Постанова 4813 № 493/1444/21

Номер провадження: 33/813/520/22 Номер справи місцевого суду: 493/1444/21 Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі: Кузьмук А.В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №34-02/867 від 03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 , будучи начальником Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, та будучи суб`єктом на якого поширюються дії Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом порядку, про наявність у нього реального конфлікту інтересів, який виник у межах реалізації службового повноваження щодо внесення керівнику Головного управління Національної поліції в Одеській області пропозицій Балтського відділу щодо преміювання поліцейських підрозділу за результатами роботи з 01.04.2020р. по 30.04.2020р., у тому числі собі особисто, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачено ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №34-02/868 від 03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 , будучи начальником Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, та будучи суб`єктом на якого поширюються дії Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, який виник у межах реалізації службового повноваження щодо внесення керівнику Головного управління Національної поліції в Одеській області пропозицій Балтського відділу щодо преміювання поліцейських підрозділу за результатами роботи з 01.04.2020р. по 30.04.2020р., у тому числі собі особисто, чим порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (а.с. 92-98). Постановою Балтського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень, також стягнуто судовий збір 496,02 гривень (а.с. 183-186). Не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Балтського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року та закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП (а.с. 188-190). Будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, ОСОБА_1 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`являвся. При цьому, подав клопотання про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити в повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Прокурор Семенюк А.В. в судовому засіданні апеляційного суду просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін постанову Балтського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року. Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно із вимогами ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Частиною 1 статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. В частині 2 статті 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» та приміткою до ст. 172-7 КУпАП встановлено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Матеріалами справи встановлено, що наказом начальника генерала поліції третього рангу ГУНП в Одеській області №1528 о/с від 11.11.2019р. ОСОБА_2 , підполковника поліції ОСОБА_1 призначено начальником Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с. 54). ОСОБА_1 як начальник Балтського ВП ГУ НП в Одеській області, відповідно до Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області (додаток до наказу ГУ НП в Одеській області від 25.02.2020р. №479) (далі - Положення про преміювання) та Положення про Балтський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (додаток 13 до наказу ГУ НП від 30.08.2019р. №2140), наділений повноваженнями стосовно підготовки та внесення пропозицій керівнику ГУ НП в Одеській області для вирішення в установленому порядку питання, зокрема щодо заохочення поліцейських та державних службовців відділу поліції, оцінки якості і терміновості виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань, ініціативності у роботі, у тому числі визначення розміру премії, за результатами роботи поліцейським Балтського ВП ГУ НП в Одеській області (а.с. 37-40, 59-62). Реалізовуючи вищезазначені повноваження, ОСОБА_1 підготував та подав керівнику ГУ НП в Одеській області Пропозиції Балтського відділу щодо преміювання поліцейських підрозділу за результатами роботи з 01.04.2020р. по 30.04.2020р. в тому числі і собі особисто, у розмірі 39,402% посадового окладу, розмір якого було визначено останнім самостійно (а.с. 45-50). На підставі Пропозиції ОСОБА_1 , було видано наказ ГУ НП в Одеській області від 24.04.2020р. №996 «Про преміювання поліцейських ГУ НП в Одеській області» відповідно до якого було вирішено встановити вказану матеріальну виплату (премію), зокрема ОСОБА_1 .. Згідно Довідки Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20 вересня 2021 року, інформації щодо наявності у ОСОБА_1 конфлікту інтересів в порядку ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» від нього не надходило (а.с. 56). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , будучи начальником Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, та будучи суб`єктом на якого поширюються дії Закону України «Про запобігання корупції» та розповсюджуються обов`язки щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених ст. 28 цього закону, подав керівнику Головного управління Національної поліції в Одеській області Пропозиції Балтського відділу щодо преміювання поліцейських підрозділу за результатами роботи з 01.04.2020р. по 30.04.2020р., у тому числі собі особисто, при не цьому повідомив про наявність в нього реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника та під час реалізації службових повноважень вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги п. п. 2-3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачене ч. ч. 1-2 ст. 172-7 КУпАП. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що підготовка та внесення пропозицій керівнику ГУ НП в Одеській області щодо заохочення поліцейських та державних службовців відділу поліції, в тому числі визначення розміру премії не є рішенням, яке носить імперативний характер та не є підставою для нарахування та виплати премій, а тому а даному випадку відсутній реальний конфлікт інтересів, оскільки такі доводи ґрунтуються на особистому тлумаченні скаржником норм права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Отже, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко установити, що: а) наявний приватний інтерес; б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням; в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов`язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень. На переконання апеляційного суду, сам факт звернення ОСОБА_1 до керівника ГУ НП в Одеській області із Пропозицією щодо преміювання, в якій запропоновано виплатити йому премії, розмір якої ОСОБА_1 було встановлено самостійно, має безпосередній вплив на прийняття відповідного рішення керівником ГУ НП в Одеській області, в чому і полягає наявність в ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів. Так, у діях ОСОБА_1 присутній безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між підготуванням та поданням пропозиції щодо встановлення розміру премії собі особисто та прийняттям керівником ГУ НП в Одеській області наказу про преміювання ОСОБА_1 , на підставі визначеного ним особисто розміру виплат. Апеляційний суд також відносить критично та не бере до уваги доводи апеляційної скарги, відносно того, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального права, оскільки розглянув справу без участі ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист, з огляду на наступне. Так, згідно вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Матеріалами справи встановлено, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення №34-02/867 від 03.11.2021р. та №34-02/868 від 03.11.2021р., ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з протоколами, підписанням їх та отримання других примірників протоколів (а.с. 7, 98). На поштову адресу та на електрону адресу ОСОБА_1 неодноразово, а саме 13.10.2021р., 21.10.2021р. та 03.11.2021р., Департамент з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції надсилав листи із пропозицією прибути до них для ознайомлення з протоколами про адміністративне правопорушення №34-02/867 від 03.11.2021р. та №34-02/868 від 03.11.2021р., надання пояснень чи зауважень, щодо змісту протоколів, отримання їх других примірників (а.с. 63-69). З матеріалів справи також вбачається, що секретар судового засідання суду першої інстанції 10.11.2021р. повідомила ОСОБА_1 за номером телефону: НОМЕР_1 , про розгляд справи на 15.11.2021р. про адміністративні правопорушення за ч. ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП, відносно останнього, також повідомлено, що явка ОСОБА_1 є обов`язковою (а.с. 75). Крім того, ОСОБА_1 неодноразово надсилались судові повістки про виклик до суду на його поштову адресу, однак всі судова кореспонденція повернулась до суду неврученою, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 87-88). На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд не погоджується із доводами ОСОБА_1 , про те що в порушення вимог ст. 268 КУпАП, справу розглянуто без його присутності, оскільки протягом більше ніж трьох місяців перебування справи в суді першої інстанції, судом вживались всіх необхідні заходи для своєчасного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, однак останній самостійно розпорядився своїми процесуальними правами на свій розсуд та не реагував на листи Департамент з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, не отримував судові повістки про виклик до суду та жодним чином не цікавився станом відомого йому адміністративного провадження. Апеляційний суд також виходить з того, що згідно усталеної практики ЕСПЛ особа повинна вживати заходів з метою дізнатися про судовий розгляд провадження щодо себе, таку змогу об`єктивно мав ОСОБА_1 , та утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1-2 ст. 172-7 КУпАП за порушення ним вимог п. п. 2-3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Балтського районного суду Одеської області від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький