевнила, що доньку не б`є, доглядає за нею, купляє необхідні продукти харчування. ОСОБА_1 було запропоновано взяти родину під супровід, але на момент обстеження вона відмовилась. Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 06 жовтня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 загромаджена меблями, на ліжку відсутня постіль. ОСОБА_1 пояснила, що зранку ховає всю постіль. Дитина їла відварену картоплю з буряком без олії. Мати не змогла показати з яких продуктів вона варить їжу, однак пояснила, що зараз буде іти за продуктами. В інших кімнатах будинку брудно, аварійний стан, проживає багато котів, які прямо в кімнаті їдять спійманих голубів. В кімнатах знаходиться багато непотрібних речей. Мама ОСОБА_1 . ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1 не доглядає за дитиною, неналежно її годує, часто залишає саму. ОСОБА_1 було запропоновано взяти родину під супровід, але на момент обстеження вона відмовилась (а.с. 19). Згідно акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 27 січня 2021 року, житло за адресою: АДРЕСА_1 утримується в неналежному санітарно-гігієнічному, аварійному стані. Опалення пічне, газопостачання та водопостачання відсутнє. У житловому приміщенні панує безлад, багато непотрібних речей, сміття, підлога брудна. Будинок потребує капітального ремонту. У приміщенні холодно, у холодильнику повністю відсутні продукти харчування, не має чистої постільної білизни. Для дитини не створені належні умови для виховання та утримання. Дитина голодна, брудна та недоглянута. На момент обстеження перебувала боса, у брудній кофтинці, одяг мокрий від сечі, голодна, що є прямою загрозою для здоров`я і життя дитини (а.с. 20). Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27 січня 2021 року, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у занедбаному стані, голодна, брудна, була у легкій кофтинці у холодній, неопалювальній кімнаті, голодна. Речі сирі та з неприємним запахом. Загроза здоров`ю дитини. Мати не здатна доглядати за дитиною, відмовляється від допомоги, брудна, без слідів гігієни. На момент обстеження прийнято рішення про негайне вилучення дитини з родини громадянки ОСОБА_1 , де виникла безпосередня загроза її життю та здоров`ю (а.с. 15-17). Згідно виписки з історії хвороби №808/47 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з інфекційного відділення КНП «ББЛІЛ» встановлено: «Дитина доставлена 27.01.2021 в супроводі представників соціальної служби. При огляді стан переохолодження, речі на дитині брудні, колготи мокрі, нігті неострижені, під ногтями бруд, волосся брудне, дитина тремтіла, ноги при огляді синюшні з п`ятнами сильного переохолодження, не знає примітивних навичок, не посміхається, не розуміє, що таке чашка, ложка, виделка, не вміє їх тримати, проявлені первині ознаки ГРВІ - закладеність носа, нежить водянистого характеру, гіперемія ротоглотки. Було проведено первинну обробку тіла, обсушування дитини, розтирання ніг. На лівому коліні 3-4 денний опік, підсушений без ознак вторинного нагноєння, проведена обробка рани.» (а.с. 14). 01 лютого 2021 року виконавчим комітетом міської ради прийнято рішення від № 36 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 у громадянки ОСОБА_1 », так як існувала пряма загроза для життя та здоров`я дитини (а.с. 24). Із листа КНП «ББЛІЛ» № 162 від 09 лютого 2021 року вбачається, що 05 лютого 2021 року за письмовою згодою ОСОБА_1 , лікарем-психіатром ОСОБА_6 здійснено психіатричний огляд пацієнта, оформлено попередній висновок про її психіатричний стан та видано направлення на обстеження до обласного психіатричного закладу КЗ «КОР «ОПНМО» смт. Глеваха (а.с. 13). Згідно з висновком органу опіки та піклування, погодженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 15 лютого 2021 року № 61, орган опіки та піклування вважає доцільним відібрати у громадянки ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав (а.с. 7-10). Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01 березня 2021 року №109 визначено малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка» на повне державне забезпечення, строком на 6 місяців (а.с. 41). Із листа комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка» № 01-10-196 від 12 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у зазначеному закладі з 04 березня 2021 року по теперішній час. За цей період мати дівчинки відвідала її 10 квітня 2021 року (а.с. 46). Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до частин першої, четвертої статті 164 СК України мати, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Згідно частинами першою, другою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України). У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Верховний Суд у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 308/12188/18 (провадження № 61-19974 св 21) зазначив, що основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з дитиною проживають у будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, зазначений будинок утримується в неналежному санітарно-гігієнічному, аварійному стані. Опалення пічне, газопостачання та водопостачання відсутнє. У житловому приміщенні панує безлад, багато непотрібних речей, сміття, підлога брудна. Для дитини не створені належні умови для виховання та утримання. Дитина перебуває у занедбаному стані, голодна, брудна та недоглянута. Зазначене підтверджується актом обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 06 жовтня 2020 року та актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 27 січня 2021 року. Таким чином, відповідачем не було створено умов для безпечного проживання дитини. Крім того, згідно вищевказаних актів, з жовтня 2020 року по січень 2021 рік умови проживання дитини, лише погіршились. Згідно виписки з історії хвороби №808/47 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з інфекційного відділення КНП «ББЛІЛ» при огляді дитини 27 січня 2021 року, лікарем було виявлено, стан переохолодження дитини. Крім того, речі на дитині брудні, колготи мокрі, нігті неострижені, під ногтями бруд, волосся брудне, дитина тремтіла, ноги при огляді синюшні з п`ятнами сильного переохолодження, не знає примітивних навичок, не посміхається, не розуміє, що таке чашка, ложка, виделка, не вміє їх тримати, проявлені первині ознаки ГРВІ - закладеність носа, нежить водянистого характеру, гіперемія ротоглотки. З вказаного вбачається, що відповідач не забезпечує дитині необхідного догляд за нею, в тому числі, й медичного. Крім того, дитиною не було отримано необхідних соціальних навичок. Із акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27 січня 2021 року вбачається, дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у занедбаному стані, голодна, брудна. Наведене свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. Стягуючи аліменти на утримання дитини у зазначеному судом розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину. Вказаний судом розмір аліментів, суд вважає таким, що є достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини, та відповідає визначеному ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України розміру аліментів, який може бути стягнутий з платника аліментів у безспірному порядку. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів (частина четверта статі 170 СК України). Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів, витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривень, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень. Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Так, враховуючи наявність підстав для задоволення позову про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягненя з неї аліментів на утримання дитини. При вирішенні розміру аліментів, які підлягають стягненню на утроимання дитини, суд першої інстанції, врахувавши стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня ухвалення рішення, а саме з 17 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття або до повернення дитини матері. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний розмір аліментів є цілком достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини, та відповідає визначеному ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України розміру аліментів, який може бути стягнутий з платника аліментів у безспірному порядку. Доводи скаржника про те, що позивач не просив стягувати з неї аліменти, і суд першої інстанції необґрунтовано стягнув їх, є безпідставними, оскільки відповідно до 4 ст. 170 СК України суду при вирішенні питання про відібрання дитини без позбавлення їх батьківських прав, одночасно вирішує питання про стягнення аліментів. Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів того, що вона свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а її поведінка відносно дитини, є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, спростовується наявними в матеріалах справи наступними доказами: актом обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 06 жовтня 2020 року (а.с. 19); актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 27 січня 2021 року (а.с. 20); актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 27 січня 2021 року (а.с. 15-17); випискою з історії хвороби №808/47 ОСОБА_2 (а.с. 14). Посилання скаржника на те, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач виправила існуючу ситуацію, вона цікавиться життям своєї дитини та хоче піклуватися про неї, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки, станом на день звернення позивача до суду та ухвалення ним оскаржуваного рішення, були наявні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, слід зазначити, що у разі, якшо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (ч. 3 ст. 170 СК України). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.Також, судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу. У зв`язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 15 червня 2022 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура