Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/7801/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4366/22 Справа № 201/7801/21 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання повернути зайво сплачені кошти за послуги з централізованого опалення, відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и л а: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго» ДМР) з позовом про визнання дій неправомірними та зобов`язання повернути зайво сплачені кошти за послуги з централізованого опалення, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що він є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , до якої послуги з централізованого опалення надає відповідач КП «Теплоенерго» ДМР. Вважав, що відповідачем здійснюється нечесна підприємницька діяльність з надання послуг, оскільки останнє нараховує плату за спожиті послуги з теплопостачання не на кінець календарного місяця, а на його середину (17-18 число місяця в який надається послуга), в той час як фактично нараховує оплату за повний місяць, що призводить до подвійних нарахувань заборгованості за одні і ті самі періоди споживання. При цьому, зазначав, що наявні в електронному розрахунковому документі на сайті КП Міські комунальні платежі свідчать, що сума заборгованості нараховувалася саме на календарний місяць, тобто на перше число по закриттю місяця, а не за фактичний опалювальний період. У зв`язку з чим вважав, що переплачені ним кошти в опалювальному сезоні 2020-2021 року складають 8 606,86 грн., округливши суму до 8 600 грн., просив суд першої інстанції стягнути їх з відповідача на власну користь. Вказував, що незважаючи на припинення теплопостачання у квітні 2021 року, останнім було здійснено безпідставне нарахування заборгованості за вказаний місяць в розмірі 1 186,10 грн. Вважав, що відповідачем було безпідставно донараховано і 1 148,81 грн. за звітний період січень-лютий 2021 року, оскільки в січні 2021 року була відсутня інформація щодо кількості спожитої теплової енергії, зважаючи на те, що лічильник її обліку не працював, взявши дані для розрахунку за попередній місяць, а не за попередній опалювальний період, як того вимагає ч.3 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що призвело до завищення нарахувань і сплати ним 4 992,40 грн. За цей період нарахування завищені удвічі (15.10549 Гкал замість 7.25247 Гкал), тому позивач вимагав повернути від цієї суми половину, а саме, 2 496,20 грн., а також донарахування в розмірі 1 148,81 грн. за квітень 2021 року. Також вказував, що відповідач ймовірно не надав або надав неправдиву інформацію у відділ нарахування субсидій, внаслідок чого нарахована субсидія не покривала й половини комунальних платежів. Вказує, що всупереч п.12 Правил №630 відповідач не проводив два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта, не утеплював місця загального користування, горище, не робив профілактику системи, через що тепло, яке подається до будинку втрачається, а зважаючи на те, що його жито належним чином утеплене, не зобов`язаний платити за відповідні втрати тепла. Зауважує, що кількість гігакалорій, незважаючи на потеплішання зим, постійно зростає, при цьому, батареї в свою чергу є ледь теплими. За таких обставин, відповідач має повернути переплачені кошти за кожен місяць за всі опалювальні сезони із розрахунку половини суми від кожного сплаченого за місяць платежу, за безпідставні нарахування у квітні, невірно нараховані кошти за теплопостачання у січні 2021 року. Зазначив, що ігноруванням законних вимог, порушенням закону, примушуванням сплачувати нечесні розрахунки відповідачем завдана моральна шкода, що призвело до погіршення здоров`я (тахікардії, безсоння, хвороби підшлункової залози, висипання на шкірі). Позивач вимушений витрачати великі кошти на ліки. На підставі викладеного, просив суд першої інстанції зобов`язати КП «Теплоенерго» повернути зайво переплачені кошти, стягнуті з позивача у період із 01 січня 2017 року по 01 травня 2021 року за централізоване опалення шляхом незаконних нарахувань та інших маніпулювань в розмірі 23 644,92 грн. на банківську картку позивача, зобов`язати КП «Теплоенерго» компенсувати моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., компенсувати витрати на ліки в розмірі 3 986,51 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунковим періодом для оплати послуг з теплопостачання законодавець встановив саме календарний місяць. При цьому, оплата послуг з теплопостачання проводиться на підставі показів лічильника та платіжного документу. Вважає, що оскільки розрахунок заборгованості з теплопостачання з 18 числа одного місяця по 19 число наступного місяця, що суперечить численним законам України, позивач вимушений був переплачувати грошові кошти за надані кошти в півтора рази, оскільки за розрахунковими документи заборгованість нараховувалася за календарний місяць, тобто до вказаної суми враховувалася сума за півмісяця, що вже була стягнута на підставі попереднього розрахунку. Вказує, що субсидія нараховується з урахуванням доходу сім`ї, та плата субсидіанта не має перевищувати більше 15% сукупного доходу. Оскільки його квартира утеплена належним чином, не підлягає стягненню з нього витрати із втрати тепла, що складає 1 148,81 грн., оскільки саме на виконавця покладається обов`язок проведення два рази на рік перевірки стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складанням відповідного акта». У випадках коли не працює лічильник та не можливо встановити кількість отриманої теплової енергії, то до уваги беруться покази за попередні опалювальний період, а не за попередній місяць. Вказує, що кошти в розмірі 1 186,10 грн. є платою саме квітень 2021 року, теплопостачання за яке було припинено, оскільки оплата ним за березень 2021 року була здійснена в повному обсязі. Відповідачем КП «Теплоенерго» ДМР надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якої просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що апелянт в своїй скарзі не зазначає в чому полягає незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги за своєю суттю відтворюють поданий ним позов. Вказував, що нарахування плати за комунальну послугу здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яка за своїми доводами відповідає доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються КП «Теплоенерго», що сторонами не заперечується. На звернення позивача щодо своєчасного оновлення інформації на сайті ТОВ «ЕРЦ КП» по житлово-комунальним послугам, що пов`язане з отриманням житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , листом Департамента житлового господарства Дніпровської міської ради від 01 серпня 2019 року №СИ-191/1 повідомлено (у межах повноважень), що згідно інформації, наданої ТОВ «ЄРЦ КП», дані на сайті підприємства оновлюються раз на місяць при закритті нарахувань на 01 число кожного місяця. Заявнику надано субсидію на оплату ЖКП, однак з 01 лютого 2019 року субсидія надходить на рахунок абонента в «Ощадбанку» у вигляді монетизації. За інформацією, наданою Центральним управлінням соціального захисту населення заявник перебуває на обліку як отримувач житлової субсидії з травня 2015 року. З лютого 2019 року житлову субсидію призначено у готівковій формі. Надалі роз`яснений порядок надання субсидії заявникові (а.с. 28). На звернення позивача листом від 16 березня 2021 року за №761 КП «Теплоенерго» (а.с.39-40) повідомлено, що будинок АДРЕСА_2 обладнано приладом (вузлом) обліку теплової енергії. Відділ збуту комунальних послуг (населення) виконує нарахування за послуги теплопостачання виключно на підставі даних, які надає служба ГУ і КВП та А, яка безпосередньо займається обліком встановлених у будинках приладів обліку теплової енергії. Таким чином, інформацію про кількість використаної енергії за звітний період, період виходу з ладу приладу для подальшого розрахунку, надає виключно служба ГУ і КВП та А (Служба газового устаткування і контрольно-вимірювальних приладів та апаратури). Відповідно до Правил №630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. Розподіляється використана теплова енергія пропорційно опалювальній площі споживачів. За даними підприємства в будинку АДРЕСА_2 послугою теплопостачання користуються наступні споживачі: населення (мешканці будинку, квартири) опалювальна площа складає - 252,20 м2; юридичні особи: ФОП ОСОБА_2 , опалювальна площа складає - 122,10 м2. Відповідно до зазначених площ виконується розрахунок за послуги теплопостачання згідно фактичних показань приладів обліку теплової енергії. Алгоритм розрахунку наступний: кількість спожитої теплової енергії/Опалювальна площа приміщення квартир будинку + Опалювальна площа юридичних осіб * Тариф = Розрахована вартість опалювальної площі приміщення квартири. Щодо діючого тарифу повідомлено, що з 01 січня 2019 року тариф на послугу з централізованого теплопостачання затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України від 10 грудня 2018 року №1775 «Про встановлення тарифів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Теплоенерго» ДМР, яке є виконавцем цих послуг»: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1 579,5 грн/Гкал. Тарифи впроваджено в дію з 01 січня 2019 року й на даний час тарифи не змінювалися. Затверджені тарифи однакові для всіх споживачів КП «Теплоенерго», будинки яких обладнано приладом обліку теплової енергії, різною є розрахована вартість 1м2, залежить від різних складових: період надання послуг, кількість спожитої теплової енергії, методика розрахунку, тощо. Надано детальний розрахунок нарахувань за послуги теплопостачання, наприклад, з лютого 2021 року: За звітний період 18 січня 2021 року 19 лютого 2021 року фактичне споживання теплової енергії згідно встановленого приладу обліку склало 15,10549 Гкал, попереднє - 243,70 Гкал., дійсне 260,50 Гкал, втрати за цей період становлять -«-»1,69451 Гкал. За період з 18 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року розрахована вартість опалювальної площі - 63,7411 грн. Далі розрахована вартість 1м2 опалювальної площі множиться на опалювальну площу кожної окремої квартири будинку і отримуємо нарахування за послуги теплопостачання. Для квартири АДРЕСА_3 з опалювальною площею 60,30 м2, нарахування за лютий 2021р. складають за період з 18 січня 2021 року по 19 лютого 2021 року 63,7411 грн. * 60,30 = 3 843,59 грн. Так було проведено розрахунок нарахування за спожиті послуги теплопостачання за лютий 2021 року. Сума наведена у таблиці відповідає сумі нарахування за послуги, як зазначено у квитанції за лютий 2021 року. Також повідомлено, що у січні 2021 року була відсутня інформація щодо фактичного споживання теплової енергії, згідно встановленого приладу обліку, за даною адресою. Тому нарахування було проведено згідно вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», згідно із якою у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, відновлення його роботи або заміни, комерційний облік здійснюється розрахунково з урахуванням середнього споживання теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду». Розраховане середнє споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду за звітний період січень 2021 року з 18 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року, склало 7,13558 Гкал. За період з 18 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року розрахована вартість опалювальної площі склала 44,6896 грн. Розрахована вартість 1м2 опалювальної площі множиться на опалювальну площу кожної окремої квартири будинку і отримуємо нарахування за послуги теплопостачання. Для квартири АДРЕСА_3 з опалювальною площею 60,30 м2, нарахування за лютий 2021 року склали: за період з 18 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року: 44,6896 * 60,30 = 2 694,78 грн. Так було проведено розрахунок нарахування за спожиті послуги теплопостачання за січень 2021 року. Сума наведена в таблиці відповідає сумі нарахування за послуги, яку було зазначено в квитанції за січень 2021 року. У лютому 2021 року служба ТУ і КВП та А надала уточнюючу інформацію про фактичне споживання теплової енергії згідно встановленого приладу обліку теплової енергії за січень 2021 року. Тому було проведено коригування раніше виконаного нарахування за спожиті послуги, а саме. За звітний період 18 грудня 2020 року 17 січня 2021 року фактичне споживання теплової енергії, згідно встановленого приладу обліку, склало 15,10549 Гкал, попереднє - 226,90 Гкал, дійсне 2 243,71 Гкал, втрати за цей період становлять - «-» 1,69451 Гкал, Надалі здійснено розрахунок кількості спожитої теплової енергії на 1 м2 0,040355 Гкал. Відповідно до цього розрахунку, категорією «Населення» з опалювальною площею 252,20 м2, за період 18 грудня 2020 року 17 січня 2021 року фактично було спожито наступну кількість теплової енергії: 252,20 опалювальної площі = 10,17753 Гкал. Згідно раніше проведеного за січень 2021 року нарахування за 7,13558 Гкал донарахування склало: 10,17753 - 7,13558 - 3,04195 Гкал. Отже, у лютому 2021 року споживачам було проведено донарахування за 3,04195 Гкал. Для квартири АДРЕСА_3 з опалювальною площею 60,30 м2, донарахування за січень 2021 року, склали за період з 18 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року 1148,81 грн.: Так було проведено розрахунок донарахування за спожиті послуги теплопостачання за січень 2021 року Сума наведена в таблиці відповідає сумі нарахування за послуги , яку було зазначено в квитанції за лютий 2021 року. На звернення позивача листом від 22 червня 2021 року за №1498 КП «Теплоенерго» повторно надані такі ж роз`яснення і розрахунок за спожиті послуги теплопостачання за грудень 2020 року лютий 2021 року (а.с. 41-43). Аналогічні відповіді були надані на звернення позивача листами від 23 березня 2021 року №Ш-100/4/09-21, від 25 березня 2021 року №Ш-100/4/09-21 та від 02 квітня 2021 року №Ш-136/4-1/09-21 Департамента благоустрою та інфраструктури ДМР (а.с. 3132, 34 37). Як вбачається із роздруківок, наданих позивачем з особистого кабінету на сайті ТОВ «ЕРЦ КП», указані суми за січень 2021 року 2 694,78 грн., за лютий 2021 року 3 843,59 грн. + 1148,81 грн. дійсно значиться такими, що нараховані позивачеві до сплати «КП «Теплоенерго» (а.с.14) Також відповідачем надано до відзиву виписку з особистого рахунку ОСОБА_1 , з якої видно, що указані суми також відображені у нарахуваннях (а.с.62-63). Позивачем долучено до позову акти споживання теплової енергії, у яких відображені періоди нарахування (а.с. 56 118). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первісною редакцією Правил №830 від 21 серпня 2019 року були затверджені типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії для колективних споживачів - багатоквартирних будинків, якими передбачалася можливість визначати тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги у межах періоду відповідних чисел місяця, який не може перевищувати місяць. Дійшов висновку, що сам факт розміщення Рахунку - повідомленні за комунальні послуги на сайті ТОВ «ЄРЦ КП» (complatezh.info), у якому вказано період споживання послуги, якій відрізняється від календарного місяця не можна вважати порушенням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Порядку №830, Методики, оскільки умовами типового договору може визначатися інший розрахунковий період. Із досліджених судом доказів з`ясовано, що навіть при обрані відповідачем іншого розрахункового періоду, аніж календарний місяць, загальний обсяг споживання й нарахування за спожиту теплову енергію не змінюється. Пеня у відповідності до п.40 Порядку №830 позивачеві не нарахована. Сплачені позивачем кошти повністю спрямовані на погашення сплати за нараховані послуги і подвійна оплата відсутня. Станом на 25 серпня 2021 року заборгованість відсутня. Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності не вбачав, враховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позову по суті. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Так, частинами 4-7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Згідно частин 1-2 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Статтею 9 вищевказаного Закону встановлені загальні правила комерційного обліку теплової енергії. Так, частиною 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Відповідно до частин 1 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Частиною 3 статті 11 вищенаведеного Закону встановлено, що зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць. Колегія суддів зауважує, що відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати, регулюються також Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830. Так, пунктом 7 Правил встановлено, що визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору: 1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору; 2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем. Пунктом 19 Правил встановлено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу (пункт 24 Правил). Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 32 Правил встановлено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок оснащений приладом обліку, встановленим на багатоквартирному будинку модемом, який здійснює калькуляцію спожитої вищевказаним будинком теплової енергії. Відповідальними за зняття показів приладу обліку, згідно наказу КП «Теплоенерго» ДМР №511/1 від 09 листопада 2020 року, є служба ГО, КВП та А, ОТО, які безпосередньо займаються обліком встановлених у будинках приладів обліку теплової енергії. Тобто останні здійснюють фіксування показів будинкового приладу обліку, які в подальшому передаються до теплопостачальника, тобто до КП «Теплоенерго» ДМР, які на підставі отриманої інформації здійснюють розрахунок плати за споживання теплової енергії відповідно до методики розподілу або опалювальної площі споживача з урахуванням тарифу на споживання, яка доводиться до відома споживача шляхом надіслання розрахункового платіжного документу. Так, звертаючись до суду із дійсним позовом, позивач зазначав про подвійне нарахування відповідачем плати за спожиту теплову енергію, у зв`язку із зняттям показів не наприкінці календарного місяця, а в його середині, зокрема на 17-19 день розрахункового місяця, дані за якими включалися до двох розрахункових місяців. В той час як відповідний порядок нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Разом із тим, колегія суддів не може погодитися із відповідними доводами позивача з огляду на наступне. Пунктом 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 дійсно встановлено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Отже, з аналізу норм вищевказаного законодавства вбачається, що розрахунковий період за своєю правовою природою є саме строком внесення плати за спожиту послугу, зокрема за теплопостачання, який дійсно відповідає саме календарному місяцю, а не періоду за який має нараховуватися оплата за теплопостачання. Колегія суддів також не знайшла підтвердженню доводам позивача щодо подвійного нарахування коштів за спожиті послуги, оскільки наявні в матеріалах справи розрахунки, перевірені колегією суддів, свідчать про їх законність та обґрунтованість, здійснення нарахування, виходячи з фактичної кількості днів споживання послуги з теплопостачання. Крім того, колегія суддів зауважує, що електронні розрахункові документи не містять визначення конкретного місяця за який здійснюється нарахування, а лише кількість розрахункових днів за які здійснюється нарахування, що відповідає наявним в матеріалах справи актах та вимогам чинного законодавства України. З доводами позивача про неправильність розрахункової суми за отримані послуги з теплопостачання за січень-лютий 2021 року через відсутність інформації щодо кількості спожитої теплової енергії у відповідному місяці, та необхідності її обрахунку за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, колегія суддів також погодитися не може з огляду на наступне. Абзацем 2 частини 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі. Також, частиною 3 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду. Таким чином, колегія суддів зауважує, що у разі відсутності інформації про показання вузлів обліку з будь-яких причин, комерційний облік теплової енергії підлягав обрахуванню з урахуванням середнього споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду. При цьому, в подальшому після отримання відомостей приладу обліку, розмір нарахованої плати за спожиті послуги з теплопостачання підлягав перерахунку. Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що у січні 2021 року була відсутня інформація щодо фактичного споживання теплової енергії, згідно встановленого приладу обліку, за даною адресою. Тому нарахування було проведено згідно вимог ч.3 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та розраховане середнє споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду за звітний період січень 2021 року з 18 грудня 2020 року по 17 січня 2021 року, склало 7,13558 Гкал. Розрахована вартість опалювальної площі склала 44,6896 грн. Розрахована вартість для квартири позивача з опалювальною площею 60,30 м2 склала 2 694,78 грн. При цьому, після отримання від служби ТУ і КВП та А інформації про фактичне споживання теплової енергії згідно встановленого приладу обліку теплової енергії за січень 2021 року у відповідності до вимог наведеного вище законодавства було здійснено перерахунок з урахуванням дійсних показів приладу обліку та вже сплаченої позивачем суми, у зв`язку з чим донарахування за січень 2021 року склав 1148,81 грн. У зв`язку з чим колегія суддів не вбачає в діях відповідача будь-яких порушень вимог чинного законодавства та у зв`язку з цим неправомірного нарахування та обрахунку суми оплати за фактично спожиту теплову енергію позивачем. Колегія суддів також зауважує, що відповідний розрахунок за січень 2021 року було в дійсності обраховано, виходячи із показників приладу обліку, тобто період середнього споживання теплової енергії не має вирішального значення для визначення розміру спожитої енергії. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним довід апеляційної скарги позивача, що незважаючи на припинення теплопостачання у квітні, останнім було здійснено безпідставне нарахування заборгованості за вказаний місяць в розмірі 1 186,10 грн., оскільки як вбачається з акту споживання теплової енергії за квітень 2021 року, відповідна сума була нарахована саме за період з 18 березня по 31 березня 2021 року, тобто за опалювальний період. Щодо доводів апелянта, що оскільки його квартира утеплена належним чином, не підлягає стягненню з нього витрати із втрати тепла, що складає 1 148,81 грн., оскільки відповідач не проводив два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта, не утеплював місця загального користування, горище, не робив профілактику системи, через що тепло, яке подається до будинку втрачається, колегія суддів також до уваги прийняти не може, оскільки обставина щодо непроведення утеплення відповідачем місць загального користування не є безумовною підставою для звільнення позивача від плати за надані та спожиті послуги опалення місць загального користування відповідно до пункту 12 Правил, з урахуванням відсутності підстав вважати здійснення таких робіт у відповідних приміщеннях обов`язковими і необхідними, а також тих обставин, що позивач не звертався до обслуговуючого підприємства з відповідними зверненнями щодо неналежної якості наданих послуг теплопостачання місць загального користування. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 539/1983/17, провадження № 61-7111св18. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.