Постанова 4873 № 911/2489/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" червня 2022 р. Справа№ 911/2489/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. за участю: секретаря судового засідання: Звершховської І.А., представників сторін: від позивача: Кошліченко В.С., від відповідача: не з`явились, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 (повний текст складено 18.01.2022) у справі № 911/2489/21 (суддя Мальована Л.Я.) за позовом Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 682 311,17 грн, - в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У серпні 2021 року Фізична особа-підприємець Томчук Андрій Михайлович (далі - ФОП Томчук А.М.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного підприємства «Чайка» (далі - ДП «Чайка») 682 311,17 грн заборгованості, з яких: 59 000,00 грн - борг; 607 340,00 грн - штраф; 5 647,16 грн - інфляційні втрати, 1 925,00 грн - 3% річних та 8 399,01 грн - пеня. В обґрунтування заявлених вимог ФОП Томчук А.М. вказує на неналежне виконання ДП «Чайка» обов`язку щодо оплати обладнання, поставленого за договором купівлі-продажу навісного обладнання №132000837 від 09.06.2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Чайка» на користь ФОП Томчука А.М. 59 000,00 грн основного боргу, 8 399,00 грн пені, 1 925,00 грн 3% річних, 5 647,16 грн інфляційних втрат, 303 670,00 грн штрафу та 5 679,61 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 303 670,00 грн пені. Задовольняючи заявлені позивачем у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати поставленого товару вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач докази сплати основної заборгованості не надав, пеня та штраф нараховані позивачем відповідно до умов договору, а інфляційні та 3% річних - відповідно до закону, однак враховуючи фінансовий стан відповідача та ступінь виконання ним обов`язку зі сплати боргу, дійшов висновку про необхідність зменшити стягуваний штраф до 303 670,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області, ДП «Чайка» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Томчука А.М. відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги ДП «Чайка» посилається на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, ДП «Чайка» вказує, що за умовами п. 2.1 договору факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі, який у матеріалах справи відсутній. На думку скаржника, суд виніс оскаржуване рішення без дотримання висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (Велика Палата), від 18.06.2019 у справі №914/1208/18, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, не надав оцінку тому, чи буде застосована до відповідача відповідальність у вигляді стягнення штрафу у розмірі 303 670,00 грн розумною, пропорційною наслідкам правопорушення, справедливою щодо боржника, а також щодо третіх осіб. Апелянт вважає, що суд не дотримався розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, що має враховуватись судом при розгляді клопотання сторони про зменшення штрафних санкцій. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2489/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 до надходження матеріалів справи №911/2489/21. 10.02.2022 матеріали справи №911/2489/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі №911/2489/21; розгляд справи призначено на 14.03.2022. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) судове засідання у цій справі, призначене на 14.03.2022, не відбулось. Наказом голови Північного апеляційного господарського суду №1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX продовжено строку дії воєнного стану. Наказом голови Північного апеляційного господарського суду №11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022, після виходу судді Євсікова О.О. з лікарняного (з 04.04.2022 по 22.04.2022 включно), призначено судове засідання на 20.06.2022. 10.06.2022 засобами електронного зв`язку від представника ФОП Томчука А.М. адвоката Кошліченка В.С. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 клопотання представника ФОП Томчука А.М. адвоката Кошліченка В.С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 20.06.2022, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено. ДП «Чайка» звернулось з клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.06.2022, в обґрунтування якого послалось на те, що його представник позбавлений можливості прибути у судове засідання. Розглянувши заявлене ДП «Чайка» клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого. Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу. Пунктом 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Враховуючи, що ДП «Чайка» в обґрунтування заявленого клопотання послалось на те, що його представник позбавлений можливості прибути у судове засідання, однак не вказало конкретних причин щодо таких обставин та не надало на їх підтвердження відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку, що такі причини не є поважними. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Оскільки ухвалами Північного апеляційного господарського суду у цій справі не було визнано явку учасників справи обов`язковою та було відзначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у цьому судовому засіданні за відсутності представника ДП «Чайка» Позиції учасників справи. Від ФОП Томчука А.М. відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 09.06.2020 ДП «Чайка» (покупець) та ФОП Томчук А.М. (продавець) уклали договір купівлі-продажу навісного обладнання № 132000837 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві навісне обладнання, а саме: захват для сіна (далі - обладнання), а покупець зобов`язується прийняти зазначене майно і сплатити продавцеві договірну ціну на умовах цього договору. Поставка обладнання здійснюється на умовах EXW (склад продавця), згідно із правилами ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не передбачено угодою між сторонами (п. 1.5 договору). Згідно з п. 1.6 договору на момент підписання цього договору ціна на обладнання становить 139 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 23166,67 грн. Покупець оплачує продавцю договірну ціну (вартість обладнання) в розмірі, встановленому у п. 1.6 договору, на наступних умовах: 50% вартості, а саме 69500,00 грн на умовах попередньої оплати; 50% вартості, а саме 69500,00 грн, з відтермінуванням оплати вартості протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 1.7. договору). Відповідно до п. 2.1 договору передача обладнання за даним договором здійснюється продавцем покупцю у разі виконання покупцем умов п. 1.6 та п. 1.7 даного договору в день підписання Акта приймання-передачі обладнання за даним договору, який оформлюється відповідно до чинного законодавства України та згідно з вимогами, що звичайно ставляться. За умовами п. 7.3 договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлене (передане у власність) обладнання) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день неперерахування цієї суми). Сторони дійшли згоди, що у разі несплати покупцем коштів у строк та на умовах, передбачених п. 1.6 та п. 1.7 даного договору та повернення продавцем переданого йому обладнання, продавець залишає за собою право застосувати штрафні санкції у розмірі 10% від вартості обладнання (п. 7.4.1 договору). Відповідно до п. 7.4.2 договору від дня, коли рухоме майно покупцем мало бути оплачено, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити штраф за порушення грошового зобов`язання до дня повної оплати рухомого майна понад пеню, зазначену в п. 7.3 даного договору. Штраф сплачується в наступному розмірі: а) 0,5% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом десяти календарних днів з дати, коли рухоме майно повинно бути оплачено покупцем; б) 1,0% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом двадцяти календарних днів з дати закінчення десяти календарних днів, зазначених в п. «а» п. 7.4.2 даного Договору; в) 3,0% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення двадцяти календарних днів, зазначених в п. «б» п. 7.4.2 даного Договору. Умовами абз. 3 п. 10.2 договору сторони погодили на підставі ст. 259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору не застосовувати п. 6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки до 3-х років. 15.06.2020 на виконання умов договору ФОП Томчук А.М. поставив ДП «Чайка» обладнання на загальну суму 139 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №132003605 від 15.06.2020 та ТТН №132000704 від 15.06.2020, скріпленими підписами та печатками сторін. У позовній заяві ФОП Томчук А.М. вказує, ДП «Чайка» обладнання оплатило частково. Враховуючи часткову оплату поставленого обладнання, за ДП «Чайка» обліковується заборгованість в сумі 59 000,00 грн. Докази оплати заборгованості у розмірі 59 000,00 грн ДП «Чайка» не надало. 08.04.2021 ФОП Томчук А.М. звернувся до ДП «Чайка» з претензією про сплату заборгованості, у якій посилаючись на неповну оплату ДП «Чайка» отриманого обладнання просив оплатити заборгованість станом на 08.04.2021, а саме 82 023,04 грн, що складається з 69 000,00 грн - 50% вартості обладнання, 6 123,04 грн - пені на підставі п. 7.3 договору та 6 900,00 грн - штрафної санкції на підставі п. 7.4.1договору. У поданій заяві про зменшення розміру штрафних санкцій ДП «Чайка» зазначило, що на виконання умов договору сплатило ФОП Томчуку А.М. 80 000,00 грн (15.06.2020 - 70 000,00 грн, 28.05.2021 - 10 000,00 грн), що складає майже 60% вартості обладнання. Доказів на підтвердження здійснення вказаних оплат ДП «Чайка» не надало. У поданій заяві ДП «Чайка» вказує, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій в 10 разів перевищує розмір основної заборгованості, є надмірно великим та неспіврозмірним з вчиненим ним порушенням строків оплати. ДП «Чайка» зазначає, що основними видами його діяльності є вирощування зернових культур, молочне та м`ясне скотарство, вирощування племінного молодняку великої - рогатої худоби та свиней, переробка молока, м`яса. Враховуючи, що сільськогосподарське виробництво носить сезонний характер, підприємству необхідні значні вкладення грошових коштів у стислі періоди часу. Зокрема, на період проведення весняних польових робіт (підготовка грунту до посіву, посів та догляд за посівами) потреба в коштах складає 90 млн. грн, для проведення літньо-осінніх польових робіт (збір урожаю) потреба в коштах становить 51 млн. грн. Так, для вирощування продукції рослинництва загальна потреба в коштах складає орієнтовно 141 млн. грн, в т.ч. для придбання: паливо-мастильних матеріалів на суму 18,5 млн. грн; - посівного матеріалу на суму 16,1 млн. грн; засобів захисту рослин на суму 15,6 млн. грн; мінеральних добрив на суму 24,4 млн. грн.; запасних на суму 7,8 млн. грн. Оскільки на підприємстві більшість сільськогосподарської техніки зношена морально та фізично (знос 70%), для вчасного виконання технологічних процесів вирощування продукції, підприємству необхідно залучати техніку (трактори з відповідним обладнанням, комбайни, автомобілі) у сторонніх організацій на суму орієнтовно 18,6 млн. грн. На даний час кредиторська заборгованість підприємства складає 93,7 млн. грн (за товари, роботи та послуги - 51 млн. грн; перед бюджетом (ЄСВ, ПДВ, інші обов`язкові податки та збори) - 9,4 млн. грн, з яких прострочений платіж з ПДВ в сумі 7,7 млн. грн; фінансова допомога - 13,3 млн. грн; короткостроковий кредит - 15 млн. грн; фінансовий лізинг - 5 млн. грн). Однак основний дохід ДП «Чайка» від реалізації продукції припадає на кінець III кварталу та IV квартал поточного року, у зв`язку з чим виникає значний дефіцит коштів. Відсутність обігових коштів на даному етапі може призвести до збою виконання, до невиконання технологічних процесів з вирощування сільськогосподарської продукції. В результаті цього можливе зниження якості і об`ємів зернових культур та заготівельних кормів для тварин, що може призвести до значного зменшення поголів`я великої рогатої худоби та свиней, невиплати заробітної плати працівникам, не сплати обов`язкових податків і внесків та значного зниження прибутковості підприємства і як результат, невиконання показників фінансового плану підприємства. За наведених підстав ДП «Чайка» просило суд з урахуванням ступеню виконання зобов`язань за договором (на 60% зобов`язання виконано), скрутного матеріального становища ДП «Чайка» (наявності дефіциту обігових коштів відповідача), та з урахуванням того, що відповідач є державним підприємством, яке організовує виробництво високоякісної сільгосппродукції, її переробку та забезпечення потреб громадського харчування державних органів, установ та організацій, на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу. Докази на підтвердження вказаних вище обставин ДП «Чайка» із заявою не надало. У відповіді на відзив ФОП Томчук А.М. зазначив, що вважає заявлені до стягнення санкції нормативно обґрунтованими та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства. Позивач відзначає, що на дату подання позову кількість прострочених днів становила 398 днів, а направлена відповідачеві претензія була проігнорована останнім. Апеляційний суд відзначає, що заборгованість відповідача в розмірі 59 000,00 грн за основним платежем сторонами спору не заперечується. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України). Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Враховуючи встановлені у справі обставини (зокрема, ненадання ДП «Чайка» доказів сплати заборгованості за отримане обладнання у розмірі 59 000,00 грн) та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення такої заборгованості. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що за умовами п. 2.1 договору факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі, який у матеріалах справи відсутній, колегія суддів зазначає таке. Суд встановив, що 15.06.2020 на виконання умов договору ФОП Томчук А.М. поставив ДП «Чайка» обладнання на загальну суму 139 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №132003605 від 15.06.2020 та ТТН №132000704 від 15.06.2020, скріпленими підписами та печатками сторін. У п. 1.7 договору визначено, що саме з моментом підписання видаткової накладної (а не акта приймання-передачі обладнання) сторони за договором пов`язали початок перебігу строку виконання зобов`язання з оплати обладнання. ДП «Чайка» відзив на позовну заяву не надало, однак подало заяву про зменшення розміру санкцій, за текстом якої проти отримання від ФОП Томчука А.М. обладнання не заперечувало та зазначало про оплату ним обладнання у сумі 80 000,00 грн (без надання відповідних доказів); у поданій заяві ДП «Чайка» також не наводило заперечень щодо видаткової накладної №132003605 від 15.06.2020. Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 ст. 199 ГК України). У частині 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 2 ст. 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а ч. 2 цієї норми визначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 №904/5770/18. ФОП Томчук А.М. заявив до стягнення з ДП «Чайка» 607 340,00 грн (що складається з 2 950,00 грн - штрафу на підставі пп. «а» п. 7.4.2 договору, 11 800,00 грн - штрафу на підставі пп. «б» п. 7.4.2 договору, 592 950,00 грн - штрафу на підставі пп. «в» п. 7.4.2 договору), 5 647,16 грн - інфляційних втрат, 1 925,00 грн - 3% річних та 8 399,01 грн - пені на підставі п. 7.3 договору. Щодо вимог про стягнення 8 399,01 грн пені на підставі п. 7.3 договору колегія суддів зазначає таке. Умовами п. 7.3 договору сторони погодили, що кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлене (передане у власність) обладнання) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен календарний день неперерахування цієї суми). Враховуючи, що ДП «Чайка» не оплатило у встановлений договором строк 59 000,00 грн, нарахування ФОП Томчуком А.М. пені на підставі п. 7.3 договору є обґрунтованим. Водночас колегія суддів відзначає, що за умовами п. 1.7 договору ДП «Чайка» мало оплатити обладнання з відтермінуванням оплати вартості протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (15.06.2020). Таким чином, прострочення виконання зобов`язання щодо такої оплати почалось 16.07.2020, а не 15.07.2020, як це помилково вважає позивач. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, заявленої до стягнення на підставі п. 7.3 договору, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованою є вимога ФОП Томчука А.М. про стягнення з ДП «Чайка» 8 396,52 грн пені, що є меншим від заявленої до стягнення суми (8 399,01 грн). Розрахунок пені здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff. Щодо вимог ФОП Томчука А.М. до ДП «Чайка» про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних колегія суддів зазначає таке. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Враховуючи встановлений судом факт невиконання ДП «Чайка» зобов`язання з оплати обладнання з відтермінуванням на 30 календарних днів, вимоги ФОП Томчука А.М. про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних, враховуючи встановлений апеляційним судом початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обґрунтованою є вимога ФОП Томчука А.М. про стягнення з ДП «Чайка» 1 922,94 грн 3% річних, що є меншим від заявленої до стягнення суми (1 925,00 грн). Розрахунок 3% річних здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних, враховуючи встановлений апеляційним судом початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розмір інфляційних склав 5 907,31 грн, що є більшим, ніж заявлено до стягнення (5 647,16 грн). Розрахунок пені здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій https://ips.ligazakon.net/calculator/ff. Враховуючи, що згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, до стягнення з ДП «Чайка» на користь ФОП Томчука А.М. підлягають до стягнення 5 647,16 грн інфляційних нарахувань. Щодо вимог ФОП Томчука А.М. про стягнення з ДП «Чайка» 607 340,00 грн, що складається з 2 950,00 грн штрафу на підставі пп. «а» п. 7.4.2 договору, 11 800,00 грн штрафу на підставі пп. «б» п. 7.4.2 договору, 592 950,00 грн штрафу на підставі пп. «в» п. 7.4.2 договору, колегія суддів дійшла наступних висновків. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонена, але й передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 ЦК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Умовами до п. 7.4.2 договору сторони погодили, що від дня, коли рухоме майно покупцем мало бути оплачено, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити штраф за порушення грошового зобов`язання, до дня повної оплати рухомого майна, понад - пеню, зазначену в п. 7.3 даного договору. Штраф сплачується в наступному розмірі: а) 0,5% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом десяти календарних днів з дати, коли рухоме майно повинно бути оплачено покупцем; б) 1,0% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом двадцяти календарних днів з дати закінчення десяти календарних днів, зазначених в п. «а» п. 7.4.2 даного Договору; в) 3,0% від несплаченої ціни рухомого майна (у випадку її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення двадцяти календарних днів, зазначених в п. «б» п. 7.4.2 даного Договору. Згідно з наданим ФОП Томчуком А.М. розрахунком, перевіреним місцевим та апеляційним господарським судом, загальний розмір передбаченої п. 7.4.2 договору штрафної санкцій становить 607 340,00 грн. Водночас колегія суддів бере до уваги, що за визначенням ст. 649 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, враховуючи умови п. 7.4.2 договору, санкція, визначена сторонами як штраф, фактично за своєю правовою суттю та алгоритмом розрахунку є не штрафом, а пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання зі зміною процентної ставки в залежності від тривалості періоду невиконання, а не від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання з конкретно визначеним відсотковим співвідношенням до суми боргу без прив`язки до кожного дня прострочення. Гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - non bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Таким чином, одночасне стягнення пені на підставі п. 7.3 договору та на підставі п. 7.4.2 договору за прострочення виконання зобов`язання є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Вирішуючи питання щодо того, який розмір пені підлягає стягненню з ДП «Чайка» на користь ФОП Томчука А.М., колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що ст. ст. 6 та 627 ЦК України декларують, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свободу вибору при встановленні суми пені надає також ст. 549 ЦК України. Крім того, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» у ст. 1 визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Водночас ст. 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За наведених обставин, враховуючи умови п. п. 7.3 та 7.4.2 договору, а також те, що за ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду (в цьому випадку - стягнення пені) за одне й те саме правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні вимог, які заявлені на підставі п. 7.4.2 договору, має бути відмовлено, оскільки до стягнення з ДП «Чайка» на користь ФОП Томчука А.М. підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання (заявлена на піставі п. 7.3 договору). Колегія суддів при цьому відзначає очевидну неспівмірність заявленої до стягнення на підставі п. 7.4.2 договору суми санкцій, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Щодо поданої ДП «Чайка» заяви про зменшення розміру санкцій колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Відмовляючи у задоволенні поданої ДП «Чайка» заяви про зменшення розміру санкцій, колегія суддів враховує наведене вище, тривалість порушення відповідачем зобов`язання за договором, ненадання відповідачем доказів на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин, співвідношення присуджених до стягнення санкцій до розміру заборгованості. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Судові витрати. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі №911/2489/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі №911/2489/21 скасувати в частині задоволення вимог Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 303 670,00 грн штрафу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича до Державного підприємства «Чайка» про стягнення штрафу в сумі 607 340,00 грн відмовити повністю.

3. В іншій частині абз. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі №911/2489/21 змінити, виклавши його наступній редакції: Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А; код 31245250) на користь Фізичної особи-підприємця Томчук Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) - 59 000,00 грн основного боргу, 8 396,52 грн пені, 1 922,94 грн 3% річних, 5 647,16 грн інфляційних втрат та 1 124,54 грн судового збору. У задоволенні решти вимог про стягнення пені та 3% річних відмовити.

4. В решті (абз. 1 резолютивної частини) рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі №911/2489/21 залишити без змін.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Томчук Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський район, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А; код 31245250) 13 665,19 грн судових витрат, пов`язаних з поданням апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Справу №911/2489/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 21.06.2022. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді О.В. Попікова В.А. Корсак