Постанова 4854 № 400/6072/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/6072/21 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Аріс-Контракт» до Міністерства юстиції України треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте», акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні ді,- В С Т А Н О В И В: В липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Аріс-Контракт» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року №2087/7 «Про відмову у задоволенні скарги», винесений на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.06.2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.04.2021 року №15306-33-21; - зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.04.2021 року №15306-33-21 згідно Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2021 року Міністерством юстиції України на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.06.2021 року видано наказ «Про відмову у задоволенні скарги» №2087/7 (далі оскаржуваний наказ), яким відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагара Г.Й. від 15.03.2021 року індексний номер: 57086913. Позивач стверджує, що відповідач не розглянув скаргу позивача по суті та не навів правових обґрунтувань стосовно відмови у її задоволенні. Таку позицію позивач обґрунтовує своєю незгодою з тими реєстраційними діями державного реєстратора Брагаря Г.Й. (рішення від 15.03.2021 року №57086913), на які позивач подав скаргу до відповідача. Так, позивач вважає, що державний реєстратор Брагар Г.Й. неправомірно зареєстровав іпотеку на нежитлову будівлю (літ. А-4 загальною площею 1747,9 кв.м., літ. В-2 загальною площею 488,3 кв.м., літ. Д, Д(1) загальною площею 166,8 кв.м., літ. Е-2 загальною площею 295,0 кв.м., літ. Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м., літ. З загальною площею 137,4 кв.м.) за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/3. Неправомірність такої реєстрації позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» подання зави про державну реєстрацію прав неналежною особою є безумовною підставою для відмови у державній реєстрації прав. Тому беручи до уваги, що заява подана Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» замість іпотекодержателя, яким згідно з ДРРП вказано ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте», то державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації прав. Крім того, позивач зазначає, що висновок центральної Колегії за результатами розгляду скарги ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року є такими, що викривляють факти та містять протирічливі висловлювання, не містить обставин, які мають значення для розгляду скарги, та неналежно мотивований. З цих підстав позивач вважає, що наказ Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року №2087/7 «Про відмову у задоволенні скарги», винесено на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 10.06.2021 року за результатами розгляду скарги ТОВ «Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року, який складено з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. 15.03.2021 року державним реєстратором Брагарем Г.Й. прийнято рішення №57086913, згідно з яким зареєстровано іпотеку на нежитлову будівлю (літ. А-4 загальною площею 1747,9 кв.м., літ. В-2 загальною площею 488,3 кв.м., літ. Д, Д(1) загальною площею 166,8 кв.м., літ. Е-2 загальною площею 295,0 кв.м., літ. Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м., літ. З загальною площею 137,4 кв.м.) за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/3. Таке рішення прийнято державним реєстратором Брагарем Г.Й. на підставі заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та наданих заявником документів, які зазначені в якості підстави для проведення вказаної державної реєстрації іпотеки, а саме: - договір іпотеки, серія та номер: 746, виданий 28.08.2007 року, видавник: Літвінчук А.А. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу; - рішення суду, серія та номер: 12/204/09, виданий 01.12.2020 року, видавник: Південно- західний апеляційний господарський суд м Одеса; - договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер: 2343, виданий 10.04.2008 року, видавник: Літвінчук А.А. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу; - договір про внесення змін до договору Іпотеки, серія та номер: 1256, виданий 08.02.2008 року, видавник: Літвінчук А.А. приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу. Позивач є власником зазначених вище нежитлових приміщень (літ. А-4 загальною площею 1747,9 кв.м., літ. В-2 загальною площею 488,3 кв.м., літ. Д Д(1) загальною площею 166,8 кв.м., літ. Е-2 загальною площею 295,0 кв.м., літ. Ж-2 загальною площею 650,5 кв.м., літ. З загальною площею 137,4 кв.м.) за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/3 на підставі свідоцтва про право власності № САЕ 837209 , виданого 06.11.2012 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Суд першої інстанції зазначив, що Позивач вважає рішення державного реєстратора незаконним, оскільки воно прийнято на підстави судового рішення, резолютивна частина якого не передбачала виникнення іпотеки на нежитлову будівлю, а також договору іпотеки, стороною якого він не був, а тому заяву про державну реєстрацію іпотеки подано неналежною особою. Не погоджуючись із цим рішенням позивачем подано скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором до Міністерства юстиції України від 19.04.2021 року. Спірним наказом Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року №2087/7 вирішено відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року з тих підстав, що рішення від 15.03.2021 року №57086913 прийнято державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем відповідно до законодавства. Підставою для винесення оспорюваного наказу Міністерства юстиції України став Висновок центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції (далі Колегія) від 10.06.2021 року. Згідно із вказаним висновком Колегія рекомендує: «відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року, оскільки рішення від 15.03.2021 року №57086913 прийнято державним реєстратором Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Брагарем Геннадієм Йосиповичем відповідно до законодавства». Такий висновок Колегії обґрунтований наступними доводами у стислому викладенні:

1. На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Брагарем Г.Й. зареєстровано іпотеку на нежитлову будівлю, що належить на праві власності скаржнику;

2. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки воно прийнято на підставі судового рішення, резолютивна частина якого не передбачала виникнення іпотеки на нежитлову будівлю, а також договору іпотеки, стороною якого він не був;

3. Крім того, у скарзі зазначено, що заяву про державну реєстрацію іпотеки подано неналежною особою;

4. Колегією встановлено, що державним реєстратором Брагарем Г.Й. належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановлених чинним законодавством, оскільки їх комплектність, зміст та форма відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав. Крім того, судовим рішенням, поданими для державної реєстрації іпотеки, передбачено, що нежитлова будівля визнається предметом договору іпотеки;

5. Таким чином, оскаржуване рішення є таким, що прийнято відповідно до законодавства;

6. Отже, скарга задоволенню не підлягає. Також у висновку містяться мотиви рішення у розгорнутому викладенні:

1. У скарзі зазначено, що скаржник є власником нежитлової будівлі на підставі свідоцтва про право власності від 06.11.2012 року серії № САЕ 837209 , виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки воно прийнято на підставі судового рішення, резолютивна частина якого не передбачала виникнення іпотеки на нежитлову будівлю, а також договору іпотеки, стороною якого він не був. Крім того, у скарзі зазначено, що заяву про державну реєстрацію іпотеки подано неналежною особою.

2. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) державним реєстратором Брагарем Г.Й. на підставі оскаржуваного рішення внесено запис про іпотеку №40986168 на нежитлову будівлю на підставі таких документів: договору іпотеки від 28.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Антоніною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі за №746 (далі - Договір іпотеки); договору про внесення змін до Договору іпотеки від 08.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Антоніною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі за №1256; договору про внесення змін до Договору іпотеки від 10.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Антоніною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі за №2343; кредитного договору від 23.07.2007 року №7.3-70; постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 року у справі №12/204/09 (далі - рішення суду).

3. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

4. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

5. Договір іпотеки, поданий для проведення державної реєстрації іпотеки, був укладений між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Орион-Нива» (Іпотекодавець). Предметом зазначеного договору була нежитлова будівля, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1а.

6. Рішенням суду, поданим для проведення державної реєстрації іпотеки, встановлено, що нежитлова будівля, яка була предметом договору іпотеки, у подальшому була відчужена та поділена на 7 нових об`єктів нерухомого майна. У мотивувальній частині постанови міститься посилання на експертний висновок від 03.06.2019 року №03/19, виданий Приватним підприємством «Консалтиногова група «Агро-експерт», відповідно до якого 7 новоутворених об`єктів нерухомого майна, в тому числі нежитлова будівля, що належить на праві власності скаржнику, є складовими частинами предмету іпотеки. Таким чином, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля, належна скаржнику на праві власності, є предметом Договору іпотеки, а скаржник є іпотекодавцем внаслідок сингулярного правонаступництва.

7. Отже, рішенням суду, поданим для державної реєстрації іпотеки, нежитлова будівля, що належить скаржнику на праві власності, визнавалася предметом іпотеки, а скаржник іпотекодавцем.

8. Стосовно доводів скаржника щодо подання заяви про державну реєстрацію іпотеки неналежною особою слід зазначити наступне. Скаржник дійшов помилкового висновку, що заяву про державну реєстрацію іпотеки подано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте», яке не було іпотекодержателем нежитлової будівлі. Однак Колегією встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру прав заяву про державну реєстрацію іпотеки подано представником Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», яке було іпотекодержателем нежитлової будівлі.

9. Статтею 18 Закону передбачено порядок державної реєстрації прав, зокрема, прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрацію заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

10. Колегією встановлено, що державним реєстратором Брагарем Г.Й. відповідно до вимог частини третьої статті 10, статті 18, частини другої статті 27 Закону належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав, на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

11. Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Брагарем Г.Й. відповідно до норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав.

12. За результатами розгляду скарги колегіально Мін`юст приймає рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законом (пункт 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128).

13. Відповідно до пункту 10 частини восьмої статті 37 Закону Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, якщо державним реєстратором прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

14. Враховуючи викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Брагарем Г.Й. відповідно до законодавства. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року № 2087/7 «Про відмову у задоволенні скарги», суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор Брагар Г.Й. неправомірно прийняв заяву від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та неправомірно провів державну реєстрацію іпотеки за такою заявою, оскільки за даними Державного реєстру речових прав іпотекодержателем вказано ТОВ «Фінансова компанія «Мотус Анте», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, а тому державний реєстратор повинен був відмовити неналежному заявнику у проведенні державної реєстрації. З цих же підстав суд першої інстанції не погодився і з висновком центральної Колегії з результатами розгляду скарги ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року, зазначивши, що такий висновок прийнято як з неправильним застосування норм законодавства, так і з процесуальними порушеннями. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» не розглянута Колегією по суті, а висновки Колегії є такими, що викривляють факти та містять протирічливі висловлювання. Таким чином, підставою для задоволення даного адміністративного позову стала надана судом першої інстанції правова оцінка рішенню державного реєстратора Брагара Г.Й. від 15.03.2021 року №57086913 про реєстрацію іпотеки та висновкам центральної Колегії з результатами розгляду скарги ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою позицію наступними основними позиціями: 1. суд першої інстанції порушив правила предметної підсудності даного спору, який мав розглядатися за правилами господарського судочинства; 2. суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості третьої особи акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»; 3. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права на звернення із заявою про реєстрацію іпотеки на вищевказане нерухоме майно, в зв`язку із чим дав невірну правову оцінку рішенню державного реєстратора Брагара Г.Й. від 15.03.2021 року №57086913 про реєстрацію іпотеки та висновкам центральної Колегії з результатами розгляду скарги ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від 19.04.2021 року. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується в доводами апелянта про незалучення судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи АТ «Перший Український Міжнародний Банк», оскільки сама дана банківська установа звернулась до державного реєстратора Брагара Г.Й. із заявою про реєстрацію іпотеки на нежитлову будівлю за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1в/3, за результатами розгляду якої цей державний реєстратор прийняв рішення №57086913 від 15.03.2021 року, яке було предметом спірного наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року №2087/7 «Про відмову у задоволенні скарги». Оскільки результати розгляду даної справи безумовно будуть мати вплив на права та інтереси АТ «Перший Український Міжнародний Банк», то суд першої інстанції на виконання вимог ст.49 КАС України повинен був залучити цю банківську установу до участі у справі в якості третьої особи. Така процесуальна помилка була усунута під час апеляційного провадження ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2022р., якою АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було залучено до участі у справі в якості третьої особи. Надаючи оцінку доводам апелянта про порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності при розгляді даного спору, колегія суддів виходить з наступного. Так, при визначенні предметної підсудності спорів даної категорії, які пов`язані із оскарженням рішень Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав колегія суддів враховує правові позиції з цього питання Великої Палати Верховного Суду, яка є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції. Зокрема у постановах від 21.11.2018 року у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 року у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 року у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.". Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17). Як вже зазначено вище, звернення позивача до суду з даним позовом, зумовлено незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у задоволенні його скарги на рішення державного реєстратора від 15.03.2021 року №57086913 про реєстрацію іпотеки, яке позивач вважає неправомірним. На думку колегії суддів, даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації права іпотеки на нерухоме майно, власником якого є позивач. При цьому, викладені позивачем в позовній заяві доводи ґрунтуються виключно на відсутності в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» права на звернення із заявою про реєстрацію іпотеки на вищевказане нерухоме майно, що вказує на захист позивачем свого права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна шляхом подання даного позову. Позивач не вказує на будь-які порушення відповідачем процедури розгляду його скарги, які б зачіпали його права та інтереси в такій процедурі та впливали б на правильність спірного наказу Мінюсту. Не встановив таких порушень і суд першої інстанції Отже, між позивачем та третьою особою - АТ «Перший Український Міжнародний Банк» існує спір щодо наявності в цього банку права іпотекодержателя на об`єкт нерухомого майна, власником якого є позивач, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства. Згідно із ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.20 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: - справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; - справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; - вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. Враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено саме на захист цивільного права позивача та незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, колегія судів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а оскільки спірні правовідносини виникли між юридичними особами тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного суду від 22.04.2021 року у справі №826/3582/17. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. При цьому, підлягає закриттю провадження також і в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути по суті скаргу ТОВ Фірма «Аріс-Контракт» від віл19.04.2021 року, оскільки така позовна вимога є похідною вимогою від первісної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2021 року №2087/7 «Про відмову у задоволенні скарги». Про похідний характер такої позовної вимоги прямо зазначено у пункті 17 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12..2015 року №1128, відповідно до якого у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку. Згідно ч.3 ст.319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Порядок роз`яснення позивачеві права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією унормований положенням частини 1 статті 239 КАС України, якою передбачено наступне: « Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.» Отже, наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного господарського суду першої інстанції, який своєю чергою перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. Керуючись ст.311, ст.315, ст.319, ст.321, 322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року - скасувати. Провадження в адміністративній справі №400/6072/21 - закрити. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Аріс-Контракт», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що позивач вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.