Ухвала КЦС ВС № 308/9588/20

Ухвала 17 червня 2022 року місто Київ справа № 308/9588/20 провадження № 61-5276ск22 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Усика Г. І. вивчив касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, особа, якою подана апеляційна скарга - Закарпатська обласна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ВСТАНОВИВ: У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати право власності на об`єкт самочинного будівництва. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А), загальною площею 1375,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Закарпатська обласна прокуратури в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради звернулася із апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатська обласна прокуратури в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 10 червня 2022 року, Закарпатська обласна прокуратури в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У касаційній скарзі наявне клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що на рахунку Закарпатської обласної прокуратури сума залишку коштів, визначених, зокрема для сплати судових зборів становить 433,46 грн, що є недостатнім для сплати судового збору у цій справі. Також заявник зазначає, що в умовах запровадженого на всій території України воєнного стану бюджетні кошти першочергово спрямовуються для забезпечення обороноздатності держави. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Велика Палата Верховного Суду у справі № 0940/2276/18 (постанова від 14 січня 2021 року) зробила такий висновок. Положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої наведеної статті Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Разом з цим, Велика Палата констатувала, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Верховним Судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа). Наведений Закон визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Враховуючи наведені норми національного законодавства, практику Верховного Суду та рішень ЄСПЛ щодо обов`язку учасника справи здійснити сплату судового збору у визначеному законом розмірі, суд касаційної інстанції робить висновок, що наведені Закарпатською обласною прокуратурою доводи та письмові докази не є достатніми для відстрочення сплати судового збору, розмір якого складає 2 481,00 грн не становить для заявника надмірний тягар. За наведених обставини Верховний Суд визнає обов`язок заявника здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 481, 00 грн, відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору потрібно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документ, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити Закарпатській обласній прокуратурі у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департамента культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик