Ухвала КАС ВС № 240/3461/21
від 21.06.2022 · АдміністративнаУХВАЛА м. Київ 21 червня 2022 року справа № 240/3461/21 адміністративне провадження № К/990/15471/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханова Р. Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі № 240/3461/21 за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: У березні 2021 року Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2020 року №0008410714 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2020 року в сумі 618585,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року, позов задоволено. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника вдруге надійшла касаційна скарга. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №2а/0470/14612/12. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки. Скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, які висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, наведення окремих цитат з судових рішень, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. З поданої вдруге касаційної скарги вбачається, що вона має ідентичний зміст попередньо поданої касаційної скарги, яка була повернута Верховним Судом, додаткових обґрунтувань не містить, що свідчить про формальний підхід податкового органу до оформлення скарги. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває виявлених недоліків. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі № 240/3461/21 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя Р. Ф. Ханова