Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/18127/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" червня 2022 р. Справа№ 910/18127/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Шаптали Є.Ю. Куксова В.В. Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, повний текст якого складено 24.01.2022 у справі №910/18127/21 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» до Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) про стягнення 9 325,65 грн. В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) (далі - відповідач) заборгованості в розмірі 9 325,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №252329/Т/20 від 26.02.2020 (далі - Договір), за яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а споживач (відповідач) зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати вартість спожитого газу. Проте, як вказує позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем його договірних зобов`язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 876,51 грн. Крім того, у відповідності з ст. 230 ГК України (що корелюється із п. 8.1. Договору), позивач просив стягнути з відповідача 757,01 грн - пені, 219,54 грн - 3% річних, 472,59 грн - інфляційних витрат. Також позивач судові витрати просив покласти на відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, у порушення умов укладеного Договору, оплачено частково суму за спожитий природний газ у обсязі 199 434,74 грн, залишивши при цьому неоплаченою суму у розмірі 7 876,51 грн, що також потягло за собою стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 757,01 грн, інфляційних витрат у розмірі 472,59 грн та 3% річних у розмірі 219,54 грн. Сюди ж були присуджені до стягнення судові витрати на суму 2 270,00 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції припустився порушень приписів ГПК України щодо встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, а також недостатності наведених доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішення суду дійсним обставинам справи, що в цілому спричинило прийняття необґрунтованого рішення. Відповідач стверджує, що пунктами 4.9., 4.10. та 4.11. Договору визначено можливість укладення графіку погашення заборгованості, який оформлюється додатковою угодою до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості, а у разі відсутності зазначеного постачальник (позивач) має право грошові кошти за газ, отримані від споживача (відповідача), зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача за цим Договором або припинити чи обмежити постачання газу споживачеві до повного погашення заборгованості. Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою факт можливості врегулювання даного спору в досудовому порядку, а також те, що він є одним із суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах України і фінансування здійснюється з Державного бюджету України. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18127/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/18127/21. 23.02.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. (У відповідності з Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 воєнний стан продовжено на 30 діб з 26.03.2022. Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 воєнний стан продовжено ще на 30 діб з 25.04.2022.) Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21; розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 03.06.2022 від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просить повідомити про стан розгляду справи. 06.06.2022 судом апеляційної інстанції було надано відповідну відповідь на вказану заяву. Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як вірно встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, 26.02.2020 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений Договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) №252329/Т/20 (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. У відповідності до п.3.1 Договору постачальник в установленому Договором порядку та періодах зобов`язується передати природний газ у власність споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи Акціонерного товариства «Київгаз», в точках виходу з газотранспортної системи до відповідної до відповідної газорозподільної системи (пункту призначення). Пунктом 4.1 Договором сторони погодили, що на момент укладання договору ціна природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з п.2.2 цього Договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до п.3.10 Договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності Оператора ГТС) становить 5 624, 160 гривень за 1000 (одну тисячу) куб.м, крім того ПДВ 20% - 1 124,832 гривень, разом з ПДВ 6 748,9920 гривень (шість тисяч сімсот сорок вісім грн. 99,2 коп.) за 1000 (одну тисячу) куб.м. При цьому, тариф за розподіл потужності Оператора ГТС становить 124,160 гривень, крім того ПДВ 20% - 24,832 гривень. Ціна природного газу за цим Договором, змінюється у разі ринкового коливання цін на природний газ, зміни вартості (ціни) послуг газотранспортного підприємства, змін у податковому законодавстві та інших чинників, що впливають на формування ціни природного газу. Сторони домовились, що ціна газу може бути змінена постачальником в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення споживача про нову ціну природного газу та дату початку її застосування. Відповідно до п.4.5 Договору у випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 15 (п`ятнадцятого) числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період. У разі виникнення у споживача заборгованості за Договором, за домовленістю сторін може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатковою угодою до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості (п.4.9 Договору). Згідно з п.4.10 Договору укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості або договору про реструктуризацію заборгованості не звільняє споживача від обов`язку належного виконання поточних зобов`язань за Договором та не є підставою для звільнення споживача від відповідальності за порушення строків оплати, визначених умовами цього Договору. Споживач зобов`язується здійснювати своєчасну та повну оплату вартості природного газу та виконувати інші грошові зобов`язання згідно з умовами цього договору (п.5.2 Договору). Пунктами 11.1-11.2 Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дати його укладання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2020, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2020 (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України). Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до пункту 2.1 договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк. Якщо сторони не внесуть такі зміни щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк до початку його перебігу, вважається що сторони автоматично погодили/встановили на продовжений строк зобов`язання щодо поставки (передачі) постачальником та прийняття споживачем середньодобових та місячних планових об`ємів постачання газу, встановлених у пункті 2.2 цього договору у відповідних календарних місяцях. Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що Договір у встановленому порядку оспорювався та визнався недійсним чи був розірваним. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В матеріалах справи містяться акти прийому-передачі природного газу підписані та скріплені печатками сторін: від 31.01.2020 № ОТБИ-000318 на суму 20 921,88 грн, від 31.03.2020 № ОТБИ-002416 на суму 7 838,82 грн, від 29.02.2020 № ОТБИ-001362 на суму 14 716,76 грн, від 30.04.2020 № ОТБИ-003804 на суму 2 074,76 грн, від 31.05.2020 № ОТБИ-004404 на суму 73,18 грн, від 30.11.2020 № ОТБИ-008140 на суму 7 790,45 грн, від 31.12.2020 № ОТБИ-009007 на суму 153 895,40 грн. Таким чином, вказаними актами підтверджується, що позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач за період з січня 2020 року по грудень 2020 року прийняв природний газ на загальну вартість 207 311,25 грн. Проте, відповідач в порушення умов Договору оплатив частково прийнятий природний газ на суму 199 434,74 грн. Таким чином, залишився не оплаченим природний газ на суму 7 876,51 грн. Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України. В силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості у розмірі 7 876,51 грн. Посилання відповідача на те, що він є одним із суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах України і фінансування здійснюється з Державного бюджету України, колегією суддів відхиляються, як підстава для звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, оскільки у відповідності до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором. Крім того, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 918/401/18 та в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року. Також відхиляються посилання відповідача на відсутність графіка погашення боргу, розстрочки чи відстрочки сплати суми боргу, оскільки такі дії не є обов`язковими для позивача. Більше того, у відповідності до п.4.10 Договору укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості або договору про реструктуризацію заборгованості не звільняє споживача від обов`язку належного виконання поточних зобов`язань за Договором та не є підставою для звільнення споживача від відповідальності за порушення строків оплати, визначених умовами цього Договору. Враховуючи вищевикладене та оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 7 876,51 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 219,54 грн 3% річних та 472,59 грн інфляційних втрат, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне. Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а також сторони можуть погодити інший розмір процентів встановлений законом. Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 219,54 грн 3% річних та 472,59 грн інфляційних втрат. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 757,01 грн пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 8.7 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов`язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 757,01 грн пені. Відтак, враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційної частини (місто Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/18127/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/18127/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді Є.Ю. Шаптала В.В. Куксов