LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Івано-Франківський апеляційний суд345/1894/21

від 15.06.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 345/1894/21 Провадження № 22-ц/4808/372/22 Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А., за участю секретаря Мельник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Турашем В.А. 17 грудня 2021 року у м. Долина, повний текст якого складено 28 грудня 2021 року, в с т а н о в и в: У травні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №31211А018-К від 02.06.2011 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , у розмірі 189910,22 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб автомобіль марки HYUNDAI, модель Tucson, рік випуску 2011, легковий універсал сірого кольору, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Альфа-Банк» на публічних торгах в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною оцінкою майна на момент продажу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.06.2011 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту №31211А018-К на купівлю автотранспортних засобів (далі також Кредитний договір), відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 139685,00 грн. зі сплатою процентів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надавався позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки HYUNDAI, модель Tucson, 2011 року випуску, сірого кольору, згідно з Договором купівлі-продажу №5-78 від 31.05.2011 року, укладеним з ТОВ «Капітал-Авто». 02.06.2011 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір застави транспортного засобу №31211А018-3, який посвідчений Кошкіною В.В., приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області, та зареєстрований в реєстрі за №3448, за умовами якого ОСОБА_2 передала в заставу банку транспортний засіб, а саме: автомобіль марки HYUNDAI, модель Tucson, рік випуску 2011, легковий універсал сірого кольору, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , зареєстрований Енергодарським ВРЕР УДАІ України в Запорізькій області 01.06.2011. Того ж дня у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження на вищезазначений автомобіль. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 тривалий час порушувала умови Кредитного договору та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, в результаті чого станом на 26.03.2020 року в неї виникла заборгованість за Кредитним договором в розмірі 189910,22 грн., що складається із: заборгованості за кредитом - 74697,48 грн.; заборгованості за відсотками - 115212,74 грн. Крім того, позивач дізнався, що вищевказаний автомобіль (предмет застави) незаконно відчужений 05.01.2019 року ОСОБА_1 (актуальний номерний знак НОМЕР_2 ). При цьому ОСОБА_2 не зверталась ні до АТ «Укрсоцбанк», ні до АТ «Альфа-Банк» для отримання дозволу на відчуження заставного транспортного засобу. Отже свідомо порушила норми законодавства України, відчуживши предмет застави третім особам, без згоди обтяжувача. Таким чином в результаті протиправних дій ОСОБА_2 в комплексі порушення умов кредитного договору та договору застави, а також відчуження предмету застави без згоди заставодержателя АТ «Альфа-Банк» позбавлено права задовольнити свої вимоги у способи, визначені законодавством України, що призводить до порушення його права та охоронюваних законом інтересів. Враховуючи, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на момент відчуження та станом на день подання позову присутні відомості про обтяження предмета застави, ОСОБА_1 не є і не може бути визнаний добросовісним набувачем вказаного автомобіля. Просив позов задовольнити. Рішенням Долинського районного суду від 17 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на момент незаконної перереєстрації заставного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існувало обтяження на вказаний транспортний засіб, що підтверджується Витягом з вказаного реєстру №Р25764 від 24.02.2020 року, який міститься у матеріалах справи. Таким чином ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем заставного транспортного засобу. При цьому АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави, а не із позовом про витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_1 . Стверджує, що при незаконному переході транспортного засобу обтяження діяло, а отже застава зберігає свою силу для нового незаконного власника заставного транспортного засобу. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїми незаконними діями порушили права та законні інтереси банку, що призвело до суттєвого дисбалансу прав та обов`язків, тому позов підлягає задоволенню. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шиян Л.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що суд дійшов правильного висновку, що на момент набуття ОСОБА_1 у власність спірного транспортного засобу заборони на його відчуження не було, що підтверджується перевіркою компетентного державного органу щодо наявності заборони на відчуження та права відмови у реєстрації автомобіля на нового власника у разі наявності такої заборони. Так, даний орган у день укладання угоди перевірив відсутність будь-яких обмежень чи заборон відчуження автомобіля, можливості оформлення його на нового власника та здійснив його перереєстрацію. Тому вважає, що за таких обставин для ОСОБА_1 як нового власника застава силу не зберігає. Крім того зазначає, що додане рішення третейського суду не було надано до виконання, не відкрито виконавче провадження. А не вчинивши жодних дій для стягнення коштів згідно вказаного рішення з ОСОБА_2 , банк знову звернувся до суду про звернення стягнення на предмет застави, що є незаконним. Відповідач ОСОБА_2 відзиву не апеляційну скаргу не подавала. В судове засідання апеляційного суду представник апелянта не з`явився, подав клопотання про розгляд справи в його відсутності. Просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шиян Л.І. щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, причини неявки сулу не повідомила, повідомлялася про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту №31211А018-К на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для оплати придбаного автомобіля марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2011 року випуску сірого кольору 139685,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 01.06.2016 року (а.с. 16-20). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту 02.06.2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 також укладено Договір застави транспортного засобу №31211А018-З, згідно умов якого заставодавець передала в заставу банку транспортний засіб марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2011 року випуску, легковий універсал сірого кольору, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 , зареєстрований Енергодарським ВРЕР УДАІ України в Запорізькій області 01.06.2011 року, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 01.06.2011 року (а.с. 26-28). Згідно п. 1.13 Договору застави обтяження предмета застави за цим Договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України. Відповідно до п.п. 2.4.3, 2.4.6, 2.4.7 Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою за цим Договором, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином; реалізувати предмет застави відповідно до приписів чинного законодавства України та/або цього Договору у разі виникнення права звернення стягнення на предмет застави, при цьому самостійно визначити спосіб реалізації предмета застави; задовольнити свої вимоги за Договором кредиту та цим Договором відповідно до чинного законодавства України за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави. За змістом даних Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р25764 від 24.02.2020 року застава даного автомобіля зареєстрована в реєстрі 03.06.2011 року приватним нотаріусом Кошкіною В.В. Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області (а.с. 36). Встановлено також, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за Кредитним договором від 02.06.2011 року не виконувала належним чином, що призвело до утворення заборгованості. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.09.2015 року в справі №1421/15 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість по Договору кредиту в сумі 139290,29 грн. та третейський збір у сумі 1792,90 грн. (а.с. 140-141). 10.09.2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» було затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», а згідно Рішення №5/2019 від 15.10.2019 року затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме 15.10.2019 року (а.с. 37, 45-57). 05.10.2020 року АТ «Альфа-Банк» надіслало ОСОБА_3 повідомлення-вимогу щодо погашення протягом тридцяти днів заборгованості за вищевказаним Кредитним договором в сумі 189910,22 грн. (а.с. 37-38). Як вбачається з відповіді Головного сервісного центру МВС від 26.10.2020 року №571зі на запит банку, Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів саном на 23.10.2020 року автомобіль марки HYUNDAI, модель TUCSON, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_3 05.01.2019 року зареєстрований ТСЦ 4642 за ОСОБА_1 , номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 11-14, 35). В матеріалах справи також міститься копія Договору купівлі-продажу 4642/2019/1258070 транспортного засобу від 05.01.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_4 як продавець продала, а ОСОБА_1 (покупець) придбав транспортний засіб марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2011 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , зареєстрований за продавцем 14.08.2015 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Дрогобич, м. Трускавець, м. Борислав та Дрогобицького району при ГУМВС України у Львівській області. Продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, в заставі не перебуває і не являється предметом спору у суді. Договір оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі 4642 РСЦ МВС у Львівській області №4642/2019/1258070 в присутності адміністратора ОСОБА_5 , який перевірив відповідність інформації, внесеної до цього Договору документам, які надані сторонами Договору (а.с. 99). Згідно копії відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 27.08.2021 року №31/13-21-181/Аз на адвокатський запит при проведенні перереєстрації транспортного засобу марки HYUNDAI, модель TUCSON, 2011 року випуску на нового власника за заявою власника фахівцем експертної служби НДКЦ проводилося експертне дослідження транспортного засобу та реєстраційних документів з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів, про що проставлена відповідна відмітка (а.с. 108-113). Відповідно до відповіді Територіального сервісного центру МВС №4642 у Львівській області від 06.10.2021 року №31/13-4642 621 на запит суду від 17.09.2021 року згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, володільцем якого є Міністерство внутрішніх справ, з 05.01.2019 року по теперішній час транспортний засіб марки HYUNDAI TUCSON, 2011 року випуску з об`ємом двигуна 1975 см зареєстрований за ОСОБА_1 . Відповідно до Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 року під час проведення перереєстрації транспортного засобу судовим експертом Марчуком І.М. проводився огляд ТЗ, дослідження ТЗ не проводилося, тому висновок в матеріалах реєстрації відсутній. Відповідно до вимог вказаної Постанови під час перереєстрації транспортного засобу проводились перевірки по всіх наявних базах, а саме: за Єдиним реєстром боржників (за ІПН та ПІБ), Державним реєстром обтяжень рухомого майна за такими критеріями: ПІБ, ІПН, № кузова та реєстраційний номерний знак, а також за банком даних Інтерпол. Окрім того проводилась перевірка за автоматизованою системою бази даних НАІС. Проведеною перевіркою було встановлено, що будь-яких обмежень щодо перереєстрації даного транспортного засобу не виявлено, підстав для відмови в проведенні реєстраційної операції не було (а.с. 131-138). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження автомобіля (предмета застави) на день його придбання, його новий власник ОСОБА_1 є добросовісним набувачем такого рухомого майна. А тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та вилучення цього автомобіля у добросовісного набувача до задоволення не підлягають. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частинами 3, 4 ст. 577 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах: від 06 лютого 2018 року у справі №333/6700/15-ц (провадження №61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі №573/1105/17 (провадження №61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі №757/17150/17-ц (провадження №64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі №619/4033/18 (провадження №61-16542св19), від 03 березня 2021 року у справі №544/425/19 (провадження) №61-10034св20, від 16 лютого 2022 року у справі №215/4911/18 (провадження №61-17308св20). В правому висновку Верховного Суду в постанові від 09 лютого 2022 року у справі №408/1490/20 (провадження №61-14631св21) зазначено також, що застава як забезпечувальне приватне обтяження для захисту прав та інтересів сторін правовідношення «заставодавець - третя особа» підлягає публічній реєстрації, що робить її наявність доступним для всіх третіх осіб. Функцією державної реєстрації застави є (а) оприлюднення (оголошення) належності заставленого майна певній особі та (б) оприлюднення наявності обтяжень рухомого майна. Через це відсутність відомостей про обтяження заставою рухомого майна істотно впливає на динаміку цивільних правовідносин та має враховуватись судом. Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню винності у відносинах з третіми особами. Отже, перш ніж набути у власність обтяжену заставою рухому річ, набувач має можливість довідатися про наявність такого обтяження з публічного реєстру. Добросовісна особа, яка придбає рухому річ у власність, вправі покладатися на відомості про обтяження. Такий висновок цілком узгоджується із метою запровадження державної реєстрації обтяжень рухомого майна. У протилежному випадку функціонування державних реєстрів взагалі втрачає жодний сенс. За відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про зареєстровані обтяження особа, яка добросовісно покладалась на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких обтяжень, набуває право на таке рухоме майно вільним від незареєстрованих обтяжень. Встановивши, що на час відчуження спірного автомобіля ОСОБА_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати збереження сили застави для нового власника майна. А враховуючи, що позивачем під час розгляду справи не доведено, що набувач спірного майна не є добросовісним, такі обставини судом не встановлено, за правилами статті 10 наведеного Закону набувач вважається таким, який набув на нього право власності, що позбавляє позивача підстав для задоволення даного позову. При цьому за змістом наведених норм заставодержатель може захистити своє порушене право шляхом пред`явлення вимоги до нового власника про звернення стягнення на предмет застави за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави, а тому доводи апелянта про те, що АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави, а не із позовом про витребування майна із незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 не заслуговують на увагу. Що стосується посилань АТ «Альфа-Банк» в поданій апеляційній скарзі та під час надання пояснень по справі в суді апеляційної інстанції на те, що на момент перереєстрації заставного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна існувало обтяження на вказаний транспортний засіб і діяло до 21.10.2024 року, що підтверджується Витягом із вказаного реєстру №Р25764 від 24.02.2020 року, який міститься у матеріалах справи, то слід зазначити наступне. Так, як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р25764 від 24.02.2020 року, вказане обтяження було зареєстровано 03.06.2011 року за №11249251 приватним нотаріусом Кошкіною В.В. Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області (а.с. 36). Згідно вимог статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої записи в Реєстрі зберігаються протягом п`яти років з моменту їх внесення, дане обтяження могло діяти до 03.06.2016 року. З даного Витягу вбачається також, що термін дії обтяження до 21.10.2024 року; обтяжувач Акціонерне товариство «Альфа-Банк»; документ-підстава: Договір застави, серія та номер 31211А018-К, виданий 03.06.2011 року, видавник: Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Разом з тим, правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникло у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме 15.10.2019 року (а.с. 37, 45-57). Отже продовження строку дії реєстрації обтяження на не більш як п`ятирічний строк у відповідності до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відбулося за заявою АТ «Альфа-Банк» 21.10.2019 року після набуття ним такого права. Крім того, як підставу вказано невірні дату та номер Договору застави. Належних та допустимих доказів продовження строку дії реєстрації обтяження за заявою АТ «Укрсоцбанк» після закінчення п`ятирічного строку з 03.06.2016 року до 15.10.2019 року матеріали справи не містять. Твердження представника позивача, що в іншому випадку такий запис АТ «Альфа-Банк» не міг бути продовжений за тим же номером, оскільки згідно п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ від 05.07.2004 року №830, записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження, а з дати укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу (05.01.2019 року) до запису (21.10.2019 року) минуло більше дев`яти місяців, то такі також не доводять, що на дату укладення такого правочину запис про обтяження був чинним. Згідно п.п. 24, 25 вказаного Порядку записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру тільки після реєстрації відомостей про припинення обтяження. А відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи в день прийняття такої заяви. З наведеного слідує, що запис про обтяження без відповідної заяви з боку обтяжувала з реєстру не виключався, а дія обтяження могла бути продовжена тільки 21.10.2019 року. Під час розгляду цієї справи також встановлено, що на час укладення Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2019 року автомобіль пройшов реєстрацію та перевірку в органах МВС відповідно до Порядку №1388, що підтверджується листом Територіального сервісного центру МВС №4642 у Львівській області від 06.10.2021 року №31/13-4642 621 на запит суду, і на момент перереєстрації транспортного засобу будь-які обмеження на такі дії були відсутні, автомобіль був перереєстрований з колишнього власника на ОСОБА_1 , видані нові номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Не заслуговують на увагу і посилання представника АТ «Альфа-Банк» на те, що Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.01.2019 року сформований невірно, оскільки такий здійснено як за типами особи боржника, так і за даними предмета обтяження (а.с. 134). Також проводились перевірки і за іншими базами (а.с. 132, 133, 135-138). Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент придбання відповідачем ОСОБА_1 транспортного засобу у Державному реєстрі були відсутні відомості про його обтяження, оскільки термін дії обтяження від 03.06.2011 року сплив 03.06.2016 року, а наступне обтяження за заявою АТ «Альфа-Банк» було зареєстровано 21.10.2019 року, коли автомобіль вже було зареєстровано за ОСОБА_1 , який є його добросовісним набувачем. А тому позивач не вправі вимагати звернення стягнення на таке майно. Схожі висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19.05.2021 року у справі №761/1386/19 (провадження №61-16065св19) та від 09.02.2022 року у справі №408/1490/20 (провадження №61-14631св21). Доводи апеляційної правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав зміни чи скасування судового рішення по справі. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»