Постанова 4876 № 904/7011/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7011/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.) від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро про зобов`язання надавати послуги з розподілу природного газу, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. у справі № 904/7011/20 - відмовлено. Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про скасування заходів забезпечення позову, та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. у справі № 904/7011/20. Так, в обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне: - суд першої інстанції не врахував, що у справі відбулась зміна обставин, зокрема, скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 640/1125/20, які були підставою для звернення позивача з даним позовом, а тому відсутність судових рішень, якими скасовано постанови НКРЕКП про встановлення для АТ Дніпропетровськгаз тарифу для надання послуг з розподілу природного газу, який діяв у спірний період, виключає наявність підстав позову, а відтак відсутні й обставини необхідності забезпечення позову; - в порушення ч. 1 ст. 86 ГПК України, постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд ухилився від повної, об`єктивної та всебічної оцінки поданих відповідачем доказів для підтвердження зміни обставин, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, внаслідок чого висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо недоведеності відповідачем наявності зміни обставин, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає обставинам справи; - суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що постанови НКРЕКП, якими встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ Дніпропетровськгаз на 2020 рік можуть бути незаконними, що свідчить про визнання встановленими недоведених обставин наявності порушених прав та інтересів позивача; - за умови відсутності підстав позову, залишені судом першої інстанції заходи забезпечення позову, забезпечують позивачеві можливість порушувати умови договору та ухилятися від оплати наданих відповідачем послуг протягом тривалого строку, що обмежує право відповідача вживати заходів реагування на порушення умов договору в частині оплати; - відсутність у позивача заборгованості за надані відповідачем послуги, за умови відсутності інших обставин, передбачених Кодексом ГРМ для припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання), виключає можливість вчинення АТ Дніпропетровськгаз дій щодо припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) позивача. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2022р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.06.2022р. У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що на сьогоднішній день продовжує існувати спір у справі № 640/1125/20, який виник з приводу правомірності прийнятої НКРЕКП постанови від 24.12.2019 № 3018. Так, постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховним Судом частково задоволено касаційні скарги НКРЕКП та АТ Дніпропетровськгаз, рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Тобто на сьогоднішній день продовжує існувати спір, який розглядається у даній справі, та який виник з приводу ціни, за якою позивач має сплачувати за надані відповідачем послуги з розподілу природного газу у 2020 році. Підставою застосування заходів забезпечення позову у даній справі було вчинення відповідачем фактичних дій, спрямованих на обмеження (припинення) розподілу природного газу, з приводу чого місцевим господарським судом було зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову та припинення газопостачання до вирішення справи по суті та у разі задоволення позову в подальшому, судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу позивача. При цьому, позивач вважає, що питання наявності або відсутності порушених прав у позивача або наявності чи відсутності підстав позову судом першої інстанції під час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову не розглядаються, оскільки ці питання вирішуються під час заключної стадії судового розгляду при прийнятті рішення по суті справи. Крім того, на думку позивача, встановлені судом обмеження, враховуючи підстави застосування заходів забезпечення позову та обставини спору між сторонами, є цілком обґрунтовані та спрямовані на запобігання суттєвого ускладнення ефективного захисту прав позивача. З урахуванням вищевикладеного АТ "Нікопольський завод феросплавів" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ Дніпропетровськгаз, а ухвалу суду про відмову в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову по справі залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" зобов`язаня останнього надавати позивачу послуги з розподілу природного газу відповідно до умов Договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420056EGBP016 та згідно тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 №

425. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКПРЕКП) було прийнято постанову №3018, якою для відповідача було установлено тариф на послуги з розподілу природного газу у розмірі: на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно 1,04 грн за м3 на місяць (без урахування ПДВ); на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно 1,25 грн за м3 на місяць (без урахування ПДВ). Позивач вказував, що до набрання чинності тарифу встановленого за постановою НКПРЕКП від 24.12.2019 № 3018, позивач сплачував відповідачу вартість послуг з розподілу природного газу за тарифом, встановленим постановою НКПРЕКП від 24.03.2016 №425 за тарифом, що складав 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ). Постановою НКПРЕКП від 24.06.2020 №1156 було внесені зміни до постанови № 3018, якими встановлено для відповідача тариф на послуги з розподілу природного на період з 01.07.2020 до 30.12.2020 включно 1,14 грн за м3 на місяць (без урахування ПДВ). Позивач вказував, що з 01.01.2020 АТ "Нікопольський завод феросплавів" сплачувало на користь відповідача вартість послуг з розподілу природного газу за існуючим тарифом, встановленим постановою НКПРЕКП від 24.12.2019 №3018. Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/1125/20 постанову НКПРЕКП від 24.12.2019 №3018 визнано нечинною та скасовано. За твердженням позивача з 20.10.2020 тариф на послуги з розподілу природного газу, виходячи із величин річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, для відповідача не встановлено, отже позивач має сплачувати відповідачу вартість послуг з розподілу природного газу за тарифом, встановленим постановою НКПРЕКП від 24.03.2016 №425. АТ "Нікопольський завод феросплавів" вважає, що станом на час звернення до суду із даним позовом у нього існує переплата коштів на користь відповідача у розмірі 993 553,37 грн. Позивач листом від 30.10.2020 повідомив відповідача про вказану ситуацію та просив АТ "Дніпропетровськгаз" утриматись від виставлення рахунків на адресу позивача на сплату коштів за послуги з розподілу природного газу у наступних місяцях 2020 року на підставі тарифів встановлених постановою НКПРЕКП від 24.12.2019 №3018 та просив відповідача вжити заходи щодо здійснення взаєморозрахунку з урахуванням переплати. Проте, 24.12.2020 АТ "Нікопольський завод феросплавів" отримано від відповідача рахунок №60029386 від 30.10.2020 на оплату послуг за грудень 2020 року, сформований на суму 196 992,00 грн з ПДВ (20%) на підставі тарифу встановленого постановою НКПРЕКП від 24.12.2019 №3018. Також 24.12.2020 позивачем отримано від відповідача повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 23.12.2020 №49004.1-Кл-16665-1220, у якому зазначено, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору позивачу запропоновано у термін з 07.00 год. 30.12.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис.куб.м на добу) і підготувати до опломбування газоспоживне обладнання на об`єктах: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310 та м. Нікополь, вул. Січова,

3. У разі невиконання вимоги транспортування газу буде припинено (обмежено) в примусовому порядку. За твердженням позивача такі дії з боку відповідача є незаконними, а відповідач грубо порушує права і законні інтереси АТ "Нікопольський завод феросплавів" та порушує умови договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420056EGBP016 та протиправно не забезпечує виконання чинного судового рішення у справі № 640/1125/20. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 відкрито провадження у справі № 904/7011/20 за правилами загального позовного провадження. Разом із позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд заборонити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. у справі № 904/7011/20 заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про забезпечення позову задоволено повністю; заборонено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", його структурним та відокремленим підрозділам вчиняти будь-які дії з припинення (обмеження) розподілу природного газу (газопостачання) та/або припиняти (обмежувати) розподіл природного газу (газопостачання) Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів". Зазначена ухвала переглядалася в апеляційному і касаційному порядку та залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2021р. 09.02.2022 відповідач подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що підставою позову, а відтак, і заяви про забезпечення позову слугувало рішення у справі № 640/1125/20, яке набрало законної сили, про скасування постанови НКРЕП № 3018 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз", однак постановою Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Наразі справа № 640/1125/20 перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції, що свідчить про те, що підстави для забезпечення позову для АТ "Дніпроазот" відпали, оскільки постанова НКРЕП № 3018 від 24.12.2019 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" наразі є чинною. Підстави для невиконання укладеного між сторонами договору у позивача відсутні, однак, внаслідок застосованих заходів забезпечення позову АТ "Дніпропетровськгаз" обмежене у здійсненні своїх функцій як оператора ГРМ та позбавлене механізмів реалізації своїх прав щодо забезпечення належного виконання зі сторони позивача умов договору. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020р. у справі № 904/7011/20 - відмовлено. Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження. Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 21.02.2022 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, місцевим господарським судом було здійснено оцінку обґрунтованості та адекватності обраного заявником способу забезпечення позову, співмірності його з заявленими позовними вимогами, а також встановлені фактичні обставини, що підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача у справі. Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Як вірно зазначив місцевий господарський суд, застосування заходів забезпечення позову є гарантією задоволення законних вимог позивача, тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Фактично, доводи відповідача щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову ґрунтуються на тому, що внаслідок застосованих заходів забезпечення позову, Акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз" обмежене у здійсненні своїх функцій як Оператора ГРМ та позбавлене механізмів реалізації своїх прав щодо забезпечення виконання зі сторони позивача умов договору. При цьому, підставою застосування заходів забезпечення позову у цій справі було вчинення фактичних дій відповідачем, спрямованих на обмеження (припинення) розподілу природного газу, з приводу чого судом було зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову (за умови виконанням відповідачем надісланого на адресу позивача повідомлення про припинення газопостачання) це може суттєво ускладнити ефективний захист прав позивача, зважаючи на те, що припинення газопостачання буде фактично свідчити про призупинення виконання відповідачем договору, який укладено між сторонами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача у реалізації його прав на захист його порушених прав та інтересів, а лише обмежують йому можливість обмеження (припинення) газопостачання позивачу в односторонньому порядку. При цьому встановлені судом обмеження, враховуючи підстави застосування заходів забезпечення позову та обставини спору між сторонами, є цілком обґрунтовані та спрямовані на запобігання суттєвого ускладнення ефективного захисту прав позивача. Застосовані заходи забезпечення відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності та наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, не призводять до негативних наслідків для відповідача. Щодо доводів апелянта про відсутність підстав пред`явлення позову, то як вбачається з матеріалів справи, постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 640/1125/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/1125/20, визнана протиправною та скасована. В той же час, в подальшому постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховний Суд касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і АТ Дніпропетровськгаз задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасував, а справу направив на новий розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Отже, на сьогоднішній час у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, якою для АТ Дніпропетровськгаз встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу, у наступних розмірах: - на період з 01.01.2020 по 30.06.2020 включно 1,04 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); - на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно 1,25 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 внесені зміни у постанову НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019 і розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ Дніпропетровськгаз на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно було змінено на 1,14 грн за 1 м3 на місяць (без ПДВ). До набрання чинності новим тарифом за постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, тобто до 01.01.2020 АТ Нікопольський завод феросплвів здійснювало оплату послуг з розподілу природного газу на користь відповідача, згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 (зі змінами та доповненнями) за тарифом, що складав 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), тобто за фізичний обсяг розподілу природного газу. Предметом позову у справі № 904/7011/20 є зобов`язання відповідача при визначенні вартості наданих позивачу послуг з розподілу природного газу в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420056EGBP016, застосувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №

425. Свою позицію позивач ґрунтує зокрема на тому, що постанови НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019 та № 1156 від 24.06.2020 є незаконними. Водночас, відповідач ґрунтує свою позицію на тому, що в період з 01.01.2020 сторони у своїх правовідносинах повинні були застосовувати тариф, який встановлювався Постановою НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019, а з 01.07.2020 тариф, який встановлювався Постановою НКРЕКП № 1156 від 24.06.2020. Отже, період застосування тарифу в розмірі 1,04 грн за 1 куб.м за місяць, визначеного постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, входить до спірного періоду у цій справі, в якій позивач просить застосувати інший тариф, визначений постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), а в залежності від застосування або незастосування тарифу, визначеного постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 сторони повинні будуть здійснити відповідні коригування в розрахунках за розподіл природного газу у спірний період, на що і спрямовано пред`явлення даного позову. Відтак, визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпропетровськгаз" має безпосереднє та вирішальне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки у випадку визнання в судовому порядку вказаної постанови неправомірними з моменту її прийняття, про що адміністративний суд просить позивач, здійснені позивачем з відповідачем розрахунки у 2020 році на виконання вказаних постанов слід буде приводити (здійснювати перерахунок по тарифу) у відповідність постанови НКРЕКП № 425 від 24.03.2016 (яка діяла до прийняття оскаржуваної постанови). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що на сьогодні продовжує існувати спір, який розглядається у цій справі та який виник з приводу ціни, за якою позивач має сплачувати за надані відповідачем послуги з розподілу природного газу. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності зміни обставин, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, або відсутності об`єктивної потреби у забезпеченні позову, що в силу приписів чинного процесуального законодавства є підставами для скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову по даній справі. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не повно досліджено всі підстави клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, яким є, крім іншого, зміна обставин, зокрема, скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 640/1125/20, оскільки провадження у справі № 640/1125/20 триває (спір по суті не вирішено). Скасування Верховним Судом рішень у справі № 640/1125/20 не є тією обставиною, яка б свідчила про наявність підстав для скасування вжитих ухвалою суду заходів забезпечення позову по даній справі, оскільки як зазначалося вище підставами для застосування заходів забезпечення позову були інші обставини, які існували та існують на даний час. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції визнано встановленими недоведені обставини стосовно того, що постанови НКРЕКП, якими встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ Дніпропетровськгаз на 2020 рік можуть бути незаконними, що свідчить про визнання встановленими недоведених обставин наявності порушених прав та інтересів позивача, колегія суддів також відхиляє, оскільки суд лише констатував факт наявності в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва судової справи № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018. Безпідставними є і доводи апелянта про те, що залишені судом першої інстанції заходи забезпечення позову, забезпечують позивачеві можливість порушувати умови договору та ухилятися від оплати наданих відповідачем послуг протягом тривалого строку, що обмежує права відповідача вживати заходів реагування на порушення умов договору в частині оплати, адже відповідач не надав суду жодного доказу в підтвердження допущеного з боку позивача порушення умов договору в частині оплати, а крім того, всі спірні питання між сторонами повинні вирішуватись в судовому порядку. Як зазначалося вище, вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню лише у тому випадку коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення, чого у даному випадку не виявлено. Інші доводи апелянта стосуються обґрунтованості саме вжиття заходів забезпечення позову та суті позовних вимог, що не може бути предметом оцінки в даному судовому провадженні. Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що на момент розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, підстави для скасування вжитих місцевим господарським судом заходів забезпечення позову відсутні, оскільки обставини, які призвели до застосування заходів забезпечення позову не змінилися та не відпали, протилежного заявником не доведено. Відтак, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Враховуючи усе вищевикладене, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2481,00грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 136, 137, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022р. у справі № 904/7011/20 залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 20.06.2022 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз