Постанова 4873 № 910/16442/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2022 р. Справа№ 910/16442/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 (повний текст складено 20.12.2021) у справі № 910/16442/21 (суддя Демидов В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 10 294,68 грн,- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 10 294,68 грн, з яких: 975,86 грн - 3% річних, 6499,97 грн - інфляційних втрат, 2818,85 грн - пені. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Маркс.Капітал» посилається на п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказує, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №5/30-06/2015 від 30.06.2015 у нього виникло право на звернення до МТСБУ щодо стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/4142589. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 3% річних у розмірі 975,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 499,97 грн, судовий збір у розмірі 1 648,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 541,64 грн. В іншій частині позову відмовлено. Суд встановив, що на підставі заяви ТОВ «Маркс.Капітал» від 19.08.2019 МТСБУ сплатило 05.09.2019 лише страхове відшкодування у розмірі 11275,40 грн, інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку МТСБУ без задоволення. Враховуючи, що перебіг строку позовної давності розпочинається від дня, коли позивач міг довідатись про порушення свого права, суд дійшов висновку, що ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з даним позовом у межах загального строку позовної давності, а тому заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає. Водночас спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік щодо вимоги про стягнення пені, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сплив та про її застосування заявлено відповідачем у справі. Суд встановив, що позивач фактично дізнався про порушене право у вересні 2019 року, а з даним позовом звернувся до суду лише 08.10.2021. Таким чином, з огляду на те, що відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а позивач не навів будь-яких поважних причин пропущення вказаного строку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2818,85 грн задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності щодо таких вимог. За таких підстав місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню; з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 975,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 6499,97 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2021, МТСБУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційної скарги МТСБУ посилається на невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, суд неправомірно не застосував строк позовної давності. МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі. Також скаржник вважає, що відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка визнана погашеною, не входить до зобов`язань МТСБУ. У поданій апеляційній скарзі скаржник також звернувся з клопотанням про проведення розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін. Позиції учасників справи. ТОВ «Маркс.Капітал» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів МТСБУ заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи №910/16442/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16442/21 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Демидову А.М. від розгляду справи №910/16442/21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16442/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 до надходження матеріалів справи №910/16442/21. 31.01.2022 матеріали справи №910/16442/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16442/21 залишено без руху. Надано МТСБУ строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн у встановленому порядку та для надання доказів направлення копії апеляційної скарги (з доданими до неї документами) позивачу - ТОВ «Маркс.Капітал» у встановленому порядку. Попереджено МТСБУ, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику. В Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) та продовженням строку дії воєнного стану (Укази Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX). Наказом голови суду від 03.03.2022 №10 зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Наказом голови суду від 31.03.2022 №11 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. З 04.04.2022 по 22.04.2022 включно головуючий суддя Євсіков О.О. перебував на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання МТСБУ про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16442/21. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 19.12.2014 о 12 год 50 хв по пл. Спортивна, 57, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю водія ОСОБА_1 , котра, керуючи автомобілем Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконалась, що це буде безпечним, не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем Сітроен, д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2015 у справі №757/1750/15-п встановлено доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - ПАТ «СК «Україна») на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4142589 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 50 000,00 грн, франшизи - 0,00 грн. Відповідно до Звіту № 10700 від 30.12.2014, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сітроен, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 12710,79 грн. За твердженням позивача, ОСОБА_2 (власниця автомобіля, пошкодженого ОСОБА_1 ) подала до ПАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування. 19.06.2015 ОСОБА_2 (цедент) та Фізична особа-підприємець Шиян Денис Сергійович (далі - ФОП Шиян Д.С.) (цесіонарій) уклали договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку із фактом настання ДТП за участю автомобіля Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , за полісом АІ/4142589, в страховій компанії ПАТ «СК «Україна». 30.06.2015 ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-06/2015 (далі - договір факторингу), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з Договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору (основні договори). У Додатку №1 до Договору про надання фінансових послуг факторингу серед переліку відповідних договорів цесії міститься, зокрема, договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 19.06.2015, страхова компанія ПАТ «СК «Україна», страховий поліс №АІ/4142589 від 09.10.2014 (п. 4 Додатку №1 до Договору факторингу). Відповідно до п. 1.2 договору факторингу в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) у зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Згідно з п. 1.4 договору факторингу зобов`язана особа (боржник) відповідно до Додатку №1 до цього договору - страхова компанія ПАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, починаючи з 30.06.2015 кредитором у зобов`язанні за договором страхування №АІ/4142589, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ «Маркс.Капітал». ПАТ «СК «Україна», порушуючи умови договору (полісу) №АІ/4142589, виплату страхового відшкодування не здійснило. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна». ТОВ «Маркс.Капітал» подало заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8514204,57 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості з відшкодування шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 24.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4142589. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал», в т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4142589. Розмір заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал», у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №АІ/4142589, становив 11275,40 грн - сума страхового відшкодування, 2818,85 грн - пеня, 6499,97 грн - інфляційні втрати та 975,86 грн - 3 % річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна» у зобов`язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 ліквідовано ПАТ «СК «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами та закрито провадження у справі. Встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. 19.08.2019, у зв`язку з ліквідацією ПАТ «СК «Україна», ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату боргу, зокрема, за полісом №АІ/4142589 у сумі 21 570,08 грн, з яких: 11275,40 грн - сума страхового відшкодування, 2818,85 грн - пеня, 6499,97 грн - інфляційні втрати та 975,86 грн - 3 % річних. 05.09.2019 відповідач виплатив позивачу 11275,40 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що мала місце 19.12.2014 за участю транспортного засобу Сітроен, д.н.з. НОМЕР_3 . Про прийняте рішення про виплату відшкодування у сумі 11275,40 грн МТСБУ повідомило ТОВ «Маркс.Капітал» листом від 06.09.2019 №3.1-05/28746. Оскільки МТСБУ частково виконало зобов`язання за договором №АІ/4142589, ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом у цій справі та просить стягнути з МТСБУ 10294,68 грн, з яких: 2818,85 грн - пеня, 6499,97 грн - інфляційні втрати та 975,86 грн - 3 % річних. МТСБУ у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечує та вказує, що на підставі заяви від 19.08.2019 та наданих документів відшкодувало ТОВ «Маркс.Капітал» шкоду в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, МТСБУ зазначає, що не порушувало встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк щодо виплати страхового відшкодування. МТСБУ вважає, що сплата 3% річних та інфляційних втрат, що є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, не є його обов`язком, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи. За твердженням МТСБУ, договором про відступлення права вимоги потерпіла сторона не передавала право вимоги щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних. Також МТСБУ заявило про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених вимог. У відповіді на відзив ТОВ «Маркс.Капітал» просило позовні вимоги задовольнити у заявленому розмірі. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За визначенням ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV). Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закон №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно з п. 22.1 Закон №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг страхування, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18). З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й застосування відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПАТ «СК «Україна», в т.ч. за зобов`язаннями, що є предметом спору у цій справі. Станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду його визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» (банкрута) з грошовими вимогами, в т.ч. за полісом №АІ/0704068, за страховою подією на суму 36 363,74 грн, з яких: 19 046,42 грн - розмір завданого збитку, 1 643,73 грн - 3% річних, 10 911,98 грн - інфляційних втрат, 4 761,74 грн - розмір пені. В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного, встановлені у справі №910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна», мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом №1961-IV та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість спеціальні норми Закону №1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. При цьому преамбула ст. 41 Закону №1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. «ґ» п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми зокрема не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. У контексті спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спірного питання слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ з огляду на приписи пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV. У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, в т.ч. і у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання. Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ. Щодо позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. З огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 колегія суддів вважає, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами; МТСБУ виконало грошове зобов`язання перед ТОВ «Маркс.Капітал» частково, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі, що розглядається. Таким чином судом встановлено обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності. Також встановлено звернення ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ із заявою від 19.08.2019 з вимогою сплатити в т.ч. 11 275,40 основного боргу, 2818,85 грн - пені, 6499,97 грн - інфляційних втрат та 975,86 грн - 3 % річних. ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 05.10.2021. Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі. В той же час, згідно з положеннями ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Враховуючи факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 та дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі (05.10.2021), висновок господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені є правомірним. З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині стягнення пені, про що заявлено відповідачем у справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16442/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №910/16442/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/16442/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак