Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/12070/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" червня 2022 р. Справа№ 910/12070/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Руденко М.А. Барсук М.А. при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю., за участю представників: від позивача: Нагорний Є.Ф., ордер серії ВІ №1070066 від 10.12.2021, від відповідача: Дудченко В.В., довіреність від 29.11.2021 №1-2820, розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/12070/21 (суддя Босий В.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 2 051 741,44 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" (надалі - ТОВ "ТБ "Харківмаш") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі - АТ "Укртрансгаз") про стягнення 2 051 741,44 грн., з яких: 1 734 412,80 грн. заборгованості з поставки товару, 113 188,25 грн. 3% річних та 204 140,39 грн. інфляційних. Вказані вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної оплати товару. Рішенням Господарського міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/12070/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" заборгованість у розмірі 1 734 412 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 113 188 грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 204 140 грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 30 776 грн. 12 коп. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару. Крім цього, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/12070/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Харківмаш" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500 грн. 00 коп. Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової охорони, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є співмірним з виконаною адвокатом роботою щодо представлення інтересів позивача у даній справі, а тому витрати у розмірі 20 500,00 грн. було покладено на відповідача. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім цього, відповідачем було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/12070/21, в якій скаржник просить його скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд заяви про розподіл судових витрат з порушенням, встановленого ч. 3 ст. 244 ГПК України десятиденного строку. Крім цього, скаржник вказує про неправомірність покладення на відповідача судових витрат, оскільки даний спір виник саме внаслідок неправильних дій позивача. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 у справі №910/12070/21 - без змін. Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 20 500,00 грн. заявник надав: - договір про надання правової допомоги №21/04-21 від 21.04.2021, укладений між ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" та адвокатом Нагорним Євгенієм Федоровичем, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі; - додаток №1 до вказаного договору, відповідно до якого ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" доручає адвокату Нагорному Є.Ф. представляти інтереси клієнта у захисті його порушеного права в межах укладеного 21.01.2019 з АТ "Укртрансгаз" договору; гонорар адвоката визначено сторонами у фіксованому розмірі та становить 20 500,00 грн. (опис завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг); - акт від 01.07.2021 приймання-передачі послуг по договору №21/04-21 від 21.04.2021; - виписку по рахунку від 08.10.2021 про оплату ТОВ "Торговий будинок "Харківмаш" гонорару у розмірі 20 500,00 грн. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19). У даному випадку, позивачем та адвокатом погоджено форму адвокатського гонорару - фіксований розмір, що відображено в Акті від 01.07.2021 приймання-передачі послуг по договору №21/04-21 від 21.04.2021, а тому відповідно не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг позивачу. Місцевим господарським судом на відповідача було покладено 20 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не погоджується з наведеною сумою та зазначає, що вона є неспівмірною, а також підлягає покладенню в повному обсязі на позивача, оскільки даний спір виник внаслідок саме його неправильних дій. Стосовно доводів відповідача про те, що розмір витрат правничої допомоги є неспівмірним, слід зазначити наступне. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування. Так, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат. Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Стосовно посилань апелянта на те, що витрати правничої допомоги підлягають покладенню в повному обсязі на позивача, оскільки даний спір виник внаслідок саме його неправильних дій, слід зазначити, наступне. Так, рішенням Господарського міста Києва від 06.10.2021 у даній справі №910/12070/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, було встановлено обставини неналежності виконання відповідачем свого зобов`язання в частині оплати, отриманого від позивача, товару. Отже, спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій саме відповідача, несплата боргу яким за отриманий товар стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Таким чином, наведені доводи скаржника не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги. Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд заяви про розподіл судових витрат з порушенням, встановленого ч. 3 ст. 244 ГПК України десятиденного строку, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Заява позивача про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 12.10.2021, тоді як додаткове рішення було ухвалено - 27.10.2021. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 наведеної статті). Положеннями частини 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З урахуванням викладеного, оскільки порушення десятиденного строку, встановленого ч. 3 ст. 244 ГПК України, для ухвалення додаткового рішення не належить до обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, а також враховуючи те, що наведена обставина не призвела до неправильного вирішення справи (розгляду заяви про розподіл витрат правничої допомоги), вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення та відмови у покладенні на відповідача 20 500,00 грн. витрат правничої допомоги. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено відповідачем з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 у справі №910/12070/21 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 22.06.2022 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Руденко М.А. Барсук